Українські кібервоїни взламують камери спостереження на окупованій території, щоб спостерігати за пересуваннями російських військ, а також скеровують безпілотники-камікадзе, щоби ті знищували російські камери, які стежать за пересуванням українців

Українські кібероператори перебувають на фронті війни, борючись у ближньому бою з росіянами у новому виді високотехнологічної битви. Про це йдеться у спеціальному репортажі ВВС, переклад якого пропонує Foreign Ukraine.

«У нас є люди, які безпосередньо беруть участь у бойових діях», — розповідає Ілля Вітюк, голова кібернетичного департаменту Служби безпеки України.

Виступаючи у добре захищеній штаб-квартирі СБУ, він пояснює, як його команди поєднують навички хакерів і спецпризначенців, проникають в російські системи, працюють пліч-о-пліч зі снайперами та впроваджують новітні технології.

Департамент використовує системи візуального розпізнавання зі штучним інтелектом (ШІ) для аналізу інформації, зібраної з безпілотних літальних апаратів (поряд із розвідданими від людей, супутників та інших технічних джерел), аби визначити цілі для військових.

«Ми розуміємо, який тип військової зброї вони збираються застосувати і в якому напрямку», — каже Вітюк.

Його команди також взламують камери спостереження на окупованій території, щоб спостерігати за пересуваннями російських військ. Також вони скеровують безпілотників-камікадзе, щоби ті знищували російські камери, які стежать за пересуванням українців. Для цього часто потрібні команди, які працюють під прикриттям, поблизу цілі.

Дрони, які іноді використовуються для спостереження, а іноді і як зброя, були на передовій інновацій у цьому конфлікті.

Кібергрупа СБУ літає на своїх власних безпілотниках і грає в кішки-мишки, аби знищити ті, які належать Росії. Вона використовує датчики для виявлення дронів, тому оператори не можуть просто глушити їх, а намагаються взяти управління на себе, посилаючи команди, аби змусити їх приземлитися.

Все це часто доводиться робити з близької відстані. Це, в свою чергу, несе ризик для членів команди.

«Ви повинні захистити їх там. Тому вам також необхідно забезпечити їхню безпеку», — пояснює Вітюк.

Недалеко від столиці військові оператори проходять навчання роботі з дронами.

Антон, який навчився керувати ними у минулому житті висококласного гіда-мандрівника, каже, що найважливіший урок полягає не в тому, аби навчити операторів керувати дронами, а в тому, як самим залишитися в живих, зберігаючи непомітність.

На ранніх етапах війни невеликі дрони літали на відстань до 10 км (6 миль) від лінії фронту. Але тепер українським операторам потрібно бути набагато ближче, аби подолати російські глушіння сигналів.

«Відстань до лінії фронту прямо зараз скорочується. Наш зв’язок повинен бути сильнішим за глушіння», — пояснює Антон, спостерігаючи за літаючим над головою дроном.

За словами Вітюка, російські розвідувальні служби також перемістили деякі зі своїх кібергруп ближче до лінії фронту.

Це робиться для більш швидкого зв’язку з військовими і швидкого надання прямого доступу до захоплених українських пристроїв або прилеглих комунікацій. Потім захоплений пристрій може бути використаний для збору додаткової тактичної інформації, перш ніж люди зрозуміють, що він знаходиться в руках росіян.

Кіберконфлікт був тісно пов’язаний з військовими операціями ще до повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року. Місяцем раніше Росія спробувала викликати паніку у суспільстві, відключивши загальнодоступні веб-сайти.

«Це, безумовно, була психологічна операція», — вважає Вітюк.

Україні вдалося відновити більшість систем, але за кілька годин до вторгнення почалася нова хвиля кібератак. Найефективніша з них на кілька годин вивела з ладу американського супутникового провайдера, використовуваного українськими військовими для зв’язку.

Залежно від того як плани Росії на швидку перемогу руйнувалися і з’являлися повідомлення про їхні звірства, важливість контролю за інформаційним потоком зростала. Це було підкреслено 1 березня 2022 року, коли по телевежі у Києві було завдано комбінований кібернетичний і ракетний удар.

«Вони намагалися позбавити українців доступу до правдивої інформації», — пояснює Юрій Щиголь, голова Державної служби захисту комунікацій, стоячи перед вежею, на якій досі видно чорні шрами від ракетного удару.

Інженери прочесали місто у пошуках запасного обладнання, і протягом декількох годин телевізійне мовлення було відновлено.

Ракети також вразили центр обробки даних у тому ж місці, але життєво важливі дані були перенесені на віддалені сервери на початку цього року за допомогою західних технологічних компаній.

«Той факт, що Україні вдалося вистояти в цій війні, є досягненням як наших фахівців, які побудували систему, так і завдяки допомозі наших партнерів», — зазначає Щиголь.

Власні технічні працівники України також допомагали військовим зусиллям. У тісному київському офісі молоді волонтери пояснюють, як вони створили систему під назвою Griselda, яка збирає дані із соціальних мереж та інших джерел для надання актуальної ситуаційної інформації.

Це допомагає військовим та уряду відповідати на будь-які запитання — від того, де можуть бути закладені міни, до того, яка інфраструктура потребує ремонту.

Ракети, які потрапили у телевежу й дата-центр, також супроводжувалися кібератаками. Відтоді кібератаки та ракетні удари часто використовувалися в тандемі.

«Кібератаки залишається безжальними. Саме тут б’ється серце українського кіберзахисту. Тут завжди є над чим працювати», – пояснює Віктор Жора, який керує кіберзахистом країни, під час екскурсії Українським центром реагування на інциденти, що працює в режимі 24/7.

Екран на стіні показує піки та спади від початку війни. Уряд — головна мішень. Поки ми знаходимося в офісі, молоді співробітники стикаються з нападом на Національне статистичне управління, що затримує публікацію даних по інфляції.

У Службі безпеки кібергрупа Іллі Вітюка працює над протидією елітним хакерам з російських шпигунських служб, змушуючи своїх хакерів проникати в їх комп’ютерні системи і прослуховувати їх телефонні дзвінки.

«Я завжди кажу, що Україна розвінчала міф про могутніх російських хакерів. Це було нелегко і були випадки, коли ми висіли на волосині від поразки», — говорить він, порівнюючи боротьбу з двома майже рівносильними та добре відомими один одному бійцями, які б’ються на рингу.

Проте Україна, стверджує він, справляється з російськими кібератаками, обробляючи їх через свою систему.

Москва спрямовує майже весь свій досвід у кіберпросторі проти України, і це залишає їй мало можливостей для атак на західні цілі.

Якщо Україна впаде, попереджає Вітюк, то ці атаки будуть спрямовані на інші цілі.

Але, борючись зі своїми російськими супротивниками, Україна та інші союзники також вивчають нові способи, за допомогою яких технології можуть бути інтегровані в сучасне поле бою.

Перекладач: Олександр Колодюк