Наразі Нова Зеландія надала Україні гуманітарну та військову допомогу на суму понад 70 мільйонів новозеландських доларів, але це виглядає досить скромно на тлі можливих наслідків для Індо-Тихоокеанського регіону, якщо Путін здобуде перемогу. Якщо Росія зазнає поразки в Україні, це ускладнить будь-які плани Китаю щодо анексії Тайваню і сприятиме зміцненню заснованого на правилах порядку в Індо-Тихоокеанському регіоні

Дебати у Новій Зеландії щодо того, чи приєднатися до «другого стовпа» партнерства з безпеки AUKUS (тристоронній оборонний пакт, утворений Австралією, Великою Британією і США), загрожують затьмарити важливіший зовнішньополітичний виклик: як союзники країни в Індо-Тихоокеанському регіоні реагують на війну в Україні. Про це йдеться в авторській колонці Роберта Патмана, професора міжнародних відносин Університету Отаго (Нова Зеландія) на сторінках The Conversation, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Метою діяльності AUKUS є стримування або протистояння наполегливості Китаю в Індо-Тихоокеанському регіоні. Але незрозуміло, чи сприятиме ця домовленість основним національним інтересам Нової Зеландії.

Хоча «стабільність, безпека та процвітання» Нової Зеландії критично залежать, згідно з нещодавно ухваленим документом, від міжнародного порядку, заснованого на правилах, також очевидним є те, що Китай не є єдиною чи навіть найсерйознішою загрозою для цієї домовленості.

Тим часом, у столицях Індо-Тихоокеанського регіону уважно стежать за російським вторгненням в Україну. Більшість країн-членів цієї організації підтримали торішню резолюцію ООН із засудженням «спеціальної військової операції» Володимира Путіна (Лаос і В’єтнам утрималися).

Але санкції проти Росії запровадив лише Сінгапур – близький союзник США. І загалом у заявах країн АСЕАН про вторгнення, Москву безпосередньо не критикували. Це пов’язано зі значним занепокоєнням в Азії через падіння та стрибки цін на світові товари, спричинені війною в Україні.

Індо-тихоокеанські інтереси

Для Індонезії та багатьох інших держав Південно-Східної Азії, війна в Україні призвела до різкого зростання цін на продовольство та енергію, а також до поляризованого дипломатичного середовища.

Індонезія є другим за величиною ринком для української пшениці та четвертим за величиною ринком для російських хімічних добрив для вирощування місцевого рису. Загалом, країни АСЕАН є основними імпортерами пшениці, на які припадає 15% світового імпорту.

Водночас багато індійсько-тихоокеанських держав усвідомлюють, що регіональні важковаговики – Китай та Індія залишаються важливими партнерами Москви.

Китай утримався при голосуванні в резолюціях ООН, які засуджують дії Росії в Україні. Пекін неодноразово покладав провину за війну на НАТО та США, які начебто розпалюють війну.

Китай також значно розширив торгівлю з Росією з початку вторгнення. Ця двостороння торгівля перевищить 200 мільярдів доларів США у 2023 році, що на 70 мільярдів доларів більше, ніж у 2021 році. Прогнозується, що російські енергетичні поставки до Китаю цього року зростуть на 40%.

Китай, Індія та Росія

Військові зв’язки між Китаєм і Росією продовжують поглиблюватися. З початку вторгнення в Україну, відбулося декілька спільних навчань. Пекін таємно постачав військові технології в Росію, а також, як повідомляється, у 2023 році постачав компоненти в Іран для використання у безпілотниках, які продаються в Росію.

Хоча прем’єр-міністр Індії Нарендра Моді відвертіше критикував вторгнення в Україну, ніж лідер КНР Сі Цзіньпін, він продовжує наголошувати на тісних дипломатичних і військових відносинах з Росією.

Індія також утрималася від підтримки ключових резолюцій ООН, які критикують російське вторгнення. І хоча напруженість між Індією та Китаєм зростає, індійський уряд не демонструє ознак зменшення своєї залежності від запасних частин і технічної підтримки багатьох російських збройових платформ, які використовуються індійськими військовими.

Крім того, торгівельний обіг між Індією та РФ зріс більш ніж на 300% після вторгнення в Україну, включаючи десятиразове збільшення обсягів закупівлі російської нафти зі знижкою, яку купує Індія.

Врешті-решт, країни Індо-Тихоокеанського регіону матимуть інші занепокоєння щодо реакції США та міжнародної спільноти на російське вторгнення. Зокрема, вони можуть поставити під сумнів стійкість Заходу.

Адміністрація Байдена спрямувала понад 75 мільярдів доларів фінансової та військової допомоги на підтримку НАТО, а низка комплексних і колективних санкцій запроваджені проти російської економіки. Але США також намагалися не «провокувати» режим Путіна, підтримуючи суверенітет України.

Є міжнародні прихильники України, які також відстоюють угоду «земля в обмін на мир» з Росією. І залишається ймовірним, що нова республіканська адміністрація у Вашингтоні у 2024 році може відмовитися від поточних військових зобов’язань перед Україною.

Підтримка України у протистоянні Китаю

З огляду на обставини, Нова Зеландія повинна залишатися чіткою у відносинах з її стратегічними інтересами в Індо-Тихоокеанському регіоні та підтримкою перемоги над російським експансіонізмом.

Наразі Нова Зеландія надала Україні гуманітарну та військову допомогу на суму понад 70 мільйонів новозеландських доларів. Але це виглядає досить скромно на тлі можливих наслідків для Індо-Тихоокеанського регіону, якщо Путін здобуде будь-яку перемогу.

Особливо, враховуючи, що Україна є ліберально-демократичною державою, яка відмовилася від ядерної зброї у 1994 році (в обмін на визнання Росією її суверенітету й територіальної цілісності), і яка поділяє мету Нової Зеландії щодо реформування Ради Безпеки ООН.

Дійсно, найкращий спосіб для Нової Зеландії зробити внесок у протидію наполегливості Китаю в Індійсько-Тихоокеанському регіоні – це значно збільшити військову підтримку України.

Якщо Росія зазнає поразки в Україні, це стане серйозним ударом для керівництва Сі Цзіньпіна та ускладнить будь-які його плани щодо анексії Тайваню. Це певною мірою сприяло б зміцненню заснованого на правилах порядку в Індо-Тихоокеанському регіоні, який відповідає інтересам Нової Зеландії.