В України є шанс відродитися з попелу війни зеленим феніксом і стати глобальним кліматичним лідером через зелене відновлення – будуючи не просто гнучку економіку, але й міцне майбутнє для свого народу та світу

Нищівна війна з Росією досі триває і Україна, як держава-нація тримається на межі виживання. Це завдає непоправної шкоди її економіці та населенню. Війна іде, втрати ростуть щодня, а збитки уже оцінюють у 411 млрд доларів. Утім, між світових закликів до термінових дій задля порятунку клімату, Україна опинилася на визначному роздоріжжі. Після закінчення війни з’явиться рідкісний шанс перебудувати національні основи і перейти до низьковуглецевих галузей, що підштовхне до розвитку економіку, енергобезпеку та захист довкілля для майбутніх поколінь. У новому робочому документі від Школи підприємництва та навколишнього середовища Сміта (Оксфордський університет) ми проаналізували крізь кліматичну призму 10-річний національний план відновлення економіки України – і детально описали план низьковуглецевого «зеленого» відновлення.

Про це йдеться в аналітичній публікації Анастасії Загоруйчик, кандидатки у магістри наук Школи підприємництва та навколишнього середовища Сміта (Оксфордський університет), Брайана О’Каллагана, провідного дослідника і проєкт-менеджера програми державної політики та інвестицій Школи підприємництва та навколишнього середовища Сміта (Оксфордський університет), Олега Савицького, кандидата наук Інституту економіки та прогнозування НАН України та Євгенії Копиці, доцентки Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого та академічної відвідувачки Oxford Net Zero на сторінках Carbon Brief, переклад якої пропонує Foreign Ukraine.

Довоєнна Україна

Так історично склалося, що українська економіка переповнена вуглецем – викиди вуглекислого газу (CO2) на одиницю ВВП (вуглецемісткість) значно перевищують середній показник у світі.

Крім цього, Україна десятиліттями намагалася реалізувати на повну свій потенціал і залишалася у категорії країн з доходами нижче середнього – у тій самій економічній групі, що й Нігерія, Гана та Пакистан.

Слабкі точки української економіки включають високу залежність від імпорту викопного палива, монополізацію ключових галузей (разом з важкою енергетикою з викопного палива), значний ухил до експорту сировини замість продуктів з доданою вартістю, а також незмінно низькі вклади у модернізацію (зокрема і низьковуглецевих технологій).

В нашій роботі вказано, що кожен з цих недоліків можна усунути, якщо адаптувати економіку до «зелених» галузей, які вже розвиваються чи тільки з’явилися.

Україна у війні

Тривала війна нанесла непоправну шкоду економіці та населенню України. Понад 6 мільйонів українців покинули країну, інші гинуть у боях, а ті, хто залишився вдома часто сидять без роботи і втрачають навички. Тому план відновлення також має враховувати нові та нагальні вимоги до людського капіталу.

Що стосується фінансового капіталу, то ВВП упав на 29% у 2022 році разом з податковими надходженнями. Збитки уже оцінюють у 411 млрд доларів, а втрати ростуть щодня.

Експорт найвпливовіших сировинних продуктів країни – сталі та зерна, ускладнювали блокади і обстріли транспортних та інших інфраструктур, що завдало величезних збитків металургії та сільському господарству.

Не менші і фізичні втрати. Навмисні пошкодження енергоелектричним активам зачепили понад 40% енергосистеми країни, що призвело до віялових блекаутів, навіть взимку.

Як один з прикладів, підрив у червні 2023 року Каховської гідроелектростанції потужністю 10 гігават (ГВт), масивна повінь та спустошення головного резервуару, який використовували для охолодження найбільшої атомної електростанції Європи. Затопило близько 10 000 гектарів сільськогосподарських земель,  екологічні збитки оцінюють у 1,5 млрд доларів. Відновлення Каховської дамби триватиме близько 5 років та коштуватиме близько 2 млрд доларів інвестицій.

Аналіз поточних планів відновлення

Уряд України оприлюднив першу версію 10-річного плану відновлення на міжнародній конференції в Лугано, що у Швейцарії, у липні 2022 року. У плані пропонували шляхи відновлення для головних галузей, на орієнтовну суму у 750 млрд доларів.

Для нашої нової статті до цієї суми ми застосували «таксономію екологічного відновлення» Глобальної обсерваторії відновлення. Як виявилося, 253 мільярди доларів США (33%) орієнтованих витрат можна вважати «клімат-позитивними», тож, ймовірно, вони прискорять прогрес пом’якшення зміни клімату.

Однак, інші 67%, на нашу думку, не дуже наближають до кліматичних цілей. З них 46 млрд доларів швидше за все прямо суперечать цьому пом’якшенню – в загальному через видобуток нафти та газу, а також через нові інфраструктури викопного палива.

Наше дослідження свідчить, що збільшення інвестицій у викопне паливо погіршить стан здоров’я, заважатиме переходу до низьковуглецевої економіки, збільшить викиди вуглецю в Україні та вплине в подальшому на клімат та потепління.

Із збільшенням інвестицій у викопне паливо зростуть і ризики викопних активів. Тобто національну викопну інфраструктуру можуть списати раніше часу, піддати девальвації або перетворити на зобов’язання через зміну клімату. Як ми виявили, це може призвести до економічних втрат, безконтрольного безробіття, стагнації промисловості та розпаду громад.  

