Зараз бойові дії в основному ведуться за допомогою новітніх технологій, включаючи широкий спектр самодетонуючих безпілотників, якими досвідчені солдати з елітного спецпідрозділу керують із безпечної відстані — така тактика забезпечує більш вигідне співвідношення ризику та винагороди, ніж прокрадання за російські лінії оборони

Минулого року вночі були можливості пробратися на окуповану Росією територію для ураження ворожих цілей. Тепер, коли величезні мінні поля та інші укріплені російські захисні споруди стримують масштабний контрнаступ України, літальний апарат без екіпажу, озброєний вибухівкою, робить це вдень. Про це йдеться у спеціальному фоторепортажі The Washington Post, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

У липні 2023 року команда з трьох осіб вручну скерувала безпілотник, щоб вразити групу антен, прикріплених до вежі в Пологах – окупованому російськими військами містечку у Запорізькій області. Росіяни за допомогою засобів радіоелектронної боротьби перешкоджали роботі українських ракет із супутниковим наведенням.

Дрон, який виготовлений із матеріалу, схожого на пінопласт, і вартістю 1500 доларів врізався в одну з антен, здетонувавши при контакті. Коли росіяни раптово перестали створювати перешкоди, українці знищили вежу ударом із високомобільної артилерійської ракетної системи HIMARS. Ракета влучила у конструкцію з точністю, на яку українці звикли покладатися у своїй 17-місячній боротьбі. Але якби дрон спочатку не вимкнув одну з антен, ракета HIMARS, ймовірно, промахнулася б.

Такого роду операції стали торговою маркою підрозділів спецпризначенців, таких як відділ «А» або «Альфа» Служби безпеки України, який нещодавно надав журналістам The Washington Post рідкісний доступ до своїх команд, які допомагають регулярним військовим бригадам у контрнаступі України на південному сході країни.

Природа цієї війни — яка ведеться здебільшого на відстані за допомогою артилерії та зі сторонами, розділеними щільно замінованими полями — змусила традиційних спеціальних операторів перейти від прихованої тактики, яку вони використовували раніше під час конфлікту.

Зараз бойові дії в основному ведуться за допомогою новітніх технологій, включаючи широкий спектр самодетонуючих безпілотників, якими досвідчені солдати з елітного спецпідрозділу керують із безпечної відстані — така тактика забезпечує більш вигідне співвідношення ризику та винагороди, ніж прокрадання за російські лінії оборони.

«У чому проблема переходу в тил ворога? Тотальне мінування. Потайки кудись поїхати практично неможливо. Ви повинні використовувати якесь обладнання для розмінування. Це означає, що вас уже ідентифікують», – розповів перший заступник начальника «Альфи» Олег, який, як і інші учасники цієї статті, з міркувань безпеки попросив не називати його ім’я.

Робота підрозділів «Альфа» відкрила очі на ранні виклики українського контрнаступу, в ході якого важко досягти обмежених успіхів, оскільки росіяни причаїлися в обороні, підготовленій протягом багатьох місяців. Винищувачі «Альфа» навчені всьому: від стрілянини протитанковими ракетами до роботи з мобільною системою ППО. Їхні снайпери вважаються найкращими в Україні. Але останнім часом усі звернули увагу на безпілотники, оскільки до них стало важче дістатися.

Боротьба винищувачів «Альфа» ілюструє серйозні проблеми, з якими наразі стикаються українські військові на всіх рівнях — навіть серед своїх найелітніших та найефективніших підрозділів — їх зустрічають збройні сили РФ , які підготувалися та пристосувалися після своїх неодноразових помилок восени 2022 року, коли Україна відвоювала великі ділянки території у Харківській та Херсонській областях.

Східну лінію фронту у районі оточеного міста Бахмут менш заміновано, ніж широкі поля південної Запорізької області. Але досі важко підійти до росіян. Нещодавно група бійців Олега «неглибоко зайшла» на ворожу територію неподалік, і 14 з них було поранено.

«А з нашими ресурсами, поранення 14 осіб – величезна втрата. Так, супротивник також зазнає втрат. Але знову ж таки, чи адекватні наші втрати в цих умовах і чи вони виправдані? Я не можу використати цих 14 людей в інших операціях найближчим часом», – зазначає Олег.

СБУ створила спецпідрозділ «Альфа» у 1994 році для проведення контртерористичних операцій. Ця робота залишається, але за умов війни, роботи стало більше.

Голова СБУ Василь Малюк нещодавно підтвердив, що його фахівці відповідають за атаку на Кримський міст у жовтні 2022 року. СБУ також стояла за нещодавніми ударами морських безпілотників по Чорноморському флоту Росії.

За словами Олега, коли росіяни намагалися захопити Київ, основним завданням «Альфи» був захист уряду та його лідерів, зокрема президента Володимира Зеленського. Але з минулого року він проводить більшу частину свого часу у Запоріжжі, де зараз займається підрозділами «Альфа», які допомагають у головному напрямку контрнаступу України — спробі перерізати сухопутний коридор між Росією та Кримом.

До «Альфи» не так легко потрапити: щоб вступити, новобранці мають пройти фітнес-тест, перевірку на поліграфі та психологічну експертизу. За словами Олега, після розширеного набору під час війни для формування окремого штурмового підрозділу вдалось набрати лише 80 нових членів.

