Незважаючи на втрату частини своїх найкращих посівних угідь через війну, українські фермери зуміли продовжити виробництво сільськогосподарської продукції

Новий аналіз програми NASA Harvest засвідчив, що 2,1-2,8 мільйона гектарів першокласних сільськогосподарських угідь в Україні були занедбані, унаслідок війни з 2021 року. Покинуті поля становлять від 6,5 до 8,5 % від загальної площі посівних площ України. Про це йдеться в аналітичній публікації NPR, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

«Втрати є «величезною кількістю землі», яка розташована на великій смузі вздовж лінії фронту війни, тоді як інші поля знаходяться на територіях, які нещодавно відвоювали українські війська», – зазначає Інбал Беккер-Решеф, директорка програми NASA Harvest і професорка-дослідниця в Університеті Меріленду та Страсбурзькому університеті у Франції.

Шрам, який залишився після бойових дій, добре видно на супутникових знімках комерційної компанії «Планета». Парадоксально, але недоглянуті сільськогосподарські угіддя все ще зелені, адже вони заповнені бур’янами та іншими рослинами. Зібрані ділянки восени переважно стають коричневими.

Беккер-Решеф каже, що хоча загалом Україна змогла зберегти сільськогосподарське виробництво цього року, покинуті поля вже коштували близько 2 мільярдів доларів у вигляді втраченого врожаю. Крім того, вчена прогнозує, що бойові дії, ймовірно, будуть перешкоджати виробництву в Україні на багато років вперед. Оскільки втрати з часом збільшуються, то «ціна буде набагато вищою».

Артилерія на полях

Україна є великим виробником сільськогосподарської продукції, постачаючи приблизно 9% світового експорту пшениці. Лінія фронту пролягає через деякі з найродючіших полів країни. Після першого року війни більша частина цієї лінії була зміцнена окопами, протитанковими загородженнями та наземними мінами – усе це впливає на фермерів поблизу фронту.

Але дослідники, яких підтримує NASA, кажуть, що, мабуть, найбільшою перешкодою для сільського господарства є величезна кількість артилерійських боєприпасів.

«Дивлячись на те, де жнива закінчуються, це справжня, приголомшливо гостра гра. Коли ви дивитесь на зображення, ви можете провести межу, де щось культивується, а де ні. Часто ця лінія визначається тим, чи знаходиться поле в радіусі ворожого обстрілу», — зазначає Йозеф Вагнер, аспірант Страсбурзького університету, який працює в команді NASA Harvest.

Важко отримати точні оцінки того, скільки артилерійських боєприпасів було використано у війні, але російські та українські збройні сили використовують тисячі снарядів на день.

За словами Майкла Кофмана, старшого наукового співробітника Фонду Карнегі за міжнародний мир, є кілька причин, чому артилерія так сильно використовується під час війни. Частково проблема полягає в тому, що сильна протиповітряна оборона з обох боків лінії фронту перешкоджає авіації відігравати свою роль у бойових діях.

«У середовищі, де жодна сторона не може отримати перевагу у повітрі, спосіб ведення бою полягає у дуже сильному привілеї артилерії. Крім того, і російська, і українська армії мають коріння у Радянському Союзі, який надавав перевагу використанню артилерії під час військових маневрів», – пояснює Кофман.

Незалежно від точних культурних і тактичних причин, артилерійська війна в Україні не схожа на інші останні конфлікти. У війнах США в Іраку та Афганістані застосовувалася авіаційна зброя та придорожні бомби, що призвело до величезних людських жертв. Але здебільшого цю зброю використовували по вибраних цілях, як правило, у населених пунктах.

У випадку України велика частина боєприпасів падає по величезних ділянках сільської місцевості. У підсумку, снаряди падають у випадкових полях по всій сільській місцевості.

«Маса металу, що летить у будь-який бік, феноменальна», — зазначає Патрік Хінтон, офіцер Королівської артилерії британської армії та нещодавно запрошений співробітник Королівського інституту об’єднаних служб.

Кількість артилерії, яка витрачається, настільки велика, що обидві країни шукають додаткові запаси: Україна шукає боєприпаси на Заході, включно із суперечливими «касетними боєприпасами», а Росія, як повідомляється, веде перемовини з Іраном і Північною Кореєю про постачання їй додаткових снарядів.

Довгострокові проблеми

Ситуація нагадує світові війни минулого століття. І ці війни можуть дати розуміння того, якими будуть довгострокові наслідки. Понад століття після того, як відбулися деякі з битв, нерозірвані снаряди та бомби регулярно знаходять у таких регіонах, як Фландрія у Бельгії.

«Вони можуть пролежати в землі понад 100 років і все ще бути смертельними», — повідомляє Ієн Овертон, виконавчий директор британської некомерційної організації Action on Armed Violence, яка зосереджується на шкоді, завданій вибуховою зброєю.

А коли снаряди вибухають правильно, то вони можуть створити ще більший безлад – розпорошуючи важкі метали й токсичні хімікати по полях, на які вони потрапляють.

«Забруднювачі можуть потрапити у харчовий ланцюг і спричинити довгострокові та реальні наслідки для якості продуктів харчування, які виробляє Україна», — каже Овертон.

У випадку попередніх війн наслідки були глибокими. Частини північно-східної Франції ще непридатні для проживання через обстріли під час Першої світової війни. Земля, відома як «Зона Руж», усе ще всіяна боєприпасами, які не розірвалися, і токсичними металами.

Інтенсивність артилерійського вогню в Україні далека від Першої світової війни, де було витрачено понад мільярд снарядів. Тим не менш, за словами Овертона, кількість нерозірваних боєприпасів, протипіхотних мін і токсичного забруднення сільськогосподарських угідь уздовж лінії фронту зробить повернення цих полів до виробництва «гігантським завданням».

«Перед українцями стоїть довгостроковий виклик», — каже він.

Фермери-солдати

Незважаючи на втрату частини своїх найкращих посівних угідь через війну, українські фермери зуміли продовжити виробництво, засвідчує аналіз NASA Harvest.

Частково тому, що в Україні було гарне літо з точки зору погоди та кількості опадів.

«Хоча ми спостерігали деяке зменшення посівних площ, ми спостерігали водночас і підвищення врожайності», — каже Беккер-Решеф.

Крім того, аналіз показав різке зростання посівів олійних культур, таких як ріпак і соняшникова олія.

Беккер-Решеф вважає, що рішення про перехід на ці культури частково пов’язано з тим, що їх легше вирощувати, ніж пшеницю, а також тому, що олію, яка є рідкою, легше експортувати наземними коридорами. Пшениця, навпаки, відправляється в основному через порти, які в останні місяці зазнали нападів з боку Росії.

З продовженням війни, на думку Беккер-Решефа, Україні буде дедалі важче підтримувати сільськогосподарське виробництво. Руйнування Каховської дамби у червні 2023 року спричинило осушення величезного водосховища та залишило майже тисячу миль зрошувальних каналів без джерела води.

«Цього літа ми бачимо набагато менше зрошення порівняно з минулим роком — практично всі канали висохли. Ці канали в основному забезпечують водою окуповану територію України. Проте, українські фермери продемонстрували неймовірну стійкість. Вони продовжують господарювати. Я думаю, Україна вийде з цього і зможе відбудуватися та відновитися, але з дуже великими витратами», – резюмує Беккер-Решеф.