Телемарафон «Єдині новини»: пропаганда, піар чи необхідність в умовах воєнного часу?

Спочатку Телемарафон розглядався, як елемент захисту від спроби Росії підкорити Україну, але через 17 місяців війни зростає занепокоєння щодо надмірного контролю та впливу держави на ЗМІ

Протягом багатьох років телебачення в Україні було дуже різноманітним: кілька основних каналів подавали новини таким чином, щоб підкреслювати їхню незалежність або просувати порядок денний надбагатих власників та їхніх політичних союзників. Війна кардинально усе змінила. Відколи Росія розпочала повномасштабне вторгнення в лютому 2022 року, основні канали почали транслювати однаковий спільний контент — цілодобові програми, відомі як «Телемарафон «Єдині новини», — які вони виробляли спільно з вищими посадовими особами держави. Про це йдеться в аналітичній публікації Радіо Свобода, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Спочатку Телемарафон розглядався як елемент захисту від спроби Росії підкорити Україну. Але через 17 місяців війни, зростає занепокоєння щодо надмірного контролю та впливу держави на ЗМІ.

«Марафон пропаганди» став «парадом офіційних звернень і символічних дискусій, які не дають відповідей на більшість щоденних запитань громадян», – написала у колонці головний редактор незалежного ЗМІ «Заборона» Катерина Сергацкова, яка брала участь у телемарафоні у червні 2023 року.

«Питання національної безпеки»

20 липня 2023 року президент Володимир Зеленський заявив, що попросив прем’єр-міністра Дениса Шмигаля «розглянути питання про заміну» міністра культури та інформаційної політики Олександра Ткаченка, ключової фігури Телемарафону. Через кілька годин Ткаченко заявив, що подав заяву про відставку, зробивши це до того, як дізнався про рішення Зеленського щодо його звільнення.

Протягом кількох місяців Ткаченко стикався із критикою з боку громадянського суспільства з низки питань, але останньою краплею, очевидно, стало невдоволення громадськості витратами міністерства, зокрема щодо плану виробництва державних фільмів і серіалів.

Поки неясно, як його ймовірний відхід вплине на Телемарафон. В інтерв’ю Радіо Свобода 21 червня 2023 року Ткаченко відкинув критику своєї медіа-політики й Телемарафону.

«У нас війна, і це змінило свідомість і поведінку всіх ЗМІ в Україні. У реальності воєнного стану всі повинні дотримуватися обмежень, які запроваджують військові заради безпеки, і надавати перевагу офіційним заявам», – обгрунтував свою точку зору Ткаченко.

В указі від 19 березня 2022 року, який запровадив «єдину інформаційну політику» в умовах воєнного стану, Зеленський назвав нову політику «питанням національної безпеки» та визначив Телемарафон як «єдину інформаційну платформу для стратегічної комунікації».

Українське законодавство дозволяє владі брати під контроль ЗМІ, припиняти їхню роботу та запроваджувати військову цензуру під час війни. На цьому тлі прихильники влади стверджують, що медіа-політика, яку проводить Зеленський та його уряд, є поміркованою.

«Телемарафон є просто ефективною відповіддю на очевидну потребу координувати офіційну інформацію під час війни», – сказав Ткаченко в інтерв’ю Радіо Свобода.

«Щось схоже на диво»

«Зустріч деяких з найбільших українських мовників у жахливі перші дні вторгнення, коли російські війська наступали на Київ, багато хто вважав не лише необхідністю, але й у неспокійному медіасвіті України «чимось схожим на диво», – розповіла Радіо Свобода старший аналітик київського офісу BBC Monitoring Яна Люшневська.

Оскільки Росія масово поширювала дезінформацію, багато журналістів покидали Київ і швидку й точну інформацію було важко отримати, тому Телемарафон забезпечив продовження прямого мовлення та, як стверджують його прихильники, допоміг запобігти початковій російській атаці та зберегти українську державність.

Цілодобова трансляція складається із шестигодинних слотів, які самостійно створюють канали-учасники Телемарафону.

