За їх словами, фінансування, дистанційні вакансії та можливості проведення постійних досліджень для українських вчених за кордоном допоможуть пережити складні часи

Російське вторгнення в Україну у лютому 2022 року завдало великої шкоди українській науковій системі, зокрема тисячі українських вчених покинули свою країну у пошуках безпеки за кордоном, а дослідники, які залишилися, зазнали значних проблем у своїй роботі.

Про це йдеться в авторській колонці Інни Гангулі, доцентки економіки Массачусетського університету в Амгерсті (США), Майкла Роуза, старшого наукового співробітника Інституту інновацій та конкуренції імені Макса Планка (Німеччина), Олександри Іващенко, медичного фізика з Нідерландського інституту раку та Стефано Горст Баруффальді, доцента економіки та менеджменту інновацій Міланського політехнічного університету (Італія) на сторінках The Conversation, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Ми троє економістів, які вивчають переваги науки та виробництва знань, і медичний дослідник родом з України. Двоє з нас також є співзасновниками #ScienceForUkraine – масової ініціативи, яка допомагає підтримувати українських вчених і студентів.

Пошкодження наукової системи України може зашкодити економічному зростанню протягом десятиліть. Проте, дослідження свідчать, що локальні та міжнародні політики можуть мінімізувати цю шкоду, надаючи пряме фінансування дослідникам, створюючи дистанційні дослідницькі посади та пропонуючи українським вченим можливості для дослідження за кордоном.

Як війна шкодить українській науці

Найпомітнішим впливом на українську науку є знищення університетів або припинення їх роботи. Згідно зі звітом Міністерства освіти і науки України, 22% науково-дослідних і вищих навчальних закладів зазнали певних фізичних пошкоджень. Це включає п’ять із 20 найкращих установ країни та 20 із 100 найкращих.

Скорочення фінансування також є масовим явищем. Український уряд оголосив про скорочення на 20% фінансування академічних стипендій і національних наукових грантів з початку війни. Дослідники також зіткнулися зі значним зниженням зарплат. Кількість наукових робіт, опублікованих українськими вченими у 2022 році, зменшилася на 10% порівняно з 2021 роком.

Крім того, за оцінками Міністерства науки і освіти України, 10% із приблизно 60 000 українських науковців покинули країну з початку війни. Під час опитування, проведеного нашою некомерційною організацією, ми виявили, що майже всі дослідники, які виїхали, – жінки, оскільки чоловікам віком від 18 до 60 років, зазвичай, заборонено виїжджати з України через воєнний стан. Цей потік науковців до сусідніх країн породив побоювання щодо витоку мізків.

Деякі дослідники почали повертатися в Україну. Обнадійливо те, що приблизно одна третина дослідників, які зараз перебувають за кордоном, кажуть, що планують повернутися, щойно закінчиться війна, а ще третина розглядає можливість повернутися у майбутньому. Під час нашого опитування ми виявили, що більше половини дослідників за кордоном залишаються на заробітній платі своїх українських закладів і досі викладають курси українським студентам за допомогою дистанційних методів або тимчасових візитів.

Наслідки втрат у науковій сфері

Вчені та ідеї, які вони створюють, важливі для сталого економічного зростання, а університетські дослідження є каталізатором інновацій та зайнятості. Історія засвідчила, що велике переміщення вчених з України та пошкодження наукової системи можуть призвести до довгострокової шкоди українській науці та перешкодити економічному відновленню країни після війни.

Австрійські та німецькі науково-дослідні установи, які втратили свої найкращі таланти до та під час Другої світової війни, не відновили своєї дослідницької продуктивності навіть через десятиліття. Доведено, що втрата кваліфікованих дослідників також підриває підготовку нових поколінь учених. Відсутність науковців для підготовки наступного покоління завдала шкоди багатьом пострадянським країнам після розпаду СРСР.

Хоча будівлі, інфраструктуру та загальне обладнання можна замінити, пошкодження вузькоспеціалізованого обладнання або матеріалів, що використовуються для досліджень, може бути особливо дорогим.

Активні дії з підтримки науки в Україні

Різноманітні наукові організації запропонували шляхи допомоги українським вченим – передусім національні академії наук Європи, Німеччини, США, України, Польщі, Данії та Великої Британії.

Хоча існує багато способів допомогти вченим, які постраждали від війни, три ключові заходи можуть бути особливо ефективними.

По-перше, це грошова підтримка для заміни втраченого фінансування. Наприклад, після розпаду Радянського Союзу у 1990-х роках багато радянських вчених опинилися без фінансування та зарплати. У відповідь Міжнародний науковий фонд надав гранти, які допомогли дослідникам продовжити роботу та залишитися в науці. Ті, хто не отримував гранти, мали на 40% менше шансів проводити дослідження через 10 років, ніж ті, хто отримував.

Фінансування українських вчених сьогодні – навіть невелике – допомагає їм не тільки виживати, але й дозволяє проводити експерименти за кордоном, подавати статті у журнали за гонорари та підтримувати членство в наукових асоціаціях.

Фонд Саймонса у Нью-Йорку є однією з таких груп, яка надає грошову підтримку. Раніше у 2023 році фонд оголосив про «підтримку 405 українських математиків, біологів, фізиків і хіміків, які залишаються в Україні» через наукові стипендії тривалістю 12 місяців.

Другий значущий спосіб, за допомогою якого організації можуть підтримати українську науку, – це дистанційні дослідницькі посади. Це дозволяє українським дослідникам залишатися в Україні, одночасно проводячи дослідження для зарубіжних установ і отримуючи гроші від них. Дві організації, з якими ми співпрацюємо, Econ4UA та #ScienceForUkraine, пропонують дистанційні програми стипендій, як і Університет Массачусетса в Амгерсті через програму Virtual Scholars.

Третім засобом підтримки, який можуть запропонувати наукові установи за межами України, є можливості проведення постійних досліджень для українських вчених за кордоном. Науковці, які продовжують проводити дослідження за кордоном, можуть налагоджувати важливі контакти та вивчати нові методи дослідження, які можуть допомогти Україні перетворитися на більш сучасного та міжнародно інтегрованого виробника науки, коли вони повернуться додому. І якщо ці дослідники зможуть зберегти професійні контакти з Україною, вони, швидше за все, повернуться.