Без цих цілей європейський континент буде нестабільним, розділеним і слабким, він не зможе діяти стратегічно і він не зможе впоратися з величезними викликами, які посилилися двома вторгненнями Росії в Україну у 2014 і 2022 роках

Європейці не можуть дозволити, щоб війна в Україні затягувалася. Чим довше це триватиме, тим більше буде жертв і руйнувань. Вже цілі села, містечка, міста розтерзані вщент. Мільйони українців були переміщеними або покинули країну. Великі території східних регіонів перетворені на мінні поля. Про це йдеться в авторській колонці Джуді Демпсі, старшої наукової співробітниці Carnegie Europe і головної редакторки Strategic Europe, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Оскільки інституції ЄС повертаються до роботи після літніх канікул, їх лідери та європейські уряди не можуть дозволити собі прийняти війну в Україні як нову норму. Захід, зокрема й НАТО, також не може вважати, що настав час для переговорів між Києвом і Москвою, навіть незважаючи на певну втому від війни.

Переговори можуть початися, лише якщо президент України Володимир Зеленський матиме достатньо сильну позицію, щоб встановити умови. Ці умови стосуються не лише відновлення територіальної цілісності України. Вони про те, щоб Росія більше не нападала на Київ і не погрожувала йому. Припинення війни означає припинення імперських амбіцій Росії в цій частині Європи.

Без цих цілей європейський континент буде нестабільним, розділеним і слабким. Він не зможе діяти стратегічно. І він не зможе впоратися з величезними викликами, які посилилися двома вторгненнями Росії в Україну у 2014 і 2022 роках.

Одним із цих викликів є те, як впоратися з дефіцитом безпеки в Європі. Це було досить погано під час війни в колишній Югославії, яка викликала слабку та розділену реакцію Європи. Європейці просто не мали військового потенціалу, щоб покінчити з цим. І незважаючи на нескінченні скарги Сполучених Штатів щодо небажання Європи витрачати більше на оборону та інтегрувати свої військові структури, з тих пір мало що вдалося досягти.

Ба більше, колишній президент США Дональд Трамп не втомлювався критикувати європейців за те, що вони сприймають гарантії безпеки Америки як належне та недостатньо витрачають на власну оборону. (Насправді очільники Пентагону, незалежно від того, чи вони працюють під керівництвом президентів-республіканців чи демократів, також не мовчали про поганий стан європейської оборони.)

Термін перебування Трампа на посаді мав дати європейцям ідеальну можливість почати серйозно ставитися до своєї безпеки. Крім того, війна Росії в Україні ще раз показує, що багато європейських країн досі не розуміють, що їх власна безпека під загрозою.

Це інший аспект війни. Це зробило європейців дедалі залежнішими від Сполучених Штатів щодо підтримки України. І вона досі не прищепила європейцям стратегічну культуру, яка базується на безпеці та жорсткій силі. Без потужної інтегрованої інфраструктури безпеки Європа залишатиметься вразливою, незалежно від того, кого оберуть наступним президентом Сполучених Штатів у 2024 році.

Важко зрозуміти, яка країна ЄС візьме на себе лідерство у просуванні цієї стратегічної культури. Звісно, не Німеччина, враховуючи те, як коаліція канцлера Олафа Шольца розбавляє Zeitenwende, яка була спрямована на те, щоб зробити Берлін серйозним гравцем у сфері оборони та безпеки шляхом збільшення витрат і модернізації збройних сил.

Також важко зрозуміти, чому ЄС — за винятком Польщі, країн Балтії, Чехії та Румунії — не бачить, чому перемога України зробить Європу більш стабільною та безпечною.

Інший виклик, з яким стикаються європейці, включно з НАТО, — це потреба в переконаннях.

Лідерам і міністрам оборони недостатньо говорити до нудоти, що вони підтримуватимуть Україну «стільки, скільки буде потрібно», або що Україна має перемогти. Як це станеться, якщо країна не забезпечена необхідною військовою технікою? І якщо в деяких європейських столицях і у Вашингтоні лунають слова про те, що український наступ був недостатньо швидким і недостатньо ефективним, то причина в тому, що Україні бракує військової підтримки для його досягнення.

Тут грає роль переконання.

Якщо НАТО і ЄС віддані Україні, то вони повинні відповідати своїм словам діями. Під час Вільнюського саміту у липні 2023 року НАТО втратила можливість діяти сміливо та переконано. Україні треба було запропонувати членство тут же. Гарантії безпеки, які були запропоновані натомість, не були адекватними.

Сполучені Штати та Німеччина виступили проти вступу України в НАТО на тій підставі, що це призведе до подальшої ескалації з боку Росії або навіть до світової війни. По суті, вторгнення Росії в Україну вже має глобальні наслідки для енергетики, постачання продовольства та глобальних альянсів, включаючи підтримку Китаєм Росії. Словом, війна в Україні не обмежується Україною.

Це інший, більший виклик. Війна є випробуванням для Європи зокрема і Заходу загалом. Йдеться про безпеку, переконання та намагання підтримувати цінності, засновані на прагненні до демократії. Зрештою, це те, за що борються українці.

Вигаданий компроміс завдасть шкоди Заходу та заспокоїть — навіть підбадьорить — Росію та її прихильників.