«Це призводить до деяких неузгодженостей і неоднозначної якості покриття, але на момент створення системи, новини від влади та військових, а також перевірена інформація від репортерів на місцях виявилися вирішальними, а іноді й рятівними», – зазначає Люшневська.

Формула телебачення часів війни, розроблена продюсерами Телемарафону, включає миттєві сповіщення про загрози повітряних атак, екранні QR-коди для збору коштів для військових, регулярний аналіз фронту з картами та даними про втрати росіян, а також суперпатріотичні анімаційні ролики, що нагадують рекламу.

Ведучі новин зустрічають гостей студії гаслом «Слава Україні!» – на що вони відповідають: «Героям слава!» і інтерв’ю часто закінчується словами «Смерть ворогу!» Такі фрази, як «разом сильніші», «після перемоги» та «наші хлопці», є поширеними, як і слова, які часто використовують для зневаги Росії та росіян, такі як «орки» чи «рашисти».

Лише запрошені

Спочатку у Телемарафоні брали участь шість каналів: парламентський канал «Рада», Суспільне мовлення та чотири комерційні канали: ICTV/СТБ, «1+1», «Інтер» та «Україна 24», підконтрольні або тісно пов’язані з магнатами Віктором Пінчуком, Ігорем Коломойським, Дмитро Фірташем і Рінатом Ахметовим відповідно.

За словами Ткаченка, який у минулому був багаторічним керівником великої медіагрупи «1+1», ідея Телемарафону виникла у «керівника одного з каналів». Але багато хто в медіа-індустрії сумнівається в цьому, а дехто, включаючи обізнану особу, яка побажала не називати своє прізвище через побоювання щодо помсти, стверджують, що єдине мовлення було ініційовано офісом Зеленського й Ткаченка.

Заступниця голови медіамоніторингової організації «Детектор медіа», голова наглядової ради «Суспільного» Світлана Остапа розповіла Радіо Свобода, що у перший день повномасштабного вторгнення, Ткаченко повідомив їй, що ефір суспільного мовника перейде під контроль державного телеканалу «Рада», не надавши офіційного рішення про поглинання.

Крім не зовсім прозорого старту, не всі великі гравці були запрошені на вечірку. Зауважимо, що до Телемарафону не потрапили «5 канал» і «Прямий», які пов’язують із екс-президентом Петром Порошенком, а також опозиційний канал «Еспресо ТВ». Крім того, ці три канали вивели з національної системи цифрового мовлення у квітні 2022 року, обмеживши їх лише супутниковим мовленням та онлайн-трансляціями.

Головний редактор Espreso TV Анастасія Равва повідомила Радіо Свобода, що на початку повномасштабного вторгнення канал не отримував пропозиції приєднатися.

«Тоді відсутність «Еспресо» у «Темарафоні» виглядала дивною», але зараз в цьому є користь, оскільки в українських глядачів є хоч якась альтернатива», – зазначила вона.

Равва також зауважила, що влада так і не пояснила, чому припинила доступ їх каналу до цифрового ефіру, що призвело до значної втрати аудиторії, і висловила сподівання, що вони «визнають свою помилку».

Рука держави?

Критики стверджують, що уряд не лише виключив деякі важливі медіа-організації з Телемарафону, але й запровадив державний контроль над тими, хто приєднався, координуючи їх роботу та співфінансуючи їх.

Ткаченко це заперечує.

«Немає однієї великої редакції, якою я міг би керувати, — сказав він Радіо Свобода, — крім шести каналів зі своїми журналістами та редакційними традиціями».

Остапа зазначає, що канали у Телемарафоні справді самостійно формують свої редакційні плани, а Суспільне, яке було створене після протестів на Євромайдані, які у 2014 році усунули від влади проросійського президента Віктора Януковича, намагається встановити приклад журналістських стандартів та неупередженості для інших.

Вона також зазначила, що вихід з Телемарафону, хоч і теоретично можливий, але він створить значні проблеми та призупинить розвиток флагманського каналу Суспільного «Перший», оскільки він не буде представлений в єдиному мовленні, а повинен буде виходити в ефір самостійно.

Більше того, обізнаний із роботою Телемарафону на умовах анонімності заявив, що Ткаченко «вручну впливає» на редакційні рішення.

