Недорогі «саморобні» безпілотні літальні апарати не мають такої вибухової потужності, як артилерія, крилаті ракети чи боєприпаси, але вони можуть мати асиметричний стратегічний вплив

У ніч на 29 серпня 2023 року українські безпілотники-камікадзе проникли вглиб Росії на понад 370 кілометрів, сміливо атакуючи російські аеродроми. За підсумками атаки було знищено два з приблизно 100 російських важких транспортних літаків Іл-76 і пошкоджено два інші літаки. Ймовірно, було задіяно до 20 безпілотників, які, як повідомляється, були запущені з території Росії або з відома, або під наглядом ГУР. Того ж тижня українці за допомогою картонних безпілотників австралійської компанії SYPAQ пошкодили МіГ-29 і чотири винищувачі Су-30 в Курській області Росії. А також Україна використовувала безпілотники в рамках місії для знищення російських систем протиповітряної оборони С-400 і С-300 в Криму.

Про це йдеться в авторській колонці Марка Якобсена, старшого наукового співробітника програми Forward Defense Центру стратегії та безпеки Скаукрофта Атлантичної ради та заступника директора Blue Horizons у Центрі стратегії й технологій Військово-повітряних сил США на сторінках Atlantic Council, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Недорогі «саморобні» безпілотні літальні апарати, такі як SYPAQ, не мають такої вибухової потужності, як артилерія, крилаті ракети чи боєприпаси. Однак, нещодавні атаки демонструють, що малі дрони можуть мати асиметричний стратегічний вплив. Лише частина атак безпілотників має бути успішною, і навіть невелика вибухівка може мати величезний ефект. Припарковані літаки надзвичайно вразливі. Експертам варто поміркувати над тим, що означає поява цієї зброї для майбутнього війни.

Щоправда, недорогі і «далекобійні» безпілотники, які можуть проникати глибоко в тил супротивника, уникати електронного та кінетичного захисту й точно вражати військові цілі з’явились понад 10 років тому. Проте, їх інтеграція та експлуатація вимагали навчання, але інноваційні українці швидко їх опанували трьома шляхами: поширюючи ноу-хау, вирішуючи технічні проблеми та створюючи компанії для виробництва готових рішень у великих масштабах. Після їх удосконалення, вони стануть популярними як в Україні, так і за кордоном. Тепер такі атаки, ймовірно, стануть звичайною практикою війни.

Зростання кількості ударів невеликих дронів

Здатність завдавати точних ударів на великій відстані вже давно є святим Граалем як для збройних сил, так і для терористичних угруповань. Поява літака зробила можливим завдавання ударів на великі відстані, але точність залишалася проблемою протягом десятиліть. Навіть з людським екіпажем і технологічними допоміжними засобами, такими як бомбовий приціл Norden, точність бомбардування залишалася низькою у бойових умовах, що спонукало до переходу від точного бомбардування до бомбардування за площею. Багато країн експериментували з високоточними боєприпасами ще під час Першої світової війни, але більшість методів покладалися на людей за допомогою дистанційного керування. Винахідники, такі як Чарльз Дрейпер, доклали величезних зусиль за значного державного фінансування для створення інерційних систем наведення, які дозволили б зброї автономно орієнтуватися до точних координат. Розробка глобальної системи позиціонування (GPS) у другій половині ХХ століття зробила революцію у точній навігації.

Технологію малих безпілотників можна розуміти як кульмінацію цього пошуку можливостей точного удару. Тоді як раніше для вирішення проблеми точності були потрібні зусилля на національному рівні, тепер кожен може носити гіроскопи, акселерометри та GPS-приймачі в кишені. Автопілоти безпілотних літальних апаратів, такі як Cube або Pixhawk, перепаковують ті самі компоненти мобільного телефону у спеціалізований контролер польоту.

Завдяки безкоштовним пакетам програмного забезпечення з відкритим кодом, таким як ArduPilot або PX4, ці автопілоти можуть точно й автономно керувати літаками, гелікоптерами, квадрокоптерами, наземними транспортними засобами, човнами, підводними човнами чи ракетами у будь-якому куточку землі. Ці контролери польоту мають багато позитивних застосувань, але вони також надають будь-якому достатньо талановитому аматору можливість створювати боєприпаси з точним наведенням менш ніж за 1000 доларів за штуку. Озброєння було неминучим. У 2017 році я писав, що паркування літаків вартістю у сотні мільйонів доларів там, де вони можуть бути знищені безпілотниками, «схоже на шикування лінкорів у Перл-Харборі». Це ще більше актуально сьогодні, завдяки прогресу.

