Нещодавнє соціологічне опитування компанії Ipsos засвідчило, що увага до війни в Україні значно зменшилася у великих країнах Латинської Америки, включаючи Мексику, Аргентину та Колумбію

Колумбійський письменник Гектор Абад Фасіолінс виріс в одному із найжорстокіших міст у світі. Відколи Колумбія здобула незалежність понад 200 років тому, вона пережила політичні заворушення, військові репресії та жорстокі наркокартелі. Його власний батько, який звинуватив військових у спонсоруванні ескадронів смерті, був убитий у 1987 році воєнізованими формуваннями, які перетворили його рідне місто, Медельїн, на зону бойових дій. Але колумбійський письменник поглянув у вічі смерті на другому кінці світу – в Україні під час ракетного удару по ресторані у Краматорську у червні 2023 року, коли загинуло 13 людей, зокрема українська письменниця Вікторія Амеліна. Про це йдеться у спеціальному репортажі The New York Times, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

Через півтора року після того, як Росія напала на Україну, велика частина Південної Америки здебільшого уникає вибору сторони у цій війні. Тривалі погляди на те, що багатополярний, менш західний світовий порядок відповідає їхнім найкращим інтересам, спонукали уряди країн на цьому континенті відкидати спроби дипломатично ізолювати Росію, запровадити економічні санкції чи постачати зброю Україні.

І багато пересічних громадян, як свідчать опитування, розглядають війну в Україні як щось надто далеке, як проксі-війну між глобальними державами, які роблять те, що вони робили завжди: нав’язують свою волю меншим країнам.

Опозиція такій поширеній апатії мимоволі поставила Абада та двох колумбійців — журналістку Каталіну Гомес Анхель і колишнього міністра оборони Колумбії Серхіо Харамільо, який ініціював мирну угоду уряду з Революційними збройними силами Колумбії — мимоволі на лінію вогню.

Вони відвідали літературну конференцію у Києві, де розповідали про кампанію, створену Харамільо, «¡Aguanta Ucrania!» («Hang On Ukraine!»), який зібрав відео на підтримку латиноамериканських політиків, інтелектуалів і митців, зокрема чилійської письменниці Ізабель Альєнде та уругвайського композитора Хорхе Дрекслера. Наразі він зібрав скромну кількість прихильників: понад 4000 підписників у Twitter та Instagram разом взятих.

Але після конференції Харамільо зазначив, що він хотів «довести кампанію до місць, де українці страждають найбільше». Вікторія Амеліна зголосилася провести їх селами на Донбасі, щоб задокументувати історії українських солдатів і сімей, які стали жертвами військових злочинів.

Вони сподівалися розповісти ці історії вдома та сприяти солідарності з Україною, де, за словами Абада, боротьба за суверенітет перегукується з боротьбою націй Південної Америки.

«Коли хтось захищає певні свободи Заходу та України, він також захищає свободи Колумбії», – підкреслює Абад.

Вони завершили свій тур наприкінці червня 2023 року у Краматорську, за декілька кілометрів від лінії фронту та зруйнованого міста Бахмут. Ria Lounge, один із улюблених ресторанів Амеліної, був жвавий і багатолюдний, навіть незважаючи на те, що місцеві чиновники обмежили продаж алкоголю у місті, сподіваючись утримати людей від виходу на вулиці.

«Вікторія подивилася на мій келих і пожартувала: «Схоже на віскі. Вона посміхнулася, і я посміхнувся. У той момент сирен не було. Не було ані свистка, нічого. Просто щось на зразок вибуху, якого я ніколи в житті не відчував», — згадує Абад.

Абад, Гомес і Харамільо отримали легкі травми. А Амеліна, одна з найвідоміших молодих українських письменниць, померла у лікарні через чотири дні. Їй було 37 років.

Цей напад змусив президента Колумбії Густаво Петро вперше публічно засудити Росію з моменту вторгнення в Україну, і він закликав міністерство закордонних справ своєї країни «висловити дипломатичну ноту протесту».

Але через три тижні у Брюсселі, на саміті європейських лідерів та їхніх колег з країн Карибського басейну та Латинської Америки, Петро вирішив самоусунутись, коли справа дійшла до обговорення війни в Україні.

Загальним рефреном у Південній Америці він докоряв країнам Заходу.

«Безперечно, є імперіалістичне вторгнення в Україну. Але як би ви назвали те, що сталося в Іраку? Або у Лівії? Чи у Сирії?» Чому вторгнення в Україну викликає таку бурхливу реакцію, а у вищеперелічені країни – ні», – риторично запитував президент Колумбії.

Президент Чилі Габріель Борік, один із небагатьох південноамериканських лідерів, які засудили російське вторгнення в Україну, закликав своїх колег бути більш наполегливими.

«Сьогодні – це Україна, а завтра це може бути будь-хто з нас», — сказав він під час саміту.

Але на саміті країни Південної Америки не змогли домовитися про те, як вирішити конфлікт. У своїй спільній заяві вони взагалі не згадали Росію, обмежившись у комюніке висловленням «глибокого занепокоєння війною проти України».

Багато південноамериканських лідерів мають більш нагальні пріоритети, такі як економічна стагнація й стрімке зростання інфляції, і побоюються потенційних економічних наслідків, якщо стати на чиюсь сторону. Наприклад, життєво важливий агробізнес Бразилії сильно залежить від російських добрив.

Інтерес громадськості також згаснув. Нещодавнє соціологічне опитування компанії Ipsos засвідчило, що увага до війни в Україні значно зменшилася у великих країнах Латинської Америки, включаючи Мексику, Аргентину та Колумбію, порівняно з багатьма іншими частинами світу. Більшість опитаних у регіоні вважають, що проблеми України – не їхня справа, і опитування не виявило підтримки будь-якого виду втручання.

Також зберігається недовіра до Сполучених Штатів, які вже давно підтримують зміни режимів у регіоні, включаючи військові диктатури.

«Це глибоко вкорінена пам’ять, яку не варто сприймати легковажно», – вважає Хуан Габріель Токатліан, професор міжнародних відносин і ректор Університету Торкуато Ді Телла в Буенос-Айресі (Аргентина).

За його словами, головними проблемами Латинської Америки є нерівність, бідність і відновлення пандемії коронавірусу, а також неповернення до тих часів, коли континент був затиснутий між конкуруючими супердержавами.

«Латинська Америка втратила можливості розвитку та зазнала драматичних витрат під час холодної війни. Якщо подібний поділ відбудеться зараз, то історична пам’ять буде мати значення. І для Латинської Америки повернення до холодної війни є неприйнятним», — підкреслює Токатліан.

Але саме тому прихильники України кажуть, що для Латинської Америки вкрай важливо зацікавитися Україною.

Серхіо Гусман, директор політконсалтингової компанії Colombia Risk Analysis, зазначив, що війна в Україні може змінити глобальну карту влади, і регіон Південної Америки ризикує опинитись на узбіччі.

«Якщо Латинська Америка хоче мати місце за столом, то вона повинна за нього сісти», — сказав він.