Президент Франції на початку російсько-української війни пропустив свій «момент Черчилля», а зараз веде боротьбу на кількох фронтах на користь України: розширення ЄС, військова підтримка та НАТО

Президент Франції Еммануель Макрон на початку російського вторгнення в Україну міг взяти кермо в якості лідера Європи, але прорахувався і не встиг перехопити політичну ініціативу. Натомість, у Європі саме такі, як євроскептичний британський прем’єр-міністр Борис Джонсон, взяли на себе ініціативу на підтримку президента Володимира Зеленського та надання зброї Україні. Тоді як Джонсон був героєм у Києві, Макрон розлютив українців, наполягаючи на тому, що Путіна не можна принижувати, і припускаючи, що Москва заслуговує на «гарантії безпеки». Про це йдеться в аналітичній публікації Politico, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Але з тих пір у Парижі відбулися кардинальні зміни. Французький президент тепер взяв на себе мантію одного з найсильніших союзників України, обіцяючи підтримку «до перемоги», прагнучи керувати такими питаннями, як членство України в НАТО та військова підтримка. Усе це відбувається на тлі занепокоєння європейців з приводу того, що підтримка США втрачає силу і потенційне президентство Дональда Трампа може позбавити Україну її найважливішого союзника.

«Макрон зациклився на думці зіграти роль посередника між Путіним і Зеленським. А це означало, що він був надмірно розсудливим, коли йшлося про поставки зброї. Але на початку цього року Макрон врешті-решт зрозумів, що Путін бере його на поталу і не зацікавлений у переговорах», – вважає Франсуа Гейсбур, старший радник Міжнародного інституту стратегічних досліджень.

Французи найбільше змінили свою позицію у питанні розширення ЄС. Окрім війни в Україні, Франція зараз шукає нових союзників, хоче стати лідером у розширенні та обмірковує, як працюватиме ЄС з новими країнами-членами. За зачиненими дверима у Парижі та за його межами точиться шалена дипломатична діяльність. Французький уряд проводить консультації і тестує «червоні лінії» перед великою промовою, яку Макрон збирається виголосити на початку 2024 року, викладаючи свої амбіції щодо розширення ЄС. Їх вже встигли назвати «Сорбонною біс», посилаючись на промову про політику Європи, яку Макрон виголосив в університеті Сорбонни у 2017 році.

Зміни у серці

Протягом кількох місяців після повномасштабного вторгнення Росії в Україну, президент Франції, здавалося, вагався, як поводитися з Росією. Путін був особистістю, яку важко було прочитати. В інтерв’ю The Economist у 2019 році Макрон намалював картину того, як, на його думку, Путін, зрештою, прийде до логічного розуміння, що йому потрібно буде сформувати «проект партнерства з Європою». Це було великодушне бачення світогляду Путіна, у якому недооцінюється першість українського питання.

У грудні 2022 року поворот Макрона став ще очевиднішим. Він виступив із різкою промовою, заявивши, що підтримуватиме Україну «до перемоги». Лише за кілька тижнів до цього він заявив, що Захід має дати Росії «гарантії безпеки».

У травні 2023 року Макрон заявив у Братиславі, що, на його думку, Франція «іноді втрачала можливості» і не прислухалася до спогадів країн Центральної та Східної Європи про радянську жорстокість.

Того ж місяця Франція надала Великобританії дозвіл на експорт франко-британських крилатих ракет Storm Shadow в Україну, після чого були поставлені французькі крилаті ракети великої дальності SCALP-EG. За словами Гайсбурга, це був вирішальний сигнал, оскільки Франція робила те, від чого відмовлялися США.

Але попередні дипломатичні серенади Макрона на адресу Путіна залишили свій слід. За словами французького дипломата, Макрон «вистрелив собі в ногу», роблячи занадто багато меседжів до Москви, заявивши журналістам, що «Росію не варто принижувати». Інший французький дипломат висловився ще відвертіше: «Макрон пропустив свій момент Черчилля».

Зараз уряд Макрона веде боротьбу на кількох фронтах на користь України: розширення ЄС, військова підтримка та НАТО. Зокрема, йдеться про початок переговорів з Україною стосовно підписання двосторонньої безпекової угоди після саміту НАТО у Вільнюсі.

«Ми не наївні, ми зробили великий крок… але ми не обманюємо себе, що Франція змінилася за одну ніч», — сказав французький дипломат.

Прискорене розширення

Ще у 2019 році Макрон виступав проти початку переговорів про членство в ЄС з Північною Македонією та Албанією.

«Франція ніколи не виступала проти розширення ЄС, але завжди була розважливою щодо цього. Франція завжди говорила, що ЄС має поглибитися, перш ніж розширюватися, адже існували побоювання, що розширення зробить ЄС нефункціональним», – зазначає Джорджина Райт, директорка з питань Європи в Інституті Монтеня у Парижі.

Але у нещодавній промові Макрон закликав до «сміливості» у розширенні, висуваючи ідею «Європи на кількох швидкостях», щоб підтримувати рух до більшої інтеграції.

Для Франції ця зміна також суперечить усвідомленню того, що Балкани та Молдова, а не лише Україна, знаходяться на передовій гібридної війни проти Росії.

«Справжнє усвідомлення того, що ми перебуваємо напередодні історичного моменту, схожого на падіння Берлінської стіни, з новою хвилею розширення ЄС…, яке допоможе стабілізувати континент», — сказав Бенджамін Хаддад, депутат від партії Макрона.

Але зміна поглядів також може звестися до якихось жорстких політичних розрахунків. Початкові дипломатичні ініціативи Франції з Путіним відштовхнули країни Центральної та Східної Європи. З огляду на те, що центр тяжіння переміщується на схід, Франції потрібна підтримка, окрім традиційних союзників, таких як Німеччина, Італія та Іспанія, якщо вона хоче вплинути на зміни, які зараз є неминучими.