Народні депутати хочуть змінити закон України про колабораціонізм

Закон України про колабораціонізм хочуть зробити справедливішим для людей, які проживають на окупованих територіях

Одного прохолодного ранку, тишу старого центру Херсона порушує перекинутий на тротуар величезний смітник. Двоє чоловіків у бронежилетах спокійно вигрібають вміст на дорогу. Діма, місцевий координатор волонтерів, спостерігає за смердючою купою зі свого під’їзду. За ріг повертає трактор, а за ним з десяток чоловіків і жінок з лопатами, також у бронежилетах. Через кілька хвилин сміття вже у причепі трактора. Група рухається далі, коли починається перший за день російський обстріл. Про це йдеться в аналітичній публікації openDemocracy, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Цьому дивовижному видовищу є просте пояснення: власників головної сміттєперевізної компанії Херсона заарештували, а їхні вантажівки вилучили. Олену та Дмитра Дубровських, які керували компанією 20 років, звинувачують у співпраці з російськими агресорами під час війни за те, що вони продовжували працювати в період з березня по листопад 2022 року, коли Херсон перебував під російською окупацією.

Обласне управління поліції та прокуратура стверджували, що минулого літа Дубровські підтримали запровадження рубля, відкрили рахунки компаній у російському банку та сплатили податки окупаційній адміністрації. Тобто вони «здійснювали господарську діяльність у тісній взаємодії з державою-агресором» та «передавали матеріальні ресурси окупантам». Це розцінюється як колабораціонізм під час війни та пособництво державі-агресору, за що передбачено покарання до 5 та 12 років позбавлення волі відповідно.

Справа Дубровських є однією з тисяч, які випробовують новий український закон про колабораціонізм – закон, який наразі оскаржують політики через те, що він занадто прямолінійно карає людей на окупованих територіях.

У червні 2023 року Херсонський міський суд відновив роботу, і справа Дубровських розглядається першою. Вони вже чотири місяці перебувають під вартою і не визнають своєї провини. Їхній юрист відмовився пересилати питання подружжю Дубровських або коментувати справу, яка триває. У прокуратурі також відмовилися від коментарів.

Їхні сміттєвози залишаються під арештом. Місто не змогло забезпечити їх вивільнення – навіть у тимчасове користування після підриву Каховської дамби.

Херсон: «небагато колаборантів»

За даними херсонської прокуратури, станом на кінець червня 2023 року було порушено понад 1000 справ про колабораціонізм, наразі винесено лише 50 вироків. Ще 234 розслідування стосуються звинувачень у пособництві Росії.

Більшість цих розслідувань було розпочато, коли Херсон ще перебував під російською окупацією, до того, як українські збройні сили відновили контроль над частинами східного берега річки Дніпро навпроти Херсона. Місцеве управління Служби безпеки України (СБУ) перевіряло мешканців – передусім тих, хто публічно співпрацював з росіянами – і судив їх заочно.

Коли місто було звільнено, провідні колабораціоністи, такі як Володимир Сальдо, голова обласної окупаційної адміністрації, втекли разом з російською армією. Але не всі утекли. Правоохоронці щодня повідомляють про затримання поліцейських, посадових осіб, головних лікарів, вчителів, які перейняли російську програму, організаторів так званого «референдуму» у вересні 2022 року про приєднання до РФ та інших підозрюваних у колабораціонізмі.

Наразі лише кожне шосте розслідування закінчилося висуненням звинувачень, 159 – у співпраці та 33 – у співучасті з агресором.

Значно більше підозрюваних значиться у «базі зрадників» Херсона – анонімному Telegram-каналі, який публікує дані громадян, яких звинувачують у зв’язках з російською владою. Щодня на каналі виходить від одного до п’яти нових «досьє».

Адміністратор каналу на прізвисько Nulledo розповів openDemocracy, що станом на кінець липня 2023 року, канал визначив, принаймні, 2000 колаборантів – «але у відсотках від загальної кількості населення їх не так багато». (На Херсонщині мільйон людей.)

Більшість інформації він знаходить у соціальних мережах або мережах, пов’язаних із професією. Передплатники каналу – їх близько 35 000 – також надсилають йому інформацію.

Nulledo ухилився від запитань openDemocracy про оплату і відмовився уточнити, чи працює він офіційно в українських правоохоронних органах чи спецслужбах.

«Я просто допомагаю СБУ трохи пришвидшити процеси», — сказав він, але навів приклад своєї співпраці з офіційним слідством.

