Статус Зеленського як символу справедливої боротьби за незалежність, його здатність благати і лаяти своїх союзників, поки він не доб’ється свого, його готовність нахабно йти на фронтові фотосесії та виступи у парламенті — усе це зробило президента України мішенню для Росії

Коли Володимира Зеленського запитали, чи турбують його замахи на життя зі сторони Росії, він відповів, що не може собі цього дозволити. Про це йдеться в аналітичній публікації Politico, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

«Якби я думав про це постійно, я б просто замкнувся у собі, як зараз Путін, який не виходить зі свого бункера. Звичайно, мої охоронці повинні запобігти цьому, і це їхнє завдання. Я не думаю про це», — сказав український лідер в інтерв’ю CNN у червні 2023 року.

Хоча це питання, яке Зеленський, зрозуміло, не бажає обмірковувати, повинно хвилювати його прихильників в Україні та за кордоном. З тих пір, як він відхилив пропозицію про евакуацію у лютому 2022 року, сказавши своїм потенційним американським рятувальникам: «Мені потрібні боєприпаси, а не евакуація», український президент відіграв ключову роль у залученні міжнародної підтримки для боротьби з Росією.

Не дивно, що російські законодавці та ультранаціоналістичні військові блогери в унісон вимагають його фізичної ліквідації. Статус Зеленського як символу справедливої боротьби за незалежність, його здатність благати і лаяти своїх союзників, поки він не доб’ється свого, його готовність нахабно йти на фронтові фотосесії та виступи у парламенті — усе це зробило президента України мішенню для Росії.

Через кілька тижнів після повномасштабного вторгнення Володимира Путіна у лютому 2022 року, головний радник Зеленського Михайло Подоляк заявив, що російські диверсійні та розвідувальні групи, включно з чеченцями та найманцями Вагнера, зробили щонайменше десяток серйозних замахів на президента України, намагаючись проникнути в урядовий квартал Києва, який посилено охороняється та контролюється.

Повідомляється, що сам Зеленський відкрив зустріч у Zoom із сенаторами США невдовзі після російського вторгнення у лютому 2022 року, зазначивши, що це, можливо, востаннє, коли вони бачать його живим.

Зрозуміло, що зараз ризики менші, ніж у перші хаотичні тижні війни, коли російські танки наступали на українську столицю, і мало хто вірив, що войовнича українська нація виживе. Але ніхто в українському уряді чи парламенті країни не сумнівається, що небезпека залишається високою.

У березні 2023 року знову пролунали заклики до вбивства Зеленського після того, як підтримувані Україною антипутінські російські диверсанти увірвалися через кордон і вторглися у два російські села у Брянській області Росії. Російський депутат Михайло Делягін заявив, що «єдиною нормальною реакцією» на інцидент є «негайна ліквідація Зеленського».

Через загрозу, яка нависла над його життям, закордонні візити Зеленського плануються з максимальною секретністю. Українські посадовці були розлючені у лютому 2023 року, коли за три дні в Інтернеті з’явилася інформація про запланований візит Зеленського до Брюсселя. Аналогічним чином, уряд Болгарії побоювався, що візит Зеленського міг бути скасований у червні 2023 року після того, як про це написали у пресі.

І, звісно, Кремль має жахливий послужний список операцій із вбивствами. Згадайте Олександра Литвиненка, офіцера російської розвідки, який втік до Сполученого Королівства та був отруєний у 2006 році, або невдале отруєння «Новачком» у 2018 році Сергія Скрипаля, британського подвійного агента у Солсбері.

Конституційне правонаступництво

Враховуючи ставки та ризик, не дивно, що українські чиновники схильні відмахуватися від прохань обговорити, що станеться, якщо Росія досягне успіху, або відмовляються офіційно говорити, побоюючись, що тема виглядає надто жахливою.

І все ж, незважаючи на небажання публічно обговорювати це питання, згідно з інтерв’ю з українськими чиновниками, законодавцями та аналітиками, план на випадок вбивства Зеленського існує.

Формально за конституцією України, лінія правонаступництва чітка.

«Коли президент не може виконувати свої обов’язки, голова Верховної Ради України [українського парламенту] бере на себе його обов’язки. Отже, вакууму влади не буде», — зазначає Микола Княжицький, опозиційний депутат Верховної Ради України.

Голова Верховної Ради — Руслан Стефанчук, член партії Зеленського «Слуга народу» — не має особливо високого рейтингу довіри в опитуваннях: близько 40%. І він не користується популярністю серед опозиційних депутатів.

