Стійкість системи охорони здоров’я України перед обличчям вторгнення Росії була надзвичайною, але війна затягується і тепер усе залежить від постійної міжнародної підтримки

Вранці 10 жовтня 2022 року Росія запустила понад 100 крилатих ракет і безпілотників-камікадзе по енергомережі України, завдавши ударів також по цивільних районах. Першими були вражені вулиці довкола Київської міської клінічної лікарні №5 – медичного закладу на сотні ліжок у самому центрі української столиці. Про це йдеться в аналітичній публікації швейцарського видання Health Policy Watch, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

«Ми бігли по коридору, падаючи на підлогу після кожного вибуху», — розповідає д-р Ярослав Басараб, медичний менеджер AIDS Healthcare Foundation (AHF) в Україні.

Того холодного жовтневого ранку в Києві лікарі та медсестри переводили пацієнтів у безпечне місце, коли ракети падали навколо лікарні, розбиваючи вікна навколо них. Пацієнтів доводилося переміщати пішки: ліфти були недоступні через ризик відключення електроенергії.

«Ми навіть не думали залишати пацієнтів. Нам довелося відвезти наших пацієнтів і ще 300 людей у бомбосховище. Лікарі та медсестри зробили все можливе. Вони надали психологічну допомогу, підтримали пацієнтів, заспокоїли їх, допомогли дістатися до бомбосховища», — згадує Басараб.

По всій Україні лікарі, медсестри та медичні працівники, як-от ті, що працюють у Київській міській клінічній лікарні №5, продовжують ризикувати своїм життям, щоб зберегти роботу системи охорони здоров’я країни.

У прифронтових селах лікарі у бронежилетах і шоломах їздять на велосипедах, щоб створити мобільні клініки для пацієнтів, які не можуть дістатися до кількох медичних закладів, що залишилися.

Інші супроводжують рятувальні команди за лінією зіткнення для порятунку мирних жителів. Медсестри виснажливо борються, щоб надати необхідні медичні послуги цивільним особам і солдатам.

Їхня хоробрість зробила їх символом стійкості України вдома та за кордоном.

«Секрет нашої стійкості – це українські лікарі, які стали [символом] для нашої країни та для всього світу», – зазначила Марина Слободінченко, заступниця міністра охорони здоров’я України з питань європейської інтеграції, на панелі, організованій AIDS Healthcare Foundation у Постійному представництві Литви при Європейському Союзі.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), російські удари по медичних закладах в Україні вбили щонайменше 107 медичних працівників і пацієнтів.

Система спостереження ВООЗ, яка відстежує атаки на медичну інфраструктуру та персонал у всьому світі, задокументувала понад 1100 атак на медичні заклади по всій Україні. Кожен п’ятий санітарний автомобіль медичного парку України був пошкоджений або знищений станом на травень 2023 року.

«У воєнний час люди ставлять на паузу своє особисте життя і справи, щоб зберегти сім’ю, країну, бути щитом для європейських сімей і держав. Наші лікарі продовжують свою роботу незалежно від обставин», – зазначає Слободінченко.

Уроки стійкості: Україна запобігла ВІЛ-катастрофі

Україна десятиліттями бореться з епідемією ВІЛ-інфекції. Майже 250 000 людей в Україні живуть з ВІЛ, і це найбільша кількість випадків у Східній Європі та Центральній Азії після Росії.

Україна досягла значних успіхів у боротьбі з ВІЛ до російського вторгнення. Понад 130 000 людей, які живуть з вірусом, отримували антиретровірусну терапію (АРТ) і рівень пригнічення вірусу становив 96%. Пригнічення вірусу означає, що кількість ВІЛ у крові людини настільки низька, що він не може передаватися іншим.

Вторгнення Росії поставило під загрозу весь прогрес України у боротьбі з ВІЛ. Протягом двох місяців понад 40 медичних закладів, які надавали лікування, профілактику та догляд за хворими на ВІЛ, були змушені закритися.

Об’єднана програма ООН з ВІЛ/СНІДу (ЮНЕЙДС) у квітні 2022 року попередила, що війна загрожує «гуманітарною катастрофою» для людей, які живуть з ВІЛ.

«Ситуація людей, які живуть з ВІЛ, в Україні безнадійна. Ми намагаємося доставити ліки, їжу та іншу екстрену допомогу людям, які її потребують, але робота небезпечна, і волонтери ризикують своїм життям. Якщо ми не отримаємо більше допомоги, я не знаю, скільки ще ми зможемо продовжувати, особливо охоплюючи людей у прифронтовій зоні», — заявив тоді Дмитро Шерембель, голова Координаційної ради «100% життя», найбільшої в Україні організації людей, які живуть з ВІЛ в Україні.

Незважаючи на величезне навантаження, яке завдала війна, українській системі охорони здоров’я поки що вдалося уникнути катастрофи, що насувається, для пацієнтів з ВІЛ.

Станом на лютий 2023 року, за останніми офіційними даними, АРТ отримували лише на 12 000 українців з ВІЛ, менше, ніж до війни.

«У серпні 2022 року 3529 українців проходили АРТ-терапію за кордоном. Це 3% від усіх тих, хто лікується в Україні», – повідомила доктор Ярослава Лопатіна, керівник програми AHF в Україні.

Фактично, незважаючи на тиск війни, у 2022 році в Україні більше пацієнтів почали приймати доконтактну профілактику (PrEP) — щоденні таблетки, для запобігання зараженню ВІЛ, ніж за будь-який з чотирьох років до вторгнення Росії.

«Деякі лікарі працювали 24 години на добу. Біля їхніх будинків точилися активні бойові дії, деякі території [на яких вони працювали] були окуповані. Пацієнтам були потрібні АРТ препарати та лабораторні дослідження. Вони потребували психологічної допомоги та підтримки», — каже Басараб.

Допомога від цивільних організацій, таких як AHF і 100% Life, найбільшої в Україні НУО, що бореться з ВІЛ, а також фінансова та медична допомога від міжнародних організацій, таких як ВООЗ, Глобальний фонд і PEPFAR, були критично важливими для того, щоб допомогти Україні уникнути катастрофи для ВІЛ-пацієнтів під час війни.

AHF надав ліхтарики, блоки живлення та освітлення для ВІЛ-інфекційних закладів, уразливих до перебоїв з електропостачанням, тоді як 100% Life керував майже 40 мобільними клініками, щоб отримувати ВІЛ-інфікованих пацієнтів поза межами досяжності медичних установ.

Глобальний фонд, ВООЗ і PEPFAR поспішили пожертвувати АРТ-терапію, допомагаючи запобігти катастрофі для хворих на ВІЛ. На початку війни в Україні залишався лише один місяць лікування АРТ у великих містах і лише два тижні в деяких сільських регіонах.

«Безсумнівно, життя в умