В Україні, незважаючи на війну, стрімко зростає попит та ціни на будинки

Зокрема на заході України нерухомість подорожчала на 75%

Самі назви передмість, де продає нерухомість Марина Красноленська, можуть викликати сльози. У Бучі, Ірпіні, Ворзелі та прилеглих районах на північ від української столиці, російських військових звинуватили у вбивстві, пораненні, пограбуванні чи зґвалтуванні тисяч мирних жителів. Обстріли під час вторгнення Москви знищили або пошкодили сотні будівель, часто поховавши мешканців заживо, а ударні хвилі зробили тисячі дахів дірявими. Продати майно в цьому районі після виведення російських військ минулого року було складно. Про це йдеться у спеціальному репортажі Al Jazeera, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

«Клієнти просили знайти нерухомість у непошкоджених районах. Коли вони дивилися на пошкоджені місця, то казали: «Це пахне смертю», — розповідає Красноленська, 45-річна мати двох дітей, яка покинула рідне місто Ворзель незадовго до приходу окупантів.

Але оскільки інфраструктура, дахи, дороги та мости відбудовуються, то будинки на північ від Києва, як і майже в інших регіонах України, розкуповуються як гаряча картопля.

«Наш регіон дуже добре продається. Ціни не повернулися до довоєнного рівня, але ринок дуже живий. Що мене теж дивує», — сказала Красноленська, яка 20 років працювала агентом з нерухомості.

Мільйони біженців покинули Україну, і принаймні кожен третій планує повернутися після війни.

Рівень народжуваності в Україні, який становить 1,22 дитини на одну жінку, є одним із найнижчих у світі і не залишає надії на післявоєнне відновлення населення.

Мільйон чоловіків були мобілізовані на війну, залишивши свої сім’ї та роботу, зокрема на будівництві, а іншим чоловікам призовного віку заборонено перетинати кордон.

Минулого року економіка України скоротилася на третину, інфляція зросла більш ніж на чверть, і лише багатомільярдна західна допомога компенсовує витрати уряду Володимира Зеленського.

Але суттєво втрачала нерухомість лише у прифронтових східних і південних районах, тоді як у західних областях цінники злетіли до 75%.

Одним із лідерів є Ужгород, мальовниче місто на заході України з середньовічними соборами, найдовшою липовою алеєю в Європі – і кордоном зі Словаччиною неподалік.

Ціни на житло у центральній Україні впали на 25-30%, але рухаються вгору, оскільки ринок демонструє несподіване зростання, а деякі забудовники відновлюють призупинені будівельні проекти.

Однією з причин є загальнонаціональна звичка зберігати товсті пачки готівки в доларах чи євро.

«Незважаючи на зменшення доходів, українці зберігають близько 25 мільярдів доларів у банках і від 60 до 100 мільярдів доларів поза ними. Значна частина населення не втратила здатність і саму ідею володіти власним будинком», – заявив Денис Суділковський, директор з маркетингу київського агентства нерухомості «ЛУН».

Після початку війни 24 лютого 2022 року, влада понад півроку нереєструвала угоди з нерухомістю. Після того, продажі зупинилися, а ставки оренди різко впали.

Але коли російські війська відступили або їх вигнали з великих територій на сході та півдні, дехто кинувся купувати нові будинки.

«Я б назвала це синдромом відкладеного щастя. У кожної людини є плани купити будинок чи квартиру. І це бажання переросло у хороший попит, тому що люди втомилися чекати», – сказала Красноленська.

Війна також продовжила стару тенденцію.

Понад дві третини українців – міські жителі, які живуть у багатоквартирних будинках з центральним опаленням, водопостачанням та електропостачанням.

Але дехто любить спогади про сільські хати своїх дідусів і бабусь – і можливість набрати води з криниці, доглянути город чи скуштувати домашню грушу.

Навіть до війни та пандемії COVID-19 це було загальнонаціональною одержимістю – за даними опитування 2013 року, 8 із 10 українців хотіли жити у будинку замість квартири.