У лютому 2023 року Nulledo попросив передплатників допомогти йому зібрати докази проти жителя міста Рзи Рзаєва, який нібито працював менеджером із постачання головного ринку Херсона під час російської окупації. Він не пояснює, які докази були зібрані, але через два тижні поліція заарештувала Рзаєва та ще одного працівника ринку. У червні 2023 року їх звинуватили у співпраці та пособництві агресору за змовою з директором та головним бухгалтером ринку, які втекли з міста. Рзаєв звинувачення відкидає.

Чому такі люди, як Рзаєв, залишилися у Херсоні після його звільнення? Nulledo сказав, що деякі залишилися, щоб доглядати за своїм майном, деякі сподівалися відкупитися від будь-якого розслідування, а інші просто не усвідомлювали, що скоїли злочин. Він сподівається, що українські суди здійснять справедливість і «кожен отримає те, на що заслуговує».

Немає чіткого визначення колабораціонізму

Військовий колабораціонізм був доданий до Кримінального кодексу України через кілька днів після повномасштабного російського вторгнення у лютому 2022 року.

Перший заступник голови парламентського комітету, який курує всі зміни до Кримінального кодексу, народний депутат Андрій Осадчук заявив OpenDemocracy, що процес ухвалення нового закону про колабораціонізм був «історичним». Це був лише другий раз, коли українські депутати змогли зібратися після вторгнення тиждень тому, і 300 депутатів ухвалили закони без обговорення. Українська парламентська опозиція мала власну пропозицію щодо нового колабораціоністського закону, але часу на політичні суперечки в умовах гострої війни не було.

«Окупанти були не лише на околицях Києва, але й у восьми наших областях. І були люди, які їм допомагали, і окремого покарання для них у нас не було. На жаль, до великої війни ніхто не хотів цим займатися. Тому ми проходили те, що готували в екстремальних умовах», – зазначає Осадчук.

Відтоді, за його словами, по всій Україні відкрито майже 6 000 справ про колабораціонізм, висунуто понад 1700 звинувачень, близько 1000 уже передано до судів – хоча близько половини з них розглядалися заочно, без обвинувачених.

«Все це результат нашої роботи того дня», — сказав Осадчук.

Поспіхом ухвалений закон не вніс чіткого визначення того, що таке колабораціонізм військового часу. Натомість, у ньому перелічено вісім форм колабораціонізму, від заперечення іноземної агресії в Інтернеті до служби в російських збройних силах – що вважається особливо тяжким злочином. Покарання також дуже різноманітні.

За виконання звичайної громадської роботи в інтересах окупаційних військ діє тимчасова заборона працювати у державних установах України; за керівну посаду — покарання до 10 років позбавлення волі; за роботу в органах юстиції чи міліції — до 15 років. Вчителі, які пропагували окупацію та використовували російську шкільну програму, можуть отримати до 3 років позбавлення волі. Організаторам референдуму загрожує до 10 років ув’язнення, а організаторам проокупаційних мітингів – до 12 років.

Лише через три тижні після ухвалення нового закону, було внесено зміни, щоб судити обвинувачених заочно або тримати під вартою без застави чи домашнього арешту.

Також до Кримінального кодексу України внесли ще один тяжкий злочин – «допомога державі-агресору». Це визначається як будь-яка свідома діяльність з надання допомоги окупантам на шкоду Україні. Це включає виконання або просто підтримку рішень окупаційної адміністрації, або збір і передачу їм матеріальних ресурсів чи будь-яких інших активів.

Осадчук визнав, що формулювання двох нових законів проти колабораціонізму та співучасті є занадто загальними, перегукуючись між собою та іншими злочинами, пов’язаними з національною безпекою, зокрема державною зрадою.

Відтоді різні органи влади намагалися пояснити українській громадськості, який вид діяльності вважатиметься злочинним, але їхні пояснення часто були суперечливими.

Непослідовність і незадоволеність

У перших розслідуваннях проти проросійських політиків, які зустрічали окупантів хлібом-сіллю, докази колабораціонізму виглядали очевидними.

Але коли українські правоохоронці повернулися на звільнені території по всій країні, їхні підходи почали сильно відрізнятися, звинувачення та покарання значно відрізняються від регіону до регіону.

Минулого року коаліція українських правозахисних організацій проаналізувала, як переслідуються справи про колабораціонізм, і знайшла кілька шокуючих прикладів. У Харкові дописи у соцмережах, які підтримують російську агресію, розцінили як «м’який» колабораціонізм (покарання: заборона працювати у бюджетній сфері), а у Чернігові подібні епізоди розцінили як «прославляння агресора» (покарання: від 5 до 8 років позбавлення волі).

