Одна з головних причин, чому військова допомога США виявилась ефективною в Україні, але даремною в інших країнах, пов’язана з мотивацією політичного керівництва до проведення реформ

Збройні сили України перевершили очікування у війні з Росією, і багато аналітиків пояснюють їх успіх військовою допомогою США. Але сам факт отримання допомоги не є гарантією позитивного результату. Зрештою, Сполучені Штати надають безпекову допомогу багатьом країнам із неоднозначними результатами. Мільярди доларів допомоги та десятиліття навчання, консультування та інституційної розбудови не зупинили армії Афганістану та Іраку від краху. Їх можна назвати так званими «арміями яєць Фаберже» – це збройні сили, формування яких вимагає багато грошей, але їх дуже легко перемогти на полі бою. Про це йдеться в аналітичній публікації Поліни Белякової, наукової співробітниці Центру міжнародного порозуміння імені Джона Слоуна Дікі у Дартмутському коледжі та Рейчел Тік Метц, доцентки Воєнного коледжу ВМС США на сторінках Foreign Affairs, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Одна з головних причин, чому військова допомога США виявилась ефективною в Україні, але даремною в інших країнах, пов’язана з мотивацією політичного керівництва до проведення реформ. Якщо лідери не готові віддати пріоритет інституційним реформам, які зміцнять їхні війська, тоді зовнішня підтримка не матиме великого значення. Досвід України тут є красномовним. З 2014 року до початку 2022 року українські чиновники залюбки отримували допомогу США, і вони дотримувалися порад США, вносячи зміни, які покращили ефективність українських збройних сил. Але вони не прийняли інституційних реформ, які загрожували політичним чи особистим інтересам впливових виборчих округів.

Це змінилося у лютому 2022 року, коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення. Цей напад спонукав керівництво України здійснити низку реформ і нововведень на полі бою, які допомагають пояснити надзвичайну ефективність країни у війні. Водночас подвоєна мотивація українських лідерів спростила надання військової допомоги. Українські лідери більше не потребують того, аби їх переконували американські радники. Вони достатньо вмотивовані самостійно проводити реформи. Щоб відбити російське вторгнення, Україні від США необхідні саме зброя і боєприпаси. Сполучені Штати це й надають, з надзвичайним впливом на полі бою.

Можна коня відвести до водопою

У березні 2014 року Росія анексувала Крим і почала вторгнення на схід України. У відповідь західні уряди збільшили безпекову допомогу Києву. У період з 2014 по 2022 роки Сполучені Штати виділили приблизно 2 мільярди доларів США на військову підготовку та реформу сектору безпеки. Українські лідери були достатньо мотивовані агресією Росії, щоб виконати деякі рекомендації США, зокрема щодо підготовки, навчань та озброєння підрозділів – сфер, де у Києва було над чим працювати. Проте зусилля США щодо стимулювання реформ в українських оборонних інституціях зазнали невдачі, тому що вони йшли врозріз з інтересами оборонних владних кіл.

Так, американські військові інструктори тренували нові українські Сили спецоперацій таємним вилазкам у тилу ворога, диверсіям та інформаційно-психологічній війні. У навчальному центрі в Яворові американські та інші західні військові інструктори навчали українських військових – тактиці ведення бою, польовій медицині та демонтажу саморобних вибухових пристроїв. За підтримки США, Україна реформувала свій сержантський склад, удосконалюючи методи управління персоналом. Українські лідери сприйняли ці зусилля, оскільки вони підвищили ефективність на полі бою, не загрожуючи існуючим інституційним інтересам.

Але коли американські радники рекомендували більш дорогі реформи сектору безпеки, українські лідери зробили лише косметичні зміни. Київ розглядав реформування політичних інституцій та процесів у секторі безпеки як обтяжливу й менш нагальну справу, ніж прогрес на тактичному рівні. Українські посадовці зволікали з впровадженням запропонованих США реформ для посилення цивільного контролю над армією, розширення професійної військової освіти та очищення корумпованої системи оборонних закупівель. Наприклад, незважаючи на перші успіхи у посиленні цивільного контролю в Міністерстві оборони, президент України Володимир Зеленський призначив міністром оборони кар’єрного військового генерала Андрія Тарана і він негайно припинив такі ініціативи.