«Але я не думаю, що це має значення. Є сильна команда лідерів, і я гадаю, що ми побачимо колективний уряд», — вважає Адріан Каратницький, старший науковий співробітник Євразійського центру Атлантичної ради.

До керівної ради, швидше за все, увійдуть Стефанчук, а також Андрій Єрмак, колишній кінопродюсер і юрист, голова Офісу президента, міністр закордонних справ Дмитро Кулеба та міністр оборони Олексій Резніков. Валерій Залужний залишиться головним генералом країни.

Каратницький зазначив, що сподівається побачити біля керма влади телеведучого Сергія Притулу, який зараз проводить великі благодійні ініціативи та має захмарний рейтинг довіри.

«Країна досягла точки дуже суттєвої солідарності та національної єдності, тому, якби із Зеленським трапилося щось жахливе, це не було б такою критичною подією, як ви думаєте», — сказав Каратницький, автор книги «Поле битви Україна: від незалежності до війни з Росією».

Він зазначив, що в Україні створено «відпрацьовану» адміністративну, військову та дипломатичну машину.

Системний шок

Історія також дає певне заспокоєння. Кремлівським змовникам було б добре прочитати статтю, написану вченими Бенджаміном Джонсом і Бенджаміном Олкеном для Національного бюро економічних досліджень США (NBER) про вплив на інституції та війну 59 убивств національних лідерів, які відбулися між 1875 і 2004 роками.

«Вбивства автократів викликають суттєві зміни в інституціях країни, а от вбивства демократів – ні», – підсумували вони.

«Вбивство ніколи не змінювало історію світу», — впевнено заявив британський прем’єр-міністр Бенджамін Дізраелі через кілька тижнів після того, як президента США Авраама Лінкольна було застрелено під час перегляду вистави у вашингтонському театрі Форда.

Убивство президента США, справді, тоді мало вплинуло на скасування реформ його адміністрації. Як, власне кажучи, і вбивці Юлія Цезаря не досягли своєї мети – врятувати приречену Римську республіку від диктатури, а замість цього лише спровокували громадянські війни, які прискорили, здавалося б, неминучий перехід до імперської системи цезарів. Варто визнати, що через півстоліття після того, як Дізраелі зробив своє зауваження, надзвичайний вплив вбивства спадкоємця Габсбургів, ерцгерцога Франца Фердинанда у червні 1914 року, відчувався в Європі протягом десятиліть.

Ситуація в Україні закономірно є особливою. Завдяки зміцненню демократичних інституцій, вона далека від занепаду Римської республіки.

Хоча смерть Зеленського була б психологічним шоком, Каратницький сказав, що для оцінки ймовірного впливу потрібно розглянути, як змінилася Україна після того, як Росія розпочала своє повномасштабне вторгнення, зокрема з’явилось нове сильне відчуття української нації та сформувались «міцні інституції».

«Важливо пам’ятати, що ключовими факторами боротьби України з російською агресією є стійкість Збройних сил, майстерність її командування та перемоги на фронті. Це найважливіше з точки зору політичної стабільності України», – зазначив Княжицький.

Найслабша ланка

Якщо у сценарії є слабка ланка, то, ймовірно, не в Україні, а серед її союзників.

Українці більш помірковано ставляться до Зеленського, бачать як його сильні, так і слабкі сторони. Хоча його хвалили за чудове керівництво під час війни, його також критикували за помилки — зокрема за те, що він не зміг краще підготуватися до вторгнення, яке він вважав малоймовірним.

Міжнародні ЗМІ, навпаки, були зачаровані харизматичною привабливістю Зеленського та простою історією Давида проти Голіафа. Трансформація українського президента з лідера мирного часу, який розчаровує, у — за гіперболічними словами французького публічного інтелектуала Бернара-Анрі Леві — «нового, молодого та чудового батька-засновника» вільного світу, була вражаючою.

Його риторика та ораторське мистецтво захопили серця слухачів від Вашингтона до Лондона та від Брюсселя до Варшави. Його фізичне усунення, швидше за все, залишить багатьох приголомшеними та не впевненими, що робити далі. Це може посилити тиск для переговорів і компромісу з Росією.

Український підприємець Ярослав Ажнюк відкинув можливість вбивства Зеленського, як «сферу альтернативної історії». Але він підкреслив, що якщо це трапиться, Україна не програє.

«Зеленський добре виконує свою керівну роль у ці складні часи. Але настрої абсолютної більшості українців такі, що ми ніколи не здамося, ніколи не підкоримося Росії», – резюмує він.