Наразі у ресторані можна зустріти більше українців, аніж іноземних туристів

Стукаю у великі дерев’яні двері без вивіски навпроти львівської ратуші. Відповідає чоловік у військовій формі з гвинтівкою німецького виробництва. Він просить сказати пароль: «Слава Україні».  «Герою слава», героям слава, — відповідає він і відкриває прохід, прихований за стіною книг. Чоловік у формі – не охоронець. Він є метрдотелем у «Криївці» – популярному тематичному ресторані, який розповідає про збройну боротьбу України за незалежність проти радянської Росії та нацистської Німеччини під час Другої світової війни. Про це йдеться у спеціальному фоторепортажі The New York Times, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

Печерний ресторан, оформлений як підземний бункер і наповнений пам’ятними речами, існує вже понад 15 років. І атмосфера залишається святковою та грайливою, незважаючи на жорстоку та криваву історію, яка слугує його тлом. Клієнти ресторану досі замовляють різнокольорові чарки горілки рядами, а цегляні стіни ще прикрашені осколками 1940-х років, радіоприймачами, мапами, артилерією та ліхтарями.

Але у процесі російсько-української війни, простір у відносно безпечному Львові набув нового резонансу. Під час нещодавнього візиту замість іноземних туристів, у ресторані можна було побачити багато українців. Місцеві жителі, солдати у відпустці та сім’ї, які втекли з розбомблених міст в інших регіонах України, насолоджувалися їжею та алкоголем. Діти бродили, приміряючи колекцію шоломів і курток або дуелюючи зі старовинними рушницями.

Аліна Булауєвська, сидячи за столом з родиною, приїхала із сусіднього міста, щоб відсвяткувати своє 32-річчя.

Українські солдати залишили сотні сучасних військових шевронів. У центрі експозиції в рамці зображено головнокомандувача Збройних Сил України генерала Валерія Залужного.

«Ми запросили чотиризіркового генерала у гості до нас, а він у відповідь надіслав нам свої шеврони разом із величезним синьо-жовтим українським прапором, на якому написав своє ім’я та намалював серце червоним чорнилом. Він пообіцяв, що приїде до нас святкувати перемогу у війні», – розповідає Іван Мизичук, менеджер ресторану.

За великим столом із підносами та жирними сосисками, обсмаженими овочами та дерунами сиділа Юлія Волкова з чоловіком, дітьми та кількома друзями. Сім’я винаймала квартиру у Львові відтоді, як вони покинули охоплене бойовими діями місто Харків на північному сході України у березні 2022 року, приєднавшись до приблизно 150 000 людей, які покинули свої домівки і оселилися тут.

Вони кілька разів відвідували цей ресторан.

«Ми любимо це місце», — каже Волкова через перекладача.

Вони були вдячні, що опинилися у Львові. Російські бойовики захопили їхні землі та сільськогосподарський бізнес, а також вбили сім’ю однокласниці її доньки, коли вони виходили з церкви після молитви.

«Вони вбили всіх на своєму шляху, ми самі це бачили», — згадує Волкова, показуючи двома пальцями на очі.

Її приятель поставив кухоль з пивом і дістав свій телефон, щоб показати відео зі стінами свого дому, який продирявлений кульовими дірками та осколками.

Сєвда Керімова нещодавно приїхала до Львова з Києва, щоб зустріти чоловіка, 26-річного військовослужбовця, який мав 10 днів відпустки.

У тирі біля однієї з їдалень подружжя заплатило 75 гривень (близько 2 доларів), щоб Керімова вистрілила 10 пластиковими кулями у паперову мішень із зображенням Володимира Путіна. В іншій кімнаті клієнти могли поцілити у велику боксерську грушу з обличчям президента РФ.

«Криївка» — один із кількох тематичних ресторанів і сувенірних магазинів, якими керує українська ресторанна група !FEST. Нагорі — ще один — «Найдорожчий галицький ресторан», оформлений під масонський клуб. За рогом розташована Львівська копальня кави – величезна підземна кав’ярня та магазин, де відвідувачі можуть одягнути шолом шахтаря, копати кавові зерна та сьорбати латте.

Ресторани не переймаються історичною достовірністю. У «Криївці» всеохоплюючий патріотизм і загальні веселощі затьмарюють часто потворну історію оригінальної Української Повстанської Армії, яка очолила боротьбу за незалежну Україну у 1940-х роках.

Але пам’ять про боротьбу за незалежність України є одним із способів громадян висловити гордість за свою спадщину та підтримку військових зусиль.

У меню ресторану – їжа та розваги, а не уроки історії.

Частиною вечірніх святкувань було полювання на російських шпигунів або «москалів» — принизливе слово, яким українці називали росіян. Гру вела група офіціантів, одягнених у військову форму. Клієнтів ресторану жартівливо допитували, а потім повели до імпровізованої в’язниці та попросили заспівати патріотичну пісню, перш ніж повернутись до свого столика.

У якийсь момент офіціанти вишикувались, як у військовий стрій. Один з них запитав присутніх про кількість російських танків і гелікоптерів, які були збиті з початку війни, а клієнти зібралися навколо та аплодували.

Коротка вистава завершилася тим, що колектив і відвідувачі повторили звернення: «Слава Україні. Героям слави» в унісон.

Цей момент був не зовсім схожий на легендарну сцену з фільму «Касабланка», коли Віктор Ласло очолює натовп у Rick’s Café Americain, співаючи «Марсельєзу» всупереч нацистським офіцерам. Але почуття були справжніми.

Тим часом, майже непомічений телевізор, встановлений на стіні, мовчки транслював інтерв’ю з Володимиром Зеленським, президентом України, в якому розповідалося про російські повітряні атаки того дня.

На відміну від інших вуличних магазинів і ресторанів, які повинні були зачинятись під час трьох ракетних тривог за день, підпільна «Криївка» могла продовжувати подавати п’єрогі та горілку.