Від кількості резервів ЗСУ, логістичної витривалості російських військ та здатності РФ завдавати ракетних ударів по іншим регіонам України, залежатиме подальший розвиток війни

Україна прорве оборонні позиції Росії під час контрнаступу. Таку думку висловив Ніко Ланґе, старший науковий співробітник Мюнхенської конференції з безпеки та викладач військової історії у Потсдамському університеті в інтерв’ю NDR, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

NDR: Українським збройним силам вдалося відвоювати місто Работине та просунутися звідти. Як ви оцінюєте цю ініціативу?

Ніко Ланґе: Це дуже важлива та значуща подія. У перші вісім тижнів контрнаступу, Україна зіткнулася з великими труднощами, оскільки російська стратегія оборони була дуже ефективною і Україна тепер прорвала першу лінію оборони і хоча б частково другу – особливо у напрямку Вербове, тобто на схід від Работино. Завдяки цим проривам, Україна тепер має більше можливостей. Вона може піти далі на схід чи далі на південь. Це, звичайно, дилема для Росії, оскільки постає питання: куди вона зараз скерує своє підкріплення? Є багато ознак того, що друга і третя лінії оборони РФ не так сильно укомплектовані і Росія не має часу розширюватися і займати оборонні позиції, як це було у випадку з першою лінією. Якщо подивитися, то можна побачити, що зі 120, 110 кілометрів від української лінії фронту до узбережжя Азовського моря, приблизно перші 20, можливо, 25 кілометрів пронизані оборонними позиціями РФ. Далі йде відкрита місцевість, і якщо Україні вдасться прорватися туди, то може початися війна пересування. Тоді вирішальним питанням буде: скільки резервів ще залишилося в України, щоб зробити хоч щось після цих проривів?

NDR: Підхід аналогічний тому, що був у Херсоні? Його часто визначали як мету просування українських військ через Мелітополь до Азовського моря і таким чином відрізати російським військам сухопутний шлях до Криму. Кажуть, насправді це не обов’язково. Чому б і ні?

Ніко Ланґе: Україна нікому не сказала, яка мета цього контрнаступу. Передбачувані цілі щодо відвоювання Токмака чи Мелітополя, Бердянська чи Маріуполя виходять із прогнозів спостерігачів. Мені не знайомі заяви України про те, що це є її метою. Якщо поглянути на ситуацію на півдні, то побачите, що залізнична та автомобільна логістика дуже важливі як між материковою частиною Росії, так і Кримом, а також для південного коридору. Можливо, вирішальним чинником зараз є питання: чи зможе Україна просунутися настільки далеко на півдні, щоб принаймні поставити під постійний прицільний вогонь життєво важливі шляхи російських постачань чи навіть перерізати їх повністю? І чи може Україна ще більше чи повністю пошкодити кримські мости, бо тоді ситуація в Криму та на півдні стане небезпечною, і Росія може бути змушена залишити там міста чи цілі райони, бо її війська більше не можуть бути забезпечені? Це здається мені перспективнішим, ніж казати про штурм Токмака чи Мелітополя. У Бахмуті ми побачили, як довго може тривати битва за окремі міста та які руйнування вона несе із собою. Україна відвоювала Херсон без штурму. Тут ми можемо побачити аналогічний підхід.

NDR: Ми не знаємо, скільки українських солдатів уже поранено чи загинуло. Військовий аналітик Франц-Стефан Гаді стурбований кількістю українських солдатів. Ви поділяєте це занепокоєння?

Ніко Ланґе: Занепокоєння виправдане. Хоча Україна й тримає в таємниці, які в неї ще є резерви, це є вирішальним фактором для того, щоб скористатися можливим проривом та просунутися углиб. Ми знаємо, що, зокрема, початок наступу на відкритій місцевості проти супротивника, який має перевагу у повітрі та артилерії – надзвичайно витратне, тому що ви змушені атакувати як напоказ. Україна дуже добре – набагато краще, ніж Росія – рятує життя своїх солдатів. Адже саме в цьому наступі на цих мінних полях можна врятувати солдатів, які, на жаль, часто втрачають кінцівки, отримують сильні опіки або подібні травми. І багато хто з них також дуже травмований і не може повернутися на поле бою. Тому Україні буде потрібна подальша мобілізація, яка вже почалася.

NDR: Чи склалось у вас враження, що країни НАТО достатньо підготували українських солдатів для цього контрнаступу? Чи те, чого зараз навчає і чому навчили НАТО, не застосовувалось до цієї війни в Україні?

Ніко Ланґе: Українські збройні сили воюють не так, як вас навчають в академії лідерства або як написано у кишеньковій картці Бундесверу. Вони багато в чому спираються на власний військовий досвід із 2014 року. З тактичної точки зору, це іноді добре, але іноді потрібно ставитись до цього критично. Особливо, коли неодноразово бачиш наступ дуже невеликих з’єднань без підтримки авіації проти супротивника з потужною артилерією. Україна потребуватиме подальшої підтримки в оперативному управлінні від рівня бригади і вище. У великих формуваннях, коли доводиться багато комунікувати і об’єднувати безліч елементів, виникають труднощі. Це проблема, особливо зараз, коли йдеться про наступ на величезній території та широким фронтом. Сили НАТО багато чого навчилися в українців. У цій війні є багато нових елементів, де українці можуть нас чогось навчити, і ми теж маємо в них навчатися, але де, на жаль, ми не можемо їм допомогти. Боротьба з дронами всіх видів, які доступні всюди, постійно і переміщаються навколо під постійним наглядом – в цьому досвіду у нас немає взагалі, особливо бойового. У нас навіть оснащення немає для цих дронів.

NDR: Американський військовий експерт Майкл Кофман стверджує, що багато ключових подій можуть відбутись у найближчі кілька тижнів. Як ви вважаєте, що може відбутись?

Ніко Ланґе: Україна прорве вже згадані оборонні позиції Росії – це цілком можливо. Найважливіше перше питання полягає в наступному: скільки резервів ще має Україна, аби потім щось зробити після цих проривів у ході війни пересування, просунутися глибше та повернути стратегічну територію під свій контроль? Тоді збройні сили України опинилися б у дуже незручному становищі. Тому вони повинні мати можливість просунутися до важливих точок, як тільки прорвуть оборонні позиції. Чи буде це успішним, вирішиться у найближчі кілька тижнів та місяців. Що буде вирішено, то це і друге питання: Наскільки далеко зайде російська логістика, яка дуже залежить від залізниць? І що це означає для витривалості російських військ на півдні та в Криму? Наступ України може поставити росіян у логістично неспроможне становище. Третє рішення, яке буде дуже важливим протягом найближчих кількох тижнів і місяців, полягає в тому, чи зможе Росія завдавати ударів в інших частинах України, можливо, на півночі в районі Куп’янська. Про такі атаки вже деякий час йдеться у російській пропаганді. Ці три фактори матимуть вирішальне значення для ходу війни у найближчі тижні та місяці.