Якщо взяти 33% як клімат-позитивний показник, то у відповідь на кризу Covid-19 країни ЄС спрямували у середньому 42% коштів відновлення на клімат-позитивні ініціативи, згідно звіту нижче у таблиці. Такі витрати у Польщі сягнули 75%.

Порівняння витрат ЄС на відновлення після Covid-19 з планом відновлення України. Джерело: Робочий документ Оксфордської школи підприємництва та навколишнього середовища «The Green Phoenix Framework: Climate-Positive Plan for Economic Recovery in Ukraine».

Проте, з’являється дедалі більше ознак амбіцій Києва до «зеленого» відновлення.

30 липня 2023 року Парламент України ухвалив новий закон щоб підтримати інвестування у відновлювану енергетику та модернізацію енергосистеми. Якщо відновлюваної енергетики побільшає, то Україна зможе замінити пошкоджені активи викопної енергії, зменшити свою залежність від імпорту та стати стійкішою – все для процвітання економіки.

У липні 2023 року Україна підтвердила, що зобов’язана до 2035 року поступово вивести із експлуатації всі державні вугільні електростанції і оголосила про нову додаткову програму на 40 млрд доларів для розвитку безвугільної сталеливарної промисловості, як перший крок до «Зеленого плану Маршалла».

Близько 40% української металургії знищили в російській облозі та окупації Маріуполя. Це надає можливість відновлення нової декарбонізованої промисловості, щоб задовольнити внутрішній попит на сталь для відновлення. Міжнародна підтримка уже формується для цього питання.

Заплановані українські інвестиції поділені на «зелені», «нейтральні» та «брудні» витрати, згідно Обсерваторії глобального відновлення. Джерело: Робочий документ Оксфордської школи підприємництва та навколишнього середовища «The Green Phoenix Framework: Climate-Positive Plan for Economic Recovery in Ukraine».

Куди далі?

Нещодавно ми поспілкувалися з українськими політиками і можемо припустити, що погляди на «зелене» відновлення надзвичайно поширені. Як свідчить наше дослідження, добробут та розвиток може бути і без парникових газів, тобто «зелене» відновлення та максимізація добробуту – це по суті одне і те ж.

Однак, щоб оптимізувати цю золоту жилу потрібне розумне планування. Для узгодження інтересів бізнесів, уряду та міжнародних фінансів знадобиться добре розроблений та надійний план – і час щоб такий розробити.

Ось наші рекомендації, щоб пришвидшити планування відновлення:

• Замінити «брудну» політику: на нашу думку, витрати на промисловість викопного палива, які запропонувала Україна, навряд чи принесуть високі дивіденди населенню, а також несуть великі ризики для економіки та довкілля. Згідно нашого дослідження їх можна зменшити, якщо спрямувати гроші на «зеленіші» варіанти. 
• Наприклад, замість розвитку нових газових родовищ, щоб збільшити доступ до енергії та цінного експорту, ми пропонуємо масштабувати виробництво низьковуглецевої енергії та декарбонізувати внутрішні промислові процеси.
• Замість того, щоб розширювати газотранспортні мережі, ми пропонуємо перепрофілювати та оптимізувати цю галузь, аби потім можна було її використати для транспортування та зберігання відновлюваної енергії. (Наприклад, відділяти, утилізувати та зберігати біометан чи CO2)
• Удосконалити «нейтральну» політику: як свідчить наше дослідження, зазвичай витрати, які мають незначний вплив на кліматичні цілі можна зробити зеленішими лише за незначних змін.
• Наприклад, підтримку традиційного сільського господарства можна було б «озеленити» шляхом пріоритетності витрат на передові методи зрошення та альтернативні білки.
• Кошти на прокладання доріг та мостів можуть включати пріоритет для автобусних смуг, велосипедних доріжок, заправок для електрокарів – та ще й використовувати при побудові цього всього низьковуглецеві матеріали. 
• Додати «зелених» рішень: ми виявили, що у наявному плані відновлення багато різних структурних прогалин, які важливі для зеленої економічної трансформації України.
• Наприклад, нова інфраструктура має вистояти перед змінами клімату. Природні та адаптаційні рішення можуть цьому допомогти.
• Разом з тим, якщо Україна розвиватиме низьковуглецеву економіку, це буде вигідно завдяки технологічному лідерству у таких галузях як виробництво водню чи «зелене» сталеварство. Великі обсяги інвестицій у дослідження та розвиток можуть привабити таланти повернутись додому і каталізувати українське кліматичне лідерство.  
• Тренування та перекваліфікація швидше за все стануть основними компонентами будь-якого плану відновлення в Україні. Якщо є бажання перейти до низьковуглецевого виробництва, то більшість інвестицій у людський капітал потребуватимуть навичок, пов’язаних із низьковуглецевою економікою, таких як встановлення сонячних панелей або модернізація будинків.

В України є шанс відродитися з попелу війни зеленим феніксом, глобальним кліматичним лідером через зелене відновлення – будуючи не просто гнучку економіку, але й міцне майбутнє для свого народу та світу.

Перекладачка: Руслана Фалько