Як і інші сили спеціального призначення, команди «Альфа» іноді можуть виконувати ті ж функції, що і звичайні військові бригади, наприклад, управляти гаубицею. Але їх завдання, зазвичай виконуються, невеликими групами, призначеними для нанесення великих втрат супротивнику з використанням меншої кількості ресурсів.

У всій дивізії «Альфа» є тільки одна артилерійська зброя, 105-мм британський L119, який зараз знаходиться у Запорізькій області і використовується групою, що називає себе «Тайгер Вудс», тому що її удари так само точні, як у американського гравця у гольф. На базі під містом Оріхів бойовики мають супутниковий знімок запорізької рівнини, розділеної на квадрати. Вони сказали, що часто бої відбуваються у тонких смужках дерев, які поділяють кожне поле. Ось де росіяни стоять на своїх постах та ховають свою зброю.

Через густу мережу мін українці просуваються повільно, пішки. Тут, на південь від Оріхова, вони просунулися більш ніж на дві милі з початку контрнаступу на початку червня 2023 року, кажуть солдати «Альфи».

Нещодавно, за їхніми словами, група солдатів підійшла до лінії російських окопів, які, на їхню думку, вони покинули. Коли вони почали йти ними, то зрозуміли, що окопи заміновані мінами-пастками. Внаслідок вибухів було поранено п’ятеро українців, а росіяни, які ховалися поблизу, відкрили вогонь, вбивши чотирьох з них. Один поранений солдат зник після того, як інші українські підрозділи почали обстрілювати окоп. Вони спостерігали за засідкою своїх товаришів за допомогою розвідувального безпілотника.

«Міни всюди на околицях окопів. Спочатку його треба розчистити артилерією, потім підуть штурмові групи. Якщо штурмова група зустрічає якийсь опір, вона повертається до артилерії, потім знову до штурмових груп. Дуже повільно. Але це наша реальність, — пояснює Ілля, офіцер артилерійської частини «Альфи».

Замість того, щоб боротися з мінними полями, де «Альфа» досягла найбільшого успіху, це баражуючі боєприпаси, які різняться за розміром і вартістю. Група з трьох людей, яка знищила антенну вежу, зосередилася на цілях, пов’язаних із глушінням і комунікаційною інфраструктурою росіян.

Друга група, яка працює у Запорізькій області, нещодавно використовувала вироблений в Україні самопідривний безпілотник RAM II, який виглядає як невеликий сірий літак із пропелером позаду і може літати на відстань до 25 миль.

Тільки дивізія «Альфа» цього року пошкодила чи знищила понад 322 танки та бронемашини, 48 артилерійських систем та 65 об’єктів спецтехніки.

Але «зараз це складніше», – зазначає Паша, який очолює підрозділ «Альфа», який запускає дрони RAM II.

З минулого року росіяни використовують систему радіоелектронної боротьби «Поле-21», яка глушить усю супутникову навігацію на площі до 150 квадратних кілометрів.

«Це означає, що ми летимо по орієнтирах; у нас тут GPS взагалі немає. І часто, саме в той момент, коли безпілотник може мати ціль у полі зору, подача пропадає через глушіння росіян», – зазначає Паша.

Особлива увага приділяється націлюванню самих систем радіоелектронної боротьби.

«Ми маємо дуже точні засоби. Військові, насамперед, дають нам ціль для враження, а вже потім, якщо ми не можемо її вразити, передають її на HIMARS чи артилерію — тому що артилерія може взагалі не вразити, а HIMARS теж має нюанси. Якщо РЕБ спрацює, вона може не вразити ціль», – пояснює Паша.

За його словами, готуючись до контрнаступу українців, росіяни зосередили більше своїх засобів радіоелектронної боротьби у Запорізькій області.

«Нам більше сподобалося працювати на Донеччині. Там більше цілей. Там активніша робота, а РЕБ менше. Цей район найукріпленіший. І вони просто перебувають у безвихідній обороні», – каже Паша.

Група снайперів «Альфа» неподалік східного міста Бахмут заявила, що росіяни і там вгризлися у свою оборону і це ускладнює пошук цілей.

«Росіяни заходять на свої позиції вранці і не покидають землянки до ночі», – каже Фелікс, один із снайперів «Альфи».

У його підрозділі не було традиційної снайперської роботи з початку травня 2023 року, а поки що він зосередився на розвідці.

За його словами, торік можливостей було більше. Рік тому, коли західний берег Херсонської області був окупований, Фелікс і ще двоє з його снайперського загону отримали розвіддані від місцевих жителів в окупованому селищі про російського воєначальника. Вони вивчали, де корови ходять полями, відзначаючи ділянки. Потім вночі група перетнула річку Інгулець пішки, непомітно проникла на територію, яку утримують росіяни, і перед відступом встановила міни МОН-90 на дорозі біля його машини.

«Він виділявся своєю машиною. Оскільки він був босом, то й машина повинна була бути красивішою і так далі», – зазначає Фелікс.

Потім група дочекалася відповідної нагоди, перш ніж дистанційно підірвати вибухівку.

«Після того, як його нейтралізували, у них була велика паніка. Вони були трохи пригнічені, — зі сміхом сказав Фелікс.

Він нарікає, що нині така місія неможлива, оскільки росіяни інтенсивніше замінували все перед своїми аванпостами.

«Це більше схоже на азартну гру», – резюмує Фелікс.