Ткаченко сказав, що «підтримує зв’язок» із кількома групами людей, які працюють над Телемарафоном, але відкинув це звинувачення. Він також запевнив, що часткове фінансування телеканалів державою – у бюджеті на 2023 рік на Телемарафон через різні інструменти виділено близько 600 млн грн ($16 млн) – не впливає на їх редакційну незалежність.

«Насправді державне фінансування телебачення в Україні – це дрібниці порівняно з фінансуванням пропаганди у Росії», – сказав він.

Ткаченко стверджує, що «цифри говорять самі за себе». Він звернув увагу на опитування незалежної організації з розвитку медіа Internews, за підсумками якого стало відомо, що з 36% українців, які отримують новини з телебачення, близько 94% знають про Телемарафон – і 96% цих людей дивляться його щодня, а 84% довіряють йому.

«Це дуже високі показники довіри до ЗМІ в Україні, і вони свідчать про успіх Телемарафону», – підкреслює він.

Опитування, проведене компанією «Детектор Медіа», яке поставило інший набір запитань, демонструє зовсім іншу картину. Згідно з цим опитуванням, близько 45% українців вважають неприпустимим оприлюднення однієї офіційної точки зору навіть під час війни, а 70% шукають інформацію з інших джерел через відсутність різноманітних точок зору на Телемарафоні.

Масштабна піар-операція

Критики кажуть, що поки війна триває, Телемарафон стає, як сказала Люшневська, «масовою піар-операцією» для Зеленського, його політичних союзників і його партії «Слуга народу», яка має більшість у Верховній Раді. Опозиційні сили, особливо фракції, пов’язані з Порошенком і його партією «Європейська солідарність», часто зазнають нападів – і зазвичай не мають можливості захиститися під час Телемарафону.

Згідно з аналізом «Детектор медіа», у січні-березні 2023 року близько 65% депутатів, запрошених у студію, були від «Слуги народу», яка має 241 місце в парламенті – близько 59%. Ще 17% – від партії «Голос», 6% – від «Батьківщини», 4% – від партії «Довіра» і 4% – від «Європейської Солідарності», яка була суттєво недопредставлена у Телемарафоні, оскільки має 27 місць у парламенті, або 6%.

Тим часом, кілька близьких соратників Зеленського з його дополітичної кар’єри коміка та актора тепер мають власні шоу на Телемарафоні. Деякі з них виступали у ситкомі «Слуга народу».

Ветерани «Слуги народу» Євген Кошовий та Олександр Пікалов ведуть сатиричну програму новин Bayraktar News, яка висміює російську пропаганду та висвітлює політичні розмови, які виходять далеко за межі нібито аполітичного та об’єднавчого духу Телемарафону. А Студія Квартал 95, співзасновником якої був Зеленський і відома у минулому своїм гострим політичним гумором, продовжує створювати й транслювати комедійні шоу, які підбадьорюють владу та висміюють її опонентів.

Телемарафон також критикували за надання місця журналістам, які раніше були пов’язані з проросійськими позиціями, особливо тим, хто в минулому був пов’язаний з каналами, контрольованими Ахметовим. Деякі з них пішли після того, як петицію про їхнє звільнення підписали десятки відомих українських ЗМІ, але інші залишилися, незважаючи на те, що Ахметов оголосив про закриття всіх своїх каналів у липні 2022 року.

«У листопаді 2022 року колишні співробітники його телеканалу «Україна 24» створили новий канал «Ми – Україна», який бере участь у Телемарафоні і має теплі стосунки з офісом Зеленського», – каже Остапа.

«Тектонічний зсув»

Поява Телемарафону, можливо, поклала кінець епосі, коли жменька мільярдерів, відомих як олігархи, володіла великим впливом на мовлення в Україні.

«Втрата магнатами впливу на телебачення є «тектонічним зрушенням для українських ЗМІ»», – заявив Радіо Свобода Борис Давиденко, головний редактор українського видання журналу Forbes.

Магнати сильно постраждали від повномасштабного вторгнення, їхній бізнес у деяких випадках був знищений, а економіка країни опинилася в кризі.

