Реакція Європи на українську міграцію показала переваги гуманного підходу до біженців і це має створити прецедент для більш співчутливої європейської міграційної політики

Реакція Європи на вторгнення Росії в Україну була швидкою, згуртованою та масовою. Європейський Союз та його країни-члени продемонстрували єдність у реакції на війну Росії та її наслідки. Серед них – прибуття українських біженців до Європи. Через 10 днів після вторгнення, ЄС одноголосно ухвалив новий закон про надання тимчасового захисту громадянам України, які втікають з країни, активувавши Директиву про тимчасовий захист вперше з моменту її ухвалення у 2001 році. Щоб бути зареєстрованими за схемою захисту, українські шукачі притулку повинні лише пред’явити ID-картку або паспорт. Про це йдеться в аналітичній публікації офіційного видання Європейської ради з міжнародних відносин, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Це різко контрастує з реакцією ЄС на міграцію з інших країн, яка знову зростає. За перші сім місяців 2023 року понад 119 000 біженців прибули морем до Італії, Греції, Іспанії, Кіпру та Мальти. Близько 38 750 з них вирушили з Тунісу, де порт Сфакс став головним пунктом відправлення для мігрантів з Африки на південь від Сахари. Намагаючись врегулювати їхнє прибуття, у червні 2023 року ЄС оголосив про нову, «історичну» угоду про міграцію та притулок. Проект угоди визначає суворіші процедури на зовнішніх кордонах ЄС, де прикордонники попередньо перевірятимуть мігрантів, щоб визначити, чи мають вони право на в’їзд до ЄС, чи їх потрібно перемістити або повернути. Він також дозволяє мігрантам утримуватися під вартою до шести місяців. Країни-члени не змогли досягти згоди щодо пакту, який було подано до Європейського парламенту у липні 2023 року, сперечаючись про те, як впоратися з кризовими ситуаціями, які призводять до сплеску міграції. Переговори відновляться у середині вересня 2023 року.

Реакція ЄС та держав-членів на прибуття українських біженців містить важливі уроки для європейських політиків і демонструє переваги гуманного підходу до надання притулку як для біженців, так і для приймаючих країн. Переосмислюючи підхід ЄС до міграції, вони повинні мати це на увазі. Реакція ЄС та його держав-членів засвідчила, що європейські країни можуть швидко мобілізуватись для розміщення великої кількості біженців, коли вони бачать у цьому потребу.

Урок №1 Європа може впоратися з великою кількістю біженців

Менш ніж за півтора року до Європи приїхало близько 6 мільйонів українців. Їх зустріли багато європейських країн. Наприклад, Польща почала готуватися до прибуття великої кількості українських біженців незадовго до вторгнення через напругу на українсько-російському кордоні та попередні військові маневри Росії. Станом на березень 2023 року вона надала тимчасовий захист понад 1,5 мільйонам українців. Після Польщі найбільше українців прийняли Німеччина, Італія та Іспанія. Німеччина надала тимчасовий захист понад 960 000 осіб, тоді як Італія та Іспанія запропонували його приблизно 186 500 і 186 000 відповідно. У березні 2022 року єврокомісар із внутрішніх справ Ілва Йоханссон заявила, що Європейська комісія «надасть державам-членам додатковий потенціал для впорядкованого та ефективного врегулювання цієї кризи», надаючи «права на проживання, доступ до ринку праці та житло людям за потреби» та забезпечення того, щоб «ті, хто втікає від війни в Україні, могли швидко потрапити до ЄС, не проходячи тривалих формальностей на кордонах». Реакція ЄС та його держав-членів показала, що європейські країни можуть швидко мобілізуватись для розміщення великої кількості біженців, коли вони бачать у цьому потребу.

Урок №2 Дозвіл біженцям працювати приносить переваги приймаючим країнам

Відповідно до схеми тимчасового захисту ЄС, українські біженці можуть працювати. Лише через рік після вторгнення близько 40% українських біженців у Європі вже були найнятими чи самозайнятими. Це не тільки допомагає їм інтегруватися в нові громади, а також приносить переваги для приймаючих країн. Пандемія COVID-19 підкреслила важливість трудових мігрантів у ключових секторах Європи. За даними Європейської комісії, 13% основних працівників у ЄС у 2020 році були мігрантами. У ЄС зазначали, що мігранти виконують життєво важливі ролі, які підтримували функціонування європейської економіки під час пандемії. Це не було новим явищем: мігранти становлять 70% приросту європейської робочої сили за останні 10 років і внесли більше податків і соціальних внесків, ніж вони отримали допомоги. Крім того, в Європі є робочі місця, які вони повинні заповнити. У жовтні 2022 року Європейська комісія запустила новий онлайн-інструмент пошуку роботи, пілотну ініціативу EU Talent Pool, щоб допомогти тим, хто втікає від загарбницької війни Росії, отримати роботу в ЄС, у якому спочатку містилося понад 3 мільйони вакансій.

Урок № 3 Міжсекторальна участь зменшує тиск на приймаючі громади

У грудні 2020 року ЄС оприлюднив новий план дій щодо інтеграції та інклюзії, у якому визначено чотири елементи як важливі для інтеграції: освіта, охорона здоров’я, працевлаштування та житло. Однак, у документі відсутні чіткі цілі та рекомендації для держав-членів, які несуть відповідальність за інтеграцію. Зусилля європейських країн щодо інтеграції українських біженців показали ефективність міжсекторального співробітництва та спільного врядування у наданні цих послуг. ЄС співпрацює безпосередньо з національними урядами та гуманітарними організаціями, щоб вони могли надавати українським біженцям освіту та інші послуги з питань інтеграції. Наприклад, у червні 2022 року Європейський інвестиційний банк схвалив кредит у розмірі 2 мільярдів євро в рамках свого пакету солідарності для Національного фонду допомоги Польщі, який надав постачання для приймальних центрів, медичне обслуговування, соціальні виплати, а також дитячі садки та шкільну освіту для українців. Міжнародні організації доповнюють ці зусилля. Наприклад, Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) запропонувала українським біженцям електронні мовні курси та інші навчальні онлайн-матеріали.

Реакція ЄС на прибуття українських біженців була теплою, правильною та людяною. Було показано, що гуманний підхід не просто можливий, але може принести користь громадам, що приймають, особливо коли інституції ЄС, національні уряди, міжнародні організації та громадянське суспільство працюють разом. Це має стати стартовою точкою для розробки ЄС більш гуманного підходу до міграції.