Здається, ця тенденція посилилася після жовтня 2022 року, коли Москва почала запускати ракети та безпілотники, щоб знищити цивільну інфраструктуру, особливо електростанції та центральні теплові станції.

Мільйони людей пережили відключення електроенергії та перебої з водо- й теплопостачанням, які іноді тривали днями серед морозної зимової температури.

«Іноді ми їздили на дачу до мого батька, щоб просто погрітися, піти в сауну і поспати у теплі», — розповіла художниця-вишивальниця Наталя Рославець із Києва, описуючи просторий будинок із дров’яною піччю та дизельним генератором.

Для багатьох українців середнього класу мрією є таунхаус із свердловиною, генератором і навіть сонячними батареями, а також ділянкою землі, достатньою для городу, дитячого майданчика та барбекю.

«Зважаючи на війну, продажі йдуть чудово», — підкреслює Максим Крячек, чия будівельна компанія будує 21 двоповерховий таунхаус у Києві.

Кожен з них продається за 75 000 доларів, тобто ціна двокімнатної квартири в околиці міста, і більшість уже розкуплено.

«Люди не хочуть жити у квартирах, вони бачать, що за ті ж гроші вони можуть мати паркінг, задній сад і більше місця», – сказав він.

Перший покупець вже закінчив ремонт і заїхав.

Після завершення будівництва громада буде закритою, а її мешканці житимуть поруч із озером, автобусною зупинкою та приватним дошкільним закладом.

Район Осокорки – хрестоматійне передмістя з чистим повітрям і жодної житлової забудови.

Найближча станція метро розташована лише за 4 км, до неї можна дістатися громадським транспортом.

Значно ближче Дніпро – одна з найбільших річок Європи.

Вікінги збудували Київ на пагорбах його правого берега понад 12 століть тому, а лівий берег затоплювався щовесни, аж поки у середині 1960-х років вище по річці не побудували гігантську дамбу.

Мікрорайон ще всіяний невеликими озерами та протоками, складався здебільшого з радянських дерев’яних дач із грядками картоплі та орхідеями.

Сьогодні на Осокорках та інших околицях росте дедалі більше розкішних будинків – магазини, школи, дитсадки, медичні заклади та майже нічого, що нагадує про війну.

«Будь-яке передмістя Києва за останні 20 років стало більш придатним для життя», – сказав Чернієнко.

Крячек вважає, що єдиним інструментом інвестування залишається власність, оскільки не працює ринок облігацій, а більшість українців недостатньо розуміються на криптовалютах.

Багато факторів утримують високі ціни.

Національний банк України у січні 2023 року прогнозував «дефіцит пропозиції на ринку житла», оскільки багато забудовників відмовляються від нових проектів.

Нерозвинений іпотечний ринок може похвалитися двозначними відсотковими ставками і мало що може запропонувати українцям, які не можуть дозволити собі відразу заплатити за житло.

Лише тисячі українців скористались урядовою програмою, яка пропонувала військовослужбовцям, вчителям і медичним працівникам відсоткові ставки від 3% до 7%.

Мільйони людей, які втекли з окупованих або прифронтових територій, очікувано стікалися до центральних і західних міст.

Багато заводів з виробництва будівельних матеріалів були зруйновані або мають проблеми з кваліфікованим персоналом, логістикою та сировиною.

Не вистачає будівельників, які в основному родом із заходу України і часто не хочуть працювати у центральних і східних регіонах, які часто зазнають обстрілів.

«Після війни та на тлі потенційного будівельного буму забудовники можуть задуматися про працевлаштування працівників, які мігрують зі східних українських регіонів, Азії та навіть Східної Європи», – прогнозує Суділковський з агентства ЛУН.

За словами іншого експерта, це підвищить короткострокові ціни.

«У Києві продовжать зростати ціни на нерухомість, здебільшого на оренду та меншою мірою на житло. Однак, воєнне та післявоєнне економічне майбутнє України далеке від оптимістичного, і у довгостроковій перспективі ринок побачить тривалу стагнацію та випадкові дефолти забудовників», — вважає київський аналітик Олексій Кущ.