«Як наслідок, вони мало зробили, щоб протистояти де-факто тимчасовому захопленню їхніх медіа-активів, які в основному були збитковими», – сказав Давиденко.

Розпад медіа-імперії Ахметова став завершальним актом драматичного протистояння між колишнім донецьким бізнесменом і Зеленським, яке розгорнулося напередодні повномасштабного вторгнення, через так званий «антиолігархічний закон», спрямований на стримування впливу магнатів на мас-медіа.

У лютому 2021 року, перед тим, як почалася політична боротьба навколо законодавства, Зеленський відключив три телевізійні канали, контрольовані Віктором Медведчуком, політиком, який має тісні контакти з президентом Росії Володимиром Путіним і пізніше був заарештований за звинуваченням у державній зраді, а потім переданий Росії в межах обміну полоненими. Через місяць в Україні запустили державний російськомовний канал Freedom TV, який продовжує працювати.

Раніше, у 2014 році, після окупації Криму та розпалювання війни на Донбасі, Україна заборонила більшість російських телеканалів. У 2017 році уряд запровадив мовні квоти у радіо- й телевізійних передачах і заборонив топові російські соціальні мережі, такі як «ВКонтакте».

За словами Люшневської, з початку повномасштабного вторгнення, телебачення та інші традиційні медіа поступово були витіснені Telegram-каналами. Згідно з опитуванням Internews, 74% українців обирають соціальні мережі, переважно Telegram, коли хочуть отримувати останні новини. Відповідні цифри для новинних веб-сайтів, телебачення, радіо та друкованих ЗМІ становлять відповідно 42%, 36%, 11% і 3%.

Ткаченко висловив переконання, що «золота ера телебачення закінчилася» і після війни український медіаландшафт буде «однозначно іншим». Відкидаючи критику посилення урядового контролю над телебаченням, він сказав, що Україні «потрібно більше інструментів для боротьби з російською дезінформацією», таких як регулювання платформ соціальних медіа та комунікаторів і координація стратегічної інформації з Європейським Союзом і НАТО.

Давиденко, навпаки, попередив, що в ході війни суспільство може спокуситися на сильну фігуру – потенційно Зеленського – і Телемарафон може бути корисним інструментом для політиків із автократичними нахилами.

«Але ця перспектива поки що не проглядається», — сказав він.

«Трагічний суд»

«Тут і зараз» є деякі обнадійливі сигнали для українських ЗМІ», – зазначає аналітик київського Інституту масової інформації Катерина Дячук.

У перші кілька місяців російського вторгнення, єдність була настільки запеклою, що критика уряду практично зникла. Чимало журналістів зізналися, що зосереджувалися на воєнних реаліях і інколи вдавалися до самоцензури.

Але ЗМІ поступово повернулися до своєї традиційної ролі, і розслідування корупції та звіти про внутрішні проблеми знову з’явилися на тлі постійних спроб викрити подробиці вбивств, жорстокого поводження та багатьох форм протиправних дій, які Росія неспровоковано завдає українцям.

Незважаючи на війну та економічні проблеми — понад 230 засобів масової інформації було закрито через російську окупацію, фізичні погрози чи фінансовий тиск — Україна піднялася зі 106-го на 79-те місце у Всесвітньому індексі свободи преси, який щорічно складає Репортери без кордонів ( RSF), у 2023 році.

І це сталося на тлі, як назвала Дячук, «найтрагічнішого суду в історії українських ЗМІ».

За даними Інститутської програми моніторингу військових злочинів у Росії, російські війська вбили 63 українських журналістів і медіа-працівників з початку повномасштабного вторгнення – 10 з них під час роботи, а інших під час військової служби. Крім того, 18 журналістів були поранені, 14 вважаються зниклими безвісти, а 22 були викрадені.

Також російські війська захопили або зруйнували 10 редакцій, обстріляли 16 телевеж і вимкнули українське мовлення на окупованих територіях.

Інститут задокументував 519 злочинів проти журналістів і ЗМІ в Україні з початку повномасштабного вторгнення.