Майбутній саміт НАТО у Вільнюсі має історичну місію — виправити стратегічні помилки Будапештського меморандуму 1994 року та саміту НАТО у Бухаресті 2008 року, а також стане завершенням епохи так званої стратегічної двозначності, яка дозволила Росії фактично накласти вето на євроатлантичну інтеграцію багатьох країн

Десятиліттями політика НАТО щодо України керувалася бажанням будь-якою ціною уникнути «провокацій» щодо президента Росії Володимира Путіна. І, на жаль, виявляється, що вторгнення в Грузію у 2008 році і в Україну у 2014 році не дало країнам-членам НАТО уроку про те, що Росію провокують поступки, а не сила. Майбутній саміт НАТО у Вільнюсі має історичну місію — виправити стратегічні помилки Будапештського меморандуму 1994 року та саміту НАТО у Бухаресті 2008 року. Це шанс запровадити ефективні гарантії безпеки для України — яка добровільно відмовилася від третього за величиною ядерного арсеналу у світі — і фактично покласти край епосі так званої стратегічної двозначності, яка дозволила Росії фактично накласти вето на приєднання різних країн до НАТО, вселяючи надію на те, що велика Російська імперія може бути відновлена у ХХІ столітті.

Про це йдеться в авторській колонці Альони Гетьманчук, засновниці та директорки Центру «Нова Європа» та Олени Галушки, співзасновниці Міжнародного центру «Українська перемога» та членкині правління Центру протидії корупції на сторінках Politico, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

У 2008 році Україні обіцяли, що колись вона стане членом НАТО, але за наступні 15 років чітких кроків до інтеграції не відбулося. І настав час припинити ставитися до України як до тягаря трансатлантичної безпеки та виконати це зобов’язання.

Правда в тому, що Україна – це актив. Понад 15 місяців збройні сили України відбивають вторгнення так званої другої за чисельністю армії у світі та прикривають НАТО від «найзначнішої прямої загрози». До цього Україна також брала участь у всіх основних місіях і операціях під проводом НАТО, включаючи Ірак та Афганістан, де вразила світ вмілою евакуацією афганців, які прямували до Канади,з Кабула під час виведення військ США. А коли світ постраждав від COVID-19, українські вантажні літаки доставляли невідкладну медичну допомогу членам Альянсу в рамках програми стратегічних авіаперевезень НАТО.

Тим часом, аргумент про те, що процес розширення НАТО не може початися під час війни, лише стимулює Путіна продовжувати мляві бойові дії. Крім того, це міф, що НАТО обмежений у своїх можливостях запрошувати країни, які перебувають у розпалі війни. Насправді, ані чіткого переліку критеріїв, ані формальних обмежень щодо воєнного часу немає. Швидше, згідно з дослідженням розширення НАТО 1995 року, рішення про запрошення конкретної країни приймається в кожному конкретному випадку. І хоча всі попередні приєднання, справді, відбувалися за відсутності активної війни, відсутність такого досвіду не означає, що воно заборонене.

Також є непоодинокі побоювання, що запрошення України приєднатися до Альянсу на Вільнюському саміті означатиме, що солдати НАТО вранці наступного дня ввійдуть в Україну, щоб воювати з російською армією. Але достатньо просто поглянути на офіційну процедуру вступу до НАТО, аби зрозуміти, що це зовсім не так.

Стаття 5 стосується лише повноправних членів, а отриманню повноправного членства передує складна процедура, яка забрала у Фінляндії цілий рік, а Швеція досі перебуває на етапі приєднання. Отже, до того моменту, як Україна фактично стане членом НАТО, у неї було б багато можливостей відновити контроль над власною територією. Крім того, НАТО має досвід прийняття країн з окупованими територіями, як-от Німеччина. Західна Німеччина була в авангарді холодної війни в Європі, коли приєдналася до Альянсу у 1955 році, тоді як Східна Німеччина залишалася під радянською окупацією і приєдналася після возз’єднання Німеччини у 1990 році.