Виклик дронів

Тим не менш, ці удари безпілотних літальних апаратів великої дальності поширюються повільно, що може викликати закономірні застереження. Зрештою, об’єднання всіх частин у робочу операційну систему ще потребує навчання. Будь-хто може пілотувати готовий до польоту квадрокоптер DJI, тому ці дрони тепер всюдисущі на полі бою. Проте, для дальніх місій, зазвичай, потрібні літаки з нерухомим крилом, які важче будувати. Потрібна талановита команда інженерів та операторів, щоб спроектувати та побудувати надійні літаки, які здатні до автономної навігації та завдавання ударів. Подібно до пілотованої авіації, для успішного далекого польоту дрона потрібні тисячі деталей, щоб він правильно працював. Одна помилка може призвести до провалу місії або катастрофи.

Українсько-російський кордон заполонили засоби радіоелектронної боротьби. Хоча стандартні автопілоти можуть орієнтуватися за допомогою компаса та інерційних систем наведення, швидкість дрейфу досить висока, щоб призвести до збою місії без складного спеціального коду та інших інженерних хаків. Середовище перешкод також означає, що канали передачі даних навряд чи працюватимуть; недбалої радіочастотної передачі може бути достатньо, щоб викликати російський артилерійський удар по пілоту. Інженери та оператори безпілотних літальних апаратів повинні навчитися літати у «темній темряві», без жодних каналів передачі даних. Хоча технологія для цього доступна, реалізувати її складно. Розробники програмного забезпечення для безпілотних літальних апаратів з відкритим кодом навмисно уникали додавання можливостей, пов’язаних із конфліктами, до своїх кодових баз, побоюючись використання зброї, що змусило підприємців створювати власні рішення.

На організаційному рівні, експлуатація дронів у великих масштабах вимагає створення бюрократичного апарату для навчання та оснащення. Це є вразливістю; так само, як у боротьбі Сполучених Штатів проти саморобних вибухових пристроїв «Ісламської держави», вороги атакуватимуть мережу людей-операторів.

Сходження по кривій навчання

Незважаючи на ці виклики, численні терористичні угруповання досягають значного прогресу. «Ісламська держава» розробила програму створення саморобних безпілотників із нерухомим крилом, і сирійські повстанці, швидше за все, використовували такі безпілотники для нападу на російську авіабазу Хмеймім у січні 2018 року. Єменські хусити використовували як бортові безпілотники, так і автономні човни для нападу на цілі Саудівської Аравії.

Українці особливо вправно використовують безпілотники повітряного та морського базування. Незважаючи на те, що багато з цих безпілотників є військовими, недорогі саморобні системи також є частиною мережі, і межа між системами високого та низького класу є нечіткою. У лютому 2023 року українські безпілотники проникли вглиб Росії і наблизилися до Москви на 60 миль. У травні 2023 року два вибухонебезпечні безпілотники запустили на Кремль і російські офіційні особи назвали це «терористичною атакою». Хоча українські чиновники заперечували свою причетність, спецслужби США вважають інакше. Українці також дуже ефективно використовували безпілотники, нещодавно пошкодивши російський десантний корабель у чорноморському порту Новоросійськ. Напади на припарковані літаки у серпні 2023 року є лише продовженням цієї тенденції.

Майбутнє українських інновацій у сфері безпілотної боротьби

Зараз українці впроваджують інновації неймовірними темпами. Три тенденції зроблять ці атаки більш частими та успішними.

По-перше, українці поширюють технічні знання як формальними, так і неформальними каналами. Урядові ініціативи, такі як «Армія дронів», підготували понад 10 000 операторів безпілотників за минулий рік. Велика децентралізована мережа інженерів, операторів і бізнесменів тепер співпрацює у дослідженнях, розробках, розподілі та працевлаштуванні. Оскільки українці поширюють «найкращі практики» використання дронів, бар’єри для опанування цих навиків зникнуть.

По-друге, українські інженери створюють спеціалізовані технології для підвищення ефективності безпілотників на полі бою. Наприклад, українці модифікували програмне забезпечення для управління польотом з відкритим кодом, щоб включити складні алгоритми для виявлення перешкод GPS і повернутися до альтернативних засобів навігації. Деякі з цих систем включають візуальну навігацію, яка ще знаходиться на передовій технології та її важко використовувати на практиці. Українці також розробляють алгоритми на основі штучного інтелекту для блокування мобільних цілей навіть без людини-оператора.

По-третє, українці та іноземні партнери створюють нові компанії, щоб надавати недорогі технології ударів безпілотників у масштабі. Зараз в Україні працює мережа з понад 200 децентралізованих і часто незалежно фінансованих стартапів з розробки дронів. Вони часто керують власними міжнародними ланцюжками поставок.

Іноземні постачальники, які прагнуть підтримати українців у їхній праведній боротьбі з російською агресією, тепер пропонують готові рішення, які зменшують перешкоди для використання дронів. Прикладом цього є картонні безпілотники від австралійської компанії SYPAQ. Українська компанія One Way Aerospace, співзасновниками якої є британські та австралійські ветерани, а також український інженер, зараз пропонують недорогі дрони-камікадзе.