Україна є вікном можливостей для НАТО, щоб довести власну ефективність та зменшити потенційні витрати у майбутньому, не беручи участі у війні

Відколи президент Росії Володимир Путін віддав наказ російським військам напасти на Україну, світ намагався відреагувати таким чином, аби якнайкраще покласти край сухопутній війні. Це означало відправку звичайної військової техніки – танків, ракетних комплексів, артилерії – та навчання українських солдатів. Але агресія Росії не обмежилася полем бою. Ще до вторгнення в Україну, офіційні особи НАТО відзначали зростання нетрадиційних бойових дій проти України та інших цілей на Заході. З початку війни в Україні, Кремль використовував дезінформацію, енергетичні обмеження та кібератаки на інфраструктуру, щоб виправдати та інтенсифікувати свою війну Про це йдеться в аналітичній публікації CNN, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

«Зброя, за її визначенням, це те, що ви можете використовувати, аби змусити когось робити те, що ви хочете. Ви можете приставити пістолет до їхніх голов, ви можете шантажувати їх, ви можете поширювати дезінформацію, щоб налаштувати інших проти них, або ви можете вимкнути енергію в їхньому домі. Ця зброя спрямована не тільки в ціль, в даному випадку на Україну. Росія стверджує, що в НАТО обіцяли ніколи не розширюватися на схід після розпаду Радянського Союзу. І хоча ми роками розвінчували це, як ви бачите, це постійно повторюється. І точно є відсоток нашого населення, який піддається такому виду дезінформації», – зазначає Девід ван Віл, помічник генерального секретаря НАТО з нових викликів безпеці.

За його словами, такого роду атаки можуть мати реальні наслідки, зокрема, кібератака у 2022 році, внаслідок якої було знищено німецькі вітрові електростанції. Загальновизнано, що енергетична безпека була ключовою характеристикою війни в Україні, коли Росія використовувала її як зброю проти західних союзників.

З початку війни в Україні, Захід зосереджувався переважно на витратах на оборону. Ні для кого не є таємницею, що переважна більшість союзників по НАТО протягом багатьох років далеко не досягали позначки у 2% на оборонні витрати і це вже давно викликає обурення чиновників у штаб-квартирі Альянсу у Брюсселі.

Загальноприйнятим поясненням того, чому це сталося, є те, що в пострадянську еру західні країни стали самовдоволеними, насолоджуючись перемогою у холодній війні.

«Країни, які зараз далекі від поля бою в Україні, відчували, що відстань стане гарантією їхньої безпеки, і вони можуть надалі ігнорувати зростаючу нагальність інвестицій у безпеку. Витрати 2% ВВП на оборону мали бути базовим рівнем оборонного бюджету. З часом цинічні країни, які не відчували ризику, вказали на витрати у 2%, аби стверджувати, що вони роблять достатньо для оборони. Але, насправді, не було жодних застережень стосовно того, на що були витрачені ці 2%, наскільки ці країни можуть бути підготовлені чи корисні», — вважає Кейр Джайлз, старший науковий співробітник аналітичного центру Chatham House у Лондоні.

Ця інерція також стримувала здатність Заходу протистояти кібернетичним і нетрадиційним загрозам з боку супротивників, зокрема Росії та Китаю. Для тих, хто працює у цих сферах, не стало несподіванкою, що Росія так успішно втручалася у вибори інших країн або що Китай так успішно поширював дезінформацію в західних країнах під час пандемії коронавірусу.

Пітер Кеддік-Адамс, колишній офіційний історик НАТО, пояснює, що країнам, які зараз не перебувають у стані війни, надзвичайно важко поводитися. Цей менталітет війни є ключовим, коли маєте справу із загрозами, які не є видимими, але є настільки ж агресивними та існують у місцях, які важче побачити.

«НАТО може рухатися настільки швидко, наскільки його члени будуть готові інвестувати у власну безпеку. Якщо ви є демократією мирного часу, дуже важко перейти на цю основу та відповідати на нетрадиційні атаки опонента. Якщо ви не перебуваєте на війні, то важко витрачати гроші  на речі, які не видно», — пояснює Кеддік-Адамс.

На саміті НАТО у Вільнюсі 11-12 липня 2023 року буде оголошено про створення Інноваційного фонду НАТО, який об’єднає 23 країни-члени НАТО з приватним бізнесом у технологічному секторі. Це зробить країни-учасниці партнерами з обмеженою відповідальністю, тобто вони не будуть шукати мажоритарних пакетів акцій у компаніях і дозволять їм продовжувати співпрацю з іншими інвесторами, зокрема за межами Альянсу.

Чому така організація, як НАТО, дотримується такого спокійного підходу до розробки технологій, які незабаром стануть критичними для національної та міжнародної безпеки?

«Раніше інновації надходили з оборонного сектору. Ми думаємо про GPS та Інтернет. Але зараз цей світ повністю змінився. Інновації надходять від стартапів та академічних екосистем, а не від великих компаній чи урядів», — сказав ван Віл.

Інноваційний фонд є другим великим планом НАТО щодо боротьби з нетрадиційними та новими загрозами, який стартує цього року. 19 червня 2023 року Центр оборонних інновацій у Північній Атлантиці (DIANA) запустив свою першу пілотну програму.

Чи вдасться таким чином краще підготувати Захід до наступного десятиліття? Зрештою, Китай стає дедалі ворожим, і немає впевненості у тому, чим закінчиться війна Росії проти України, чи вийде вона за межі українських кордонів. І якщо війна таки закінчиться, чи є ризик того, що союзники повернуться до попереднього статусу-кво?

Джайлз стверджує, що НАТО зараз відчуває наслідки десятиліть, коли його члени «дозволяли собі розкіш вдавати, що проблема оборони та безпеки зникла».

«Вторгнення Росії в Україну «поза всяким сумнівом повинно було довести, що Європа перебуває під загрозою і потребує інвестування у  свій захист, як з точки зору звичайної, так і нетрадиційної безпеки», – зазначає експерт.

І в той час як політики обіцяють відновлення уваги та витрат на оборону безпосередньо зараз, він боїться, що переконати громадськість у цьому, навіть після війни в Україні буде важко для більшості західних політиків.

На думку Кеддік-Адамса, Україна є вікном можливостей для НАТО, щоб довести власну ефективність та зменшити потенційні витрати у майбутньому, не беручи участі у війні.

«Україна стала фактично плацдармом для експериментів НАТО в цьому нетрадиційному питанні. Без залучення Росії, НАТО дозволило Україні спробувати деякі речі, які політично не може зробити. Це відповідає на багато запитань про розпалювання війни чи хвилювання Німеччини, але у військовому плані з точки зору можливостей», – зазначає експерт.