Кількість людей з ампутованими кінцівками в Україні стрімко зростає: лише за перше півріччя 2023 року, за даними МОЗ України, таких налічується 15 000 осіб і це більше, аніж у Великобританії, де за шість років Другої світової війни, таких було 12 000 осіб

Єдина думка, яка з’явилась в Аліни Смоленської під час поранення її чоловіка Андрія – дістатися до його ліжка. Про це йдеться у спеціальному репортажі ВВС, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

«Я просто хотіла бути з ним, доторкнутися до нього, сказати, що він не один. У таких ситуаціях, коли людині потрібна підтримка, я б торкнулась його руки. Я побачила, що в Андрія немає рук, тож я просто торкнулася його ноги і почала з ним розмовляти», — каже вона.

За кілька годин до цього Андрій Смоленський командував невеликим розвідувальним підрозділом на південному фронті України.

Коли 27-річний хлопець почав вилазити з окопу, прогримів вибух. Його наступний спогад – це пробудження у лікарні.

«Це було схоже на сон, усе було таким темним», — каже він.

Повільно він усвідомив, що не може поворухнути руками, і щось закриває його очі.

Андрій втратив зір, майже слух і обидві руки – одну ампутували вище ліктя, іншу – нижче. Шрапнель була глибоко під його шкірою. Його обличчя потрібно було відновити.

Через чотири місяці ми зустрічаємося в клініці у Києві, де він проходить реабілітацію разом з іншими ветеранами війни.

Андрій – високий і худорлявий, з легким гумором і трохи хрипким голосом. Його останньою операцією було видалення дихальної трубки з шиї.

Аліна сидить поруч з ним, на лікарняному ліжку, її голова притулилася до його плеча, а рука лежить на його коліні. Їхні слова та їхній сміх часто збігаються. Їй теж 27 років — вона мініатюрна, блондинка і неймовірно сильна.

«Моя дружина – неймовірна. Вона – мій герой, зі мною на 100%, — каже Андрій.

Аліна підтримувала його під час травми та боротьби за адаптацію, упродовж фізіотерапії та 20 операцій (їх буде більше). Коли він відчуває спрагу, вона ніжно підносить соломинку до його губ. Тепер він дивиться на світ її очима.

Андрій «вдячний Богу», що уник черепно-мозкової травми. Його позивний в армії був «апостол», і він вважає, що вижив дивом.

«Психологічно це було важко пережити, але коли я прийняв своє нове тіло, то почувався добре», — каже він.

Лікарі очікували, що після поранення він перебуватиме в комі протягом трьох днів. Аліна каже, що він «упертий, у хорошому значенні цього слова».

Коли вони зустрілися літнім вечором 2018 року, вона була вражена з самого початку.

«Я зрозуміла, що він – виняткова людина, надзвичайно розумна та вдумлива», — каже вона.

Цього місяця виповнилось чотири роки з дня їхнього шлюбу. Біда ще більше зблизила їх.

«За останні три місяці, здається, я навіть полюбила його більше, тому що він дав мені стільки мотивації, стільки натхнення», — каже з усмішкою Аліна.

Подружжя хоче показати, що після карколомних травм, життя продовжується.

«Ми зробимо все можливе, щоб з цим впоратися і своїм прикладом показати, що все можливо», – зазначає Аліна.

Андрій був незвичайним солдатом – фінансовим консультантом, який співав у церкві та любив поговорити про філософію.

Але він пішов добровольцем в ЗСУ після повномасштабного вторгнення Росії в лютому 2022 року. Для нього це була битва добра зі злом, а також «війна цінностей».

Тепер його боротьба триває у тренажерному залі, де він тренується дві години на день, відновлюючи свої сили. І він взяв на себе нову місію – допомагати тим, хто може прийти після нього.

«Такої кількості людей з ампутаціями в Україні ще не було. Наша медична система певним чином не готова. Деякі ветерани приходять із справді складними випадками», – стверджує Андрій.

Він сподівається, що зможе знову співати у церкві і повернутися в гори з Аліною.

Вона мріє, що колись нові технології повернуть йому зір. Аліна намагається організувати лікування за кордоном, можливо, у Сполучених Штатах, де фахівці мають більше досвіду вирішення таких складних потреб, як у її чоловіка.

На запитання, що зараз найважче, Андрій замовкає.

«Справа не у моїх травмах, а в тому, що я не встиг завершити розпочате і виграти війну», – зазначає Андрій.