Центр має на меті відновити глибокі традиції науки та математики в Україні, адже за останні кілька десятиліть, частково через недостатнє фінансування, відбувся масовий відтік мізків за кордон

Серпневого суботнього вечора двоє українських математиків Марина В’язовська та Марина Власенко вирушили у 19-годинну подорож потягом із Варшави до Києва. Вони прямували на конференцію під назвою «Числа у Всесвіті: останні досягнення в теорії чисел та її застосуваннях». Ця подія ознаменувала відкриття Міжнародного центру математики в Україні, або I.C.M.U., який було засновано на папері у листопаді 2022 року. Про це йдеться у спеціальному репортажі The New York Times, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

«Мета — принести світ математики в Україну та відкрити або перевідкрити українську науку для світу», — розповідає Марина В’язовська зі Швейцарського федерального технологічного інституту у Лозанні.

У 2022 році вона отримала медаль Філдса та є науковим керівником у координаційному комітеті центру.

«Це інвестування, безумовно, є доцільним із суворо наукової точки зору, але також і з точки зору того, як Україна може відновити розвиток після закінчення війни в спосіб, який має економічне значення. Висококваліфіковані математики стануть ключовим фактором — зазначає Жан-П’єр Бургіньйон, голова наглядової ради центру та колишній президент Європейської дослідницької ради.

Перший великий донор центру, XTX Markets – компанія з алгоритмічної торгівлі у Лондоні, пообіцяла виділити до мільйона євро протягом року. Наразі уряд Франції виділив 200 000 євро.

Інавгураційна конференція центру зібрала 75 учасників у Київській школі економіки – місці, яке було обрано через наявність бомбосховища, придатного для лекцій і обладнаного дошками, резервним живленням та Інтернетом. Одночасно, у відеорежимі, тривала конференція у Варшаві, у Міжнародному математичному центрі Стефана Банаха, де були присутні 110 учасників.

Паралельні локації були необхідні, оскільки воєнний стан не дозволяв дорослим українським чоловікам віком від 18 до 60 років виїжджати за межі країни, а організатори не наважувалися запрошувати іноземних учасників у зону бойових дій.

Такого місця поки немає

Марина Власенко з Інституту математики Польської академії наук у Варшаві та член координаційного комітету I.C.M.U., давно мріяла про створення в Україні науково-дослідного інституту математики. Каталізатором стала війна у поєднанні з медаллю Філдса у доктора В’язовської. По дорозі на конференцію — чекаючи опівнічного сполучного потяга на вокзалі у польському Хелмі — двоє науковців випили кави з кількома математиками, які взяли участь у конференції, і обговорили, як вони виросли в Україні, вивчаючи математику.

«Покоління змінюються, але відчуття однакові», – зазначила Власенко.

У країні існують глибокі традиції науки та математики, але за останні кілька десятиліть, частково через недостатнє фінансування, відбувся масовий відтік мізків, оскільки студенти та дослідники відчувають, що їм потрібно шукати іншу країну, аби розвиватися.

Марина В’язовська, яка родом із Києва, навчалася у магістратурі Технічного університету Кайзерслаутерна у Німеччині.

«Я була дуже маленькою, і це було схоже на пригоду. У мене була думка, що я поїду туди, буду вчитися, а потім повернуся. Я не розуміла, що буде дуже важко повернутися», – згадує В’язовська.

Вона продовжила захищати докторську дисертацію у Боннському університеті у Німеччині.

Марина Власенко, яка також киянка, отримала ступінь доктора філософії в Інституті математики Національної академії наук України, а потім була постдоктом в Інституті математики Макса Планка у німецькому Бонні. Коли вона вперше побачила там бібліотеку, то «це перевернуло її світ».

«Поки що такого місця в Україні немає», – підкреслила Власенко.

Приблизно три чверті учасників конференції були студентами та молодими математиками, і серія курсів із кількома лекціями та сесій з вирішення проблем була спрямована на них.

«Це була напрочуд приємна і звичайна математична конференція», — зазначив доктор Теренс Тао з Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі і лауреат премії Філдса у 2006 році.

Мрія Юлії

Наймолодшими учасниками конференції стали двоє студентів від «Мрії Юлії» – нової онлайн-програми підвищення кваліфікації для українських старшокласників, які чудово знають математику.

Програму названо з нагоди вшанування пам’яті Юлії Здановської – талановитого математика та комп’ютерника, викладачки «Навчай для України», яка загинула у березні 2022 року у віці 21 року під час російського обстрілу в її рідному місті Харкові.

«Мрія Юлії» організована факультетом математики Массачусетського технологічного інституту як відгалуження подібної програми для американських студентів, зокрема Програми досліджень у галузі математики, техніки та природничих наук для учнів середньої школи або PRIMES.