Крім того, згідно з дослідженням, проведеним у Центрі «Нова Європа», який відстежує впровадження Україною принципів і стандартів НАТО, у 2021 році країна вже запровадила більше стандартів, ніж деякі нинішні члени НАТО. Україна також швидко переходить на сучасну зброю в бою, а її солдати опановують зброю НАТО швидше, ніж очікувалося. Поле бою стало полігоном для випробувань зброї, як-от систем ППО «Петріот», оскільки українські війська довели, що можуть перехоплювати російські гіперзвукові балістичні ракети.

Незважаючи на значний прогрес, досі є проблеми, які потрібно вирішити. Президент США Джо Байден нещодавно нагадав, що Україні ще належить «позбутись корупції». У період між 2014 і 2022 роками Україна фактично досягла багато чого у боротьбі з корупцією та встановленні верховенства права, і хоча не всі зміни ще повністю впроваджено, країна продовжує реформи навіть під час війни — хоча й меншими темпами — завдяки своїй антиборотьбі з корупцією отримує потужний поштовх від статусу кандидата в ЄС та відповідних умов.

Запрошення України до НАТО та початок переговорного процесу також дасть величезний поштовх реформам у секторі оборони та безпеки. З рекордно високою підтримкою членства в НАТО з боку 82% українців, переговори про вступ посилили б стійкість країни, але у сферах, які не охоплюються вступом до ЄС, наприклад, демократичний нагляд за сектором безпеки та оборони України, державна таємниця або покращення оборонних закупівель.

Чимало лідерів країн НАТО, мабуть, були б здивовані, дізнавшись, що їхні власні громадяни ставляться до перспективи вступу України до НАТО набагато прихильніше, ніж вони. Опитування, проведене Kantar від імені New Europe Center, засвідчило, що 70% американців, 55% голландців, 53% італійців, 56% французів і 50% німців підтримують ідею розширення НАТО та запрошення України ще на Вільнюському саміті. А кількість респондентів, які категорично виступили проти запрошення, була вражаюче низькою. Як союз демократій, Альянс має прислухатися до голосу своїх громадян.

Також не варто недооцінювати роль, яку зіграло б членство в НАТО з точки зору стійкості миру у середньостроковій і довгостроковій перспективах, а також у зусиллях з відновлення. Протягом року донори скликали кілька конференцій, присвячених відбудові України та способам залучення іноземних інвесторів, але багато інвесторів, які розглядають можливість участі у відбудові України, запитують про безпеку. Запрошення України до НАТО було б для них набагато дешевшою та надійнішою гарантією, ніж створення багатомільярдних страхових фондів або покриття території України системами ППО.

Вступ до НАТО також стане потужним сигналом для мільйонів українських біженців — особливо для сімей з дітьми, які не хочуть, щоб їхні сини та доньки воювали під час наступного гарячого етапу війни. Вступ до НАТО покаже, що вони можуть безпечно повернутися в Україну і планувати своє майбутнє життя вдома.

Крім того, незапрошення України до НАТО несе кілька геополітичних і практичних ризиків. Це означає, що Росія збереже своє фактичне право вето на розширення НАТО — підтвердження того, що її політика ведення воєн і окупації інших країн працює. Країни Альянсу також надсилатимуть Кремлю сигнал про те, що вони розглядають членство України в НАТО як розмінну монету у можливих майбутніх переговорах, ігноруючи роль українського народу та дискредитуючи Альянс в очах не лише українського суспільства, але й власних громадян, які також підтримали запрошення України.

Україна також є демократичною країною з найбільшою бойовою армією в Європі. І хоча наявність її в Альянсі стало б потужним активом для НАТО, утримання її поза межами «сірої зони» може становити ризик.

Загалом, у військового протистояння з НАТО у російської армії не буде жодних шансів — вона ледь справляється зі Збройними силами України. Таким чином, запрошення України до НАТО є єдиним способом покласти край, а не розширити війну, повернути стійкий мир у Європу, покласти край імперіалістичним амбіціям Росії та переконатися, що цей конфлікт не повториться, коли Росія переозброїть і навчить своїх новобранців. Це час історичних викликів, які вимагають історичного лідерства, і Захід не повинен боятися, адже українці не бояться.