Анджей Стасюк має багато особистих причин підтримувати українську армію

Анджей Стасюк із Польщі, автор таких книг, як «Галицькі оповідання», «По дорозі на Бабадаг» та «Схід», один із найвідоміших європейських письменників, який регулярно їздить на Донбас і постачає туди позашляховики. Про це йдеться в аналітичній публікації Deutsche Welle, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

У Польщі активна допомога Стасюка не є поодиноким випадком. З початку російського вторгнення, діячі культури, журналісти та політики з Польщі їдуть в Україну не лише із солідарності, але й для активної підтримки української армії. Окрім офіційної допомоги, координованої на рівні урядів відповідних країн та НАТО, польські митці також регулярно перевозять військові вантажі через польсько-український кордон. Наприклад, позашляховики, які часто купуються на пожертви, зібрані в Інтернеті. А також аптечки, дрони, прилади нічного бачення, бронежилети.

За величезної підтримки ліберальних політиків, акторів, журналістів та співаків з Польщі було зібрано майже 25 мільйонів злотих (близько 5,3 мільйонів євро). Ефектну кампанію організував лівий журналіст із Польщі Славомир Сераковський. За ці гроші було збудовано військовий навчальний центр та закуплено сотню транспортних засобів, включаючи машини швидкої допомоги, дві пересувні ремонтні майстерні та 500 комплектів для виживання. Інші 4,5 мільйони злотих надійшли безпосередньо на рахунок Міністерства оборони України. У МЗС Росії цю підтримку розцінили як пряму участь Польщі у війні.

Іноді справа не лише у доставці обладнання.

«Я допомагав встановлювати термобаричну гранату під дрон. Потім я спостерігав на екрані, як пілот кинув її в російський окоп», – розповідає Щепан Твардох, польський автор бестселерів, відомий у Німеччині своїми романами «Морфій», «Боксер» та «Смиренність».

На придбання нових автомобілів Стасюк збирав гроші на заході Campus Polska, організованому найбільшою опозиційною партією Польщі – ліберально-консервативною «Громадянською платформою».

«Я не роблю різницю між гуманітарною та військовою допомогою. Потрібно допомогти Україні. Раніше ми допомагали жінкам та дітям на кордоні, тепер допомагаємо їхнім чоловікам, які борються на фронті. Ми взагалі не ведемо дискусій про те, чи маємо ми допомагати чи ні. Такі дискусії є серед правих партій, у Конфедерації  і серед тієї частини електорату «Право і справедливості», яка ксенофобська та антиукраїнськи налаштована, але нормальні люди просто допомагають», – пояснює Стасюк.

Стасюк має і багато особистих причин підтримувати українську армію.

«Росіяни бомбардують Сергія Жадана, Юрія Андруховича, Тараса Прохаська, а це мої друзі», – обурливо наголошує він.

Декілька років тому, коли він зустрічався зі своїми українськими друзями, вони, зазвичай, показували йому фотографії своїх подруг та дітей на мобільних телефонах. Тепер зміст зображень, які вони відправляють, кардинально змінився.

«Вони показують лінії фронту, спалені танки і трупи. Як я можу після побаченого не допомогти Україні?», – риторично запитує він.

Стасюк також побував в Ізюмі та Бучі. Він на власні очі бачив наслідки російського вторгнення.

«Це жах. Десятиповерхові будинки, які знищені ракетами. Братські могили», – згадує він.

Письменник не сумнівається, що за волю Польщі борються й українці.

«Я пам’ятаю росіян у Польщі, а також частину свого життя провів у Росії. Я багато подорожував цією країною. Я знаю, як там. І не хочу, щоб так було у Польщі», – зазначає він.

Перебування Стасюка в Україні також вплинуло на його творчий процес як письменника.

«Три роки тому я почав писати книгу про річку Буг. Мені хотілося, щоб вона була красивою та сентиментальною. У цей час у цій річці на польсько-білоруському кордоні почали плавати тіла біженців. Потім почалася війна. Ця сентиментальна історія тепер стає чимось жахливим», – резюмує польський письменник.