Мета полягає в тому, щоб познайомити студентів зі світовим співтовариством дослідницької математики, наприклад, пов’язавши їх із наставниками на початку кар’єри у Сполучених Штатах і Європі.

З 260 претендентів від «Мрії Юлії» торік було відібрано 48 студентів. Вони працювали у малих групах над вивченням читання; деякі виконували дев’ятимісячні групові дослідницькі проекти та писали статті для подання до математичних журналів.

«Тепер я краще розумію, що роблять справжні математики. В той час, як такі змагання передбачають розв’язування задачі за години, дослідження завдань можуть тривати місяці чи роки, — сказала 15-річна Марина Спектрова із Харкова, яка цього року була запасною в українській команді на Міжнародній математичній олімпіаді.

16-річний Іван Балашов із Дніпра виявив, що під час війни такі можливості, як олімпіада та «Мрія Юлії», були важливими для відчуття успіху та впевненості учня.

«Самореалізація — одна з основних концепцій, яка робить людину вільнішою. Зрештою, це те, за що ми боремося — за свободу», — написав він в електронному листі.

18-річний Єгор Авдєєв каже, що програма допомогла йому вирішити довгу важку проблему. Математика давно була його пристрастю; у 4 роки він любив додавати числа. Коли почалася війна, він планував відвідати Харківський національний університет імені Каразіна, який зазнав значних ушкоджень від російських ракет у березні 2022 року.

«Всі мої плани були зруйновані», — сказав Авдєєв.

Він переїхав, щоб продовжити свою математичну освіту і не потрапити під мобілізацію і цього року він навчається у Боннському університеті та дистанційно навчається в Каразінському університеті, здобуваючи два освітні ступені з математики.

18-річний Дмитро Антонович із Чернівців зараз навчається в університеті Мінерва у Сан-Франциско, де має намір вивчати математику та науку про дані. Він відвідував зустрічі в Zoom, принаймні, двічі на тиждень зі своєї кімнати у гуртожитку у школі Іпсвіч у Великобританії.

Він вважав програму значущою, оскільки «вона дала йому бачення того, як використати знання з математики» І він оцінив поради щодо того, як досягти успіху у математичних дослідженнях, надані Павлом Етінгофом, математиком з Масачуссетського технологічного інституту.

Одна з порад Антоновичу особливо сподобалася: «Слухай своє серце. Як і в усіх важливих речах у житті, найважливішим є те, про що ти хочеш і про що мрієш».

«Опера для математики»

У Києві конференція розпочалася в лекційній аудиторії на п’ятому поверсі з видом на місто. Під час спеціальної сесії, присвяченої відкриттю центру, учасники, включно з кількома високопосадовцями, спускались у бомбосховище після сигналу повітряної тривоги. Присутній депутат Київміськради домовився наступного дня про зустріч із міським головою Віталієм Кличком і він пообіцяв підтримку проекту.

«Він сказав, що його місія — зробити Київ таким гарним, щоб люди поверталися, адже багато людей виїхало під час війни», — сказала Марина Власенко, яка була присутня на зустрічі разом із групою представників центру і описала його, як «оперний театр для математики».

За її словами, атмосфера конференції була хвилюючою.

«Це можна було відчути. Кожна промова викликала стільки запитань. Кожного дня тривалість сесій перевищувала дві години. Навіть заняття з вирішення задач проходили із запізненням. Було дуже надихаюче спостерігати, як першокурсники бакалаврату розв’язують задачі з поглиблених тем із математики», — розповідає 23-річна Ольга Харченко, яка навчається на другому курсі магістерської програми в університеті Дуйсбург-Ессен у Німеччині.

Конференція була її першим поверненням в Україну з початку війни.

Більшість родини Харченко ще перебуває в окупованому Росією місті Каховка, де у червні 2023 року було зруйновано велику дамбу. Вона вже мала надію повернутися в Україну для продовження своєї кар’єри; новий центр робить це можливим. Згодом, постдокторські та довгострокові візитні посади дозволять таким українським математикам, як вона, розділити свій час між I.C.M.U. та іншими установами.

Під час конференції Харченко також почала думати про те, щоб швидше повернутися, перш ніж розпочати писати докторську дисертацію. Вона відчула необхідність «бути у Києві», «аби зрозуміти, що там відбувається, і зробити свій невеликий вплив на освіту в Україні». Можливо, вона буде навчати студентів або дітей — все так швидко змінюється в країні, що важко передбачити, якою буде ситуація через рік.

«Це просто мій план. Я не знаю, що там буде», — резюмувала Харченко.