Крім того, Міністерство оборони на чолі з Тараном і Міністерство стратегічних галузей промисловості забарилися з реформуванням практики закупівель і не змогли розмістити замовлення на найважливіше озброєння. Наприклад, українські виробники виготовляють чудову протитанкову зброю «Стугна-П», але у 2021 році Міністерство оборони України не замовило її у достатній кількості. Коли Росія напала в лютому 2022 року, Україні довелося перепрофілювати виготовлені нею «Стугни» для близькосхідних клієнтів. Українці воювали з росіянами українською зброєю, що працює на арабських інтерфейсах. Більш активні реформи цивільного контролю та оборонних закупівель забезпечили б готовність Києва до більшої війни.

Нарощення сил

У лютому 2022 року Росія розпочала повномасштабну війну проти України. Зіткнувшись із цією безпосередньою екзистенційною загрозою, Київ зосередився на єдиному пріоритеті: максимізації ефективності своїх збройних сил, які воюють проти Росії. Для цього потрібно було як реформувати оборонні інститути, так і посилити співпрацю із Заходом у сфері безпеки. Київ відчайдушно потребував західних боєприпасів і зброї, які надали США.

Зброя та підготовка, надані Сполученими Штатами та іншими західними країнами, були життєво важливими для готовності України успішно воювати на полі бою. Сполучені Штати надали вкрай необхідну протитанкову зброю, гаубиці, високомобільні артилерійські ракетні системи (HIMARS), протикорабельні ракети, засоби протиповітряної оборони, а також бойові машини піхоти й танки. Українські збройні сили швидко навчилися використовувати нові системи озброєнь і звільнили тисячі українських мирних жителів від російської окупації у Київській, Харківській та Херсонській областях.

Екзистенційна загроза з боку Росії зробила те, чого не могло зробити одне лише заохочення США, — спонукала Київ боротися з корупцією у сфері оборонних закупівель. У січні 2023 року українські ЗМІ стверджували, що Міноборони збирається переплатити постачальникам за продовольство для українських військових. Результатом скандалу стали слухання в українському парламенті, розслідування та часткове розсекречення бюджету оборонних закупівель – сміливий крок до прозорості, який стає ще більш вражаючим у розпал війни. Крім того, Міноборони звільнило керівника департаменту закупівель, а заступник міністра оборони пішов у відставку за власним бажанням. В окремій справі Служба безпеки України затримала керівника провідного оборонного підприємства за підозрою у корупції. Зіткнувшись із екзистенційною загрозою, українська влада та громадськість стали дедалі нетерпимішими до ендемічної корупції, яка переслідує країну з моменту здобуття незалежності у 1991 році.

Україна також здійснила реформи, які не мали нічого спільного з безпековою допомогою США. З 2014 року український уряд розробив нову правову основу та інституційну спроможність для мобілізації, підготовки та розгортання свого резервного корпусу — результат наполегливої роботи українського громадянського суспільства, уряду та військових. Так само українське громадянське суспільство зіграло величезну роль у доставці необхідного обладнання та послуг на передову. Наприклад, фонд «Повернись живим», некомерційна організація, яка має на меті озброїти українські війська, покращила процес закупівель в Україні та обійшла бюрократію Міністерства оборони, шляхом краудфандингу для закупівлі комунікаційних пристроїв, ноутбуків, генераторів, оптичних прицілів і сучасних безпілотників. Волонтерська фельдшерська організація «Госпітальєри» навчила сотні парамедиків для роботи на передовій та евакуювала тисячі поранених учасників бойових дій і цивільних осіб з 2014 року. Підтримка збройних сил України пожертвами стала щоденною рутиною для тисяч українських громадян і компаній. З лютого 2022 року фонд «Повернись живим» отримав майже 163,5 мільйона доларів, 80 відсотків з яких надійшли від індивідуальних пожертв менше 27 доларів. Хоча ці досягнення узгоджуються з цілями допомоги США в галузі безпеки, їх не можна приписати Західному впливу.

Великий виграш

Допомога США у сфері безпеки працює найкраще, коли лідери країн, які отримують таку допомогу, мають високу мотивацію зміцнювати свої війська. Тліючої війни на сході України з 2014 року до початку 2022 року було недостатньо, щоб змусити українське керівництво здійснити кардинальні зміни у своєму секторі безпеки. Знадобилася найбільша війна у Європі з часів Другої світової війни, щоб переконати Київ провести реформи та максимізувати цінність допомоги США. Звичайно, українці несуть відповідальність за проведення багатьох реформ та інновацій після вторгнення 2022 року. Але зброя та боєприпаси із західних країн були важливими для здатності України вести боротьбу з Росією. Успіх України не свідчить про те, що безпекова допомога США загалом працює, а радше про те, що безпекова допомога США є корисною, коли її отримувачі докладають максимальних зусиль для зміцнення своєї армії.

Перекладач: Олександр Колодюк