Застосування звинувачень і штрафів також різниться в більш серйозному кінці спектру. Керівнику «держбанку ЛНР» загрожувало від 5 до 10 років позбавлення волі за «співпрацю»; керівнику російського банку у Херсоні загрожує від 10 до 12 років за «пособництво агресору». Командиру пожежної частини в окупованому Бердянську інкримінують тяжке співробітництво (від 12 до 15 років), його колезі у Старобільську – у державній зраді (від 15 років до довічного).

«Ці справи ризикують стати конвеєром для статистики, яка не відповідає запитам на справедливість у суспільстві та не запобігає цим злочинам», – прокоментувала одна із авторів звіту, адвокат Дар’я Свиридова.

У серії публікацій Української Гельсінської спілки з прав людини юристи, судді та навіть прокурори дійшли висновку, що українські правоохоронці часто просто підганяють дії підозрюваних під формулювання Кримінального кодексу.

Одна суддя у Львові навіть закликала своїх колег припинити приймати угоди про визнання провини у справах про колабораціонізм, оскільки це означає, що вони не оцінюють докази та не вникають у мотиви підсудних.

«Колабораціоністські суди можуть стати платформою для відновлення справедливості, суспільного порозуміння та закладення основ для майбутнього примирення, якщо ці суди відбуватимуться публічно та відкрито», – написала суддя Катерина Котельва у грудні 2022 року.

У свою чергу, провідний прокурор рекомендував відокремити «гуманітарну» співпрацю з російськими військами – наприклад, які працюють у житловому фонді, транспорті чи інших державних службах, які забезпечують основні потреби під час окупації – від «навмисного» колабораціонізму.

Справа Криму

Саме жителі Криму, які вірять, що війна з Росією закінчиться деокупацією півострова, найбільш активно виступили проти нового українського закону про колабораціонізм, оскільки він потенційно вплине на них усіх.

«Якби Крим завтра було звільнено, щонайменше 200 000 кримчан висунули звинувачення в колабораціонізмі», – стверджує Таміла Ташева, представниця президента України з питань Криму.

«Всі ці роки ми розмовляли з кримчанами, пояснюючи, що вони не зрадники і що значна частина з них є жертвами збройного конфлікту», — пояснив керівник Генпрокуратури АР Крим та Севастополя Ігор Поночовний.

Станом на червень 2023 року, команда Поночовного відповідала лише за близько 100 розслідувань колабораціонізму.

Навпаки, стратегія деокупації Ташевої передбачає, що звинувачення мають бути пред’явлені лише особам, які активно сприяли окупації Криму.

Згідно з цим планом, чиновники та вчителі мали б пройти «люстрацію» (перевірку їхніх дій на відсутність активного колабораціонізму), а бізнесменів, бухгалтерів, лікарів тощо не карали б просто за перебування в Криму. Відтоді цю пропозицію відхилили на тій підставі, що Україна не повинна мати окремий кримінальний закон для кожного регіону.

Запропоновані поправки

З моменту ухвалення закону про колабораціонізм навесні 2022 року було запропоновано ще кілька поправок. Народний депутат Сергій Іонушас, голова парламентського комітету, який курує кримінальний кодекс, запропонував пом’якшити покарання за «несерйозні» діяння до громадських робіт або штрафів, а інші виступали за збільшення термінів ув’язнення для адвокатів, які співпрацювали з російськими окупантами.

Український уряд, у свою чергу, запропонував не вважати колабораціонізмом надання або підтримку медичної допомоги, пенсійного забезпечення, критичної інфраструктури, комунальних послуг, роздрібної торгівлі, громадського харчування та сільського господарства. Сільське господарство є ключовою проблемою, оскільки мільйони гектарів сільськогосподарських угідь залишаються під російською окупацією.

Зараз комітет Іонушаса та Осадчука написав власний законопроект про внесення змін, але відмовляється розголошувати будь-які подробиці, кажучи, що чекає правової оцінки. Цей новий законопроект був написаний спільно з колишнім мером Мелітополя, бізнесменом і народним депутатом Сергієм Міньком. У розмові з openDemocracy Мінько зазначив, що існуюче законодавство «виконало свою головну функцію» – не пускати людей на співпрацю з Росією. Нова версія, за його словами, буде менш радикальною.

Справді, Осадчук заявив, що зараз мають намір відлякати колабораціоністів, щоб вони не залишилися на звільнених територіях.