Західні та незахідні країни повинні сформувати коаліцію, щоб оголосити певні місця в Україні життєво важливими для своїх національних інтересів і зоною, забороненою для польоту безпілотників і ракет

Невдовзі після початку широкомасштабного вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року Київ офіційно звернувся до НАТО з проханням зробити весь повітряний простір України зоною, забороненою для польотів російських повітряних транспортних засобів. Тисячі українських та проукраїнських медіа-активістів розпочали глобальну кампанію із «закриття українського неба». НАТО негайно відхилило прохання Києва, очевидно, побоюючись ескалації до Третьої світової війни. У бурхливих дебатах щодо безпольотної зони було втрачено деякі неукраїнські інтереси національної безпеки на території України. Про це йдеться в авторській колонці Андреаса Умланда, аналітика Стокгольмського центру східноєвропейських досліджень (SCEEUS) у Шведському інституті міжнародних відносин (UI) на сторінках EUObserver, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Нещодавні напади Росії на зернові склади та порти на узбережжі Чорного моря та Дунаю ілюструють це. Зростання світових цін на зерно після російських атак є менш проблематичним для України, ніж для країн-імпортерів зерна. Соціальні, політичні та, можливо, навіть військові наслідки зростання цін на продукти харчування у бідних країнах можуть бути далекосяжними.

Більшість російських авіаударів у глибинці України не мають суто військових цілей. Багато атак спрямовані на цивільну інфраструктуру, щоб тероризувати або деморалізувати українське населення. Атаки Росії на український експорт продовольства також мають на меті пом’якшити рішучість Заходу.

У Москві усвідомлюють, що нові хвилі голодуючих мігрантів з Африки рухатимуться не в бік Євразійського економічного союзу, а в бік Євросоюзу. Там їх прихід часто принесе виборчу користь проросійським радикальним правим партіям, таким як «Альтернатива для Німеччини».

Дивно, що цього не роблять ті країни, чиї національні інтереси порушуються на території України і чия армія змогла б їх захистити. Тим паче дивує, що Росія використовує над Україною лише безпілотні літальні апарати, тобто ракети та дрони. Російська армія навіть не використовує пілотовані літальні об’єкти безпосередньо на передовій. Вона атакує лише над контрольованими Росією районами України за допомогою літаків і гелікоптерів.

Сільське господарство та атомні електростанції

Зернові поля, сховища й транспортна інфраструктура – це не єдині об’єкти України, важливі для інших країн. Безпека українських атомних електростанцій — зокрема виведеної з експлуатації Чорнобильської АЕС — також має бути предметом великого інтересу для десятків урядових і міжурядових установ у Брюсселі, Берліні, Женеві, Відні тощо.

Великі території ЄС усіяні закритими або обмеженими геозонами, де польоти дронів заборонені або регулюються. За кілька сотень миль на схід російські ракети та безпілотники з боєголовками різного розміру можуть працювати поблизу атомних електростанцій, вільних від втручання Заходу. Чи запровадить ЄС обмеження на потрапляння ядерних частинок зі Східної Європи, коли вони потраплять у повітря і вітер понесе їх на захід? Чи відправить прикордонна служба ЄС Frontex радіоактивні хмари назад до їхньої країни походження?

І дипломати

Не менш химерна історія криється за призначенням і відрядженням західних дипломатів та інших бюрократів в Україні.

Сотні європейських і неєвропейських урядовців приїжджають до Києва у більш-менш тривалі відрядження. Вони роблять це навіть після того, як українська столиця стала постійною мішенню щотижневих безпілотних авіаударів Росії з жовтня 2022 року.

Багато з цих посадовців представляють країни з потужною військово-повітряною силою. Але ані на шляху від західного кордону України до столиці, ані в самому Києві ці державні чиновники не користуються захистом своїх високотехнологічних армій. Натомість, вони повинні повністю покладатися на українські системи ППО та безпеки.

Наприклад, генеральному секретареві ООН Антоніу Гутеррешу довелося ховатися в укритті під час російського авіаудару по центру Києва (згодом це підтвердила Москва), коли він офіційно відвідав Україну наприкінці квітня 2023 року.

Західні та незахідні країни повинні сформувати коаліцію, щоб оголосити певні місця в Україні життєво важливими для своїх національних інтересів і зоною, забороненою для польоту безпілотників і ракет. Вони мають спільно вирішити, як технічно запровадити такі заборонені для польотів зони, а також отримати дозвіл українського уряду на свої дії.

Москві варто чітко дати зрозуміти, що будь-які прямі чи непрямі загрози фізичній безпеці громадян такої коаліції будуть нейтралізовані.

Багато оглядачів сприйняли б таку нову політику як загрозу переростання у Третю світову війну. Однак, така обережність є як нормативно сумнівною, так і емпірично перебільшеною.

Коли мова заходить про захист екзистенційних власних інтересів — таких як фізична безпека атомних електростанцій і дипломатів в Україні — Захід та інші країни не можуть йти на компроміс. Під загрозою – життя та здоров’я громадян ЄС та інших іноземних громадян. Це не підлягає обговоренню. Навпаки, компроміс із елементарними інтересами європейської безпеки може створити у Москви враження, що Росія може піти ще далі, ніж досі, у створенні небезпеки для неукраїнських громадян.

Турецький приклад

Росія вже багато місяців використовує лише безпілотні літальні апарати в українській глибинці. Для порівняння, у 2015 році країна-член НАТО Туреччина збила пілотований російський реактивний літак над Сирією через 17-секундне порушення повітряного простору Туреччини, яке не становило загрози.

Один із двох пілотів російського винищувача-бомбардувальника загинув. У відповідь Росія запровадила проти Туреччини економічні санкції, але незабаром їх скасувала. Через кілька місяців відбулося зближення між Москвою та Анкарою, а згодом знову дружні зустрічі Реджепа Таїпа Ердогана та Володимира Путіна.

Нещодавно було також перевірено проблему заборони польотів у Чорному морі. У липні 2023 року Росія оголосила, що не продовжуватиме угоду про експорт зерна від 2022 року і тепер вважатиме всі судна, які прямуватимуть до українських портів, ворожими. Москва де-факто погрожувала бомбити їх з повітря.

Однак, згодом іноземні перевезення між Україною та країнами-імпортерами зерна продовжувалися під наглядом розвідувальних літаків НАТО. Незважаючи на безпомилкові погрозливі жести Кремля, нападів на іноземні кораблі не було.

Приклад Туреччини 2015 року та нещодавній приклад Чорного моря показують, що за умови чіткої комунікації та рішучого захисту елементарних власних інтересів Заходу, ескалації можна уникнути.

Яструби у російському керівництві навряд чи можуть розпочати Третю світову війну на основі зрозумілих заходів самозахисту Заходу.

Лінія розмежування між російсько-українською війною з одного боку та захистом іноземних інтересів в Україні з іншого має, звичайно, залишатися впізнаваною. Поки це так, Захід може і повинен йти на виправданий ризик запровадження обмежених безпольотних зон над обраними стратегічними об’єктами у глибинці України у тісній консультації з Києвом і відкритому спілкуванні з Москвою.