Українські жінки на окупованих територіях організували рух спротиву російським агресорам

Жінки поширюють проукраїнські листівки, малюють графіті, нищать російську символіку та збирають інформацію про російську армію

«Я не розповідаю рідним про свою підпільну діяльність. Я роблю все, щоб вони не побачили жодної листівки чи балончика з фарбою, – розповідає учасниця руху спротиву «Люта мавка» Тетяна із Сімферополя в інтерв’ю Deutsche Welle, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

У сучасній Україні «Люта мавка» — це підпільна жіноча організація, яка діє на окупованих Росією територіях і координується через Telegram. Жінки поширюють проукраїнські листівки, малюють графіті, нищать російську символіку та збирають інформацію про російську армію.

Як народжувався рух опору

«Мавки все бачать!», «Окупанти, не дратуйте українських жінок!» – так було написано на листівках із зображенням Мавки, які постійно з’являються на вулицях окупованих Росією міст у Запорізькій та Херсонській областях, а також у Криму. Цей рух опору заснували троє подружок із Мелітополя. Deutsche Welle поспілкувались з однією із них за допомогою Zoom. Вона просить, щоб її називали просто «Люта мавка». З міркувань безпеки вона не розкрила свого справжнього імені. Під час розмови її обличчя закрито маскою, а на голову натягнутий капюшон.

Активістка розповідає, що ідея створення підпільного жіночого руху опору народилася під час зустрічі на кухні: «Наближалося 8 березня, Міжнародний жіночий день. Ми знали, що окупанти щось зроблять і неодмінно роздадуть жінкам квіти перед крамницями. Ми хотіли показати їм, що за квіти нас не купити і що ми знаємо, чого хочемо, тобто повернутися в Україну».

Кожна третя жінка – художниця. Вона створила листівки із зображенням молодої жінки, яка б’є російського солдата букетом квітів. Внизу напис: «Я не хочу квітів, я хочу свою Україну». Інші молоді жінки працювали у месенджері Telegram. Мешканці окупованих територій могли через нього завантажити листівки у цифровому вигляді, роздрукувати їх і розклеїти у своїх містах.

Україна: фронт і роль жінки

На відміну від «орків» (саме так називають нелюдських істот із «Володаря кілець», якими багато українців описують російських солдатів), жінки зупинилися на образі «мавки».

«Під час окупації ми постійно намагалися викрити наш опір, ми також допомагали іншим рухам, окупанти не чекали цього від жінок, а ми все одно думали, що було б добре, якби ми щось робили, як жінки», – каже одна із засновниць руху.

Напередодні 8 березня Тетяна із Сімферополя теж побачила у Telegram листівки Mitts. Дитинство вона провела у бабусі в Мелітополі, тому уважно стежить за подіями в цьому окупованому місті на півдні України та підписана на канал «Люта мавка» у Telegram. Тетяна каже, що ще у 2014 році під час анексії Криму хотіла висловити свою проукраїнську позицію.

Але тоді вона була ще неповнолітньою. Коли у березні 2023 року вона дізналася, що у лютому 2022 року у мелітопольську квартиру її бабусі переїхали росіяни, яка пустувала з початку вторгнення, вирішила, що час діяти. Вона зв’язалася із «Лютою мавкою» та запитала, що вона може для них зробити.

Листівки, графіті та плітки

Першим завданням молодої жінки було зібрати інформацію.

«Спочатку я просто спостерігала за російськими військовими та їх технікою в місті. Я збирала плітки у своїх знайомих, які працюють у місцевій владі, і доносила все у «Мавку», – згадує Тетяна.

Пізніше її попросили розповсюдити листівки та намалювати графіті з українськими синьо-жовтими прапорами та проукраїнськими гаслами. Зазвичай, жінки знімають свої дії, а потім викладають записи у Telegram. Зараз на їхній канал підписані понад 7000 осіб.

Тетяна зізнається, що непомітно розвішувати листівки та малювати графіті нелегко.

«Як клеїш листівки, дістаєш мобільний телефон і фоткаєш, одразу чуєш за собою кроки», — каже вона.

Графіті ще складніше, тому що вам доведеться одягати рукавички, щоб фарба не потрапила на руки. Тому, судячи з фото у Telegram-каналі, сліди від «рукавиць» найчастіше з’являються там, де мало людей.

Коли батько Тетяни приніс додому з роботи російські агітаційні плакати та російський прапор, дівчина запропонувала «мавкам» спалити російську символіку та зняти її на відео чи сфотографувати. За її словами, зараз це «одна із улюблених розваг».

Скільки «мавок» у дії?

Рух, за словами її співзасновниці, налічує понад 100 активних учасниць із різних тимчасово окупованих міст. За її словами, сотні інших жінок і дівчат беруть участь у ньому нерегулярно: повідомляють про блокпости, де росіяни проводять перевірки та обшуки, про будівлі, де дислокуються російські військові та використовують місцеве населення як щит, або про лікарні, які обслуговують тільки окупанти.

«Мавки» збирають історії жінок, які почуваються беззахисними під російською окупацією у ворожому оточенні. Російські військові часто поводяться зухвало і намагаються налагодити контакт з українками на вулиці.

«Одна молода жінка навіть написала мені, що вона майже не наважується вийти з дому і лише час від часу ходить до магазину», – розповідає співзасновниця цього руху опору.

Деякі проросійські Telegram-канали у Мелітополі звертають увагу на «відстоїв» і описують їхні дії як спробу «залякати» місцеве населення. Для них ці жінки – «диверсійні загони». Інші взагалі ставлять під сумнів існування «мавок».

«Для мене це ознака того, що окупанти все бачать і їм це зовсім не подобається», – підкреслює співзасновниця руху.

За її словами, мета руху опору – нагадати окупантам, що в Україні їм не раді. «Мавки» намагаються протидіяти силі російської пропаганди, яка використовує сотні газет, листівок і плакатів із російськими прапорами та гаслами.

Надія на український контрнаступ

Незважаючи на контрнаступ ЗСУ та неодноразові вибухи у Мелітополі, російські військові почуваються в місті «як вдома». Жінки у підпіллі не бачать ознак того, що росіяни хочуть залишити Мелітополь. Але місцеве населення дедалі активізується.

«Коли люди бачать успіхи наших воїнів і читають про них, це додає їм мужності. Хлопці можуть це зробити, тому ми теж можемо», – запевняє учасниця руху.

За словами Тетяни із Сімферополя, нещодавні вибухи у Криму викликають страх у деяких росіян. Деякі вже виїхали до Росії, інші розглядають можливість евакуації у разі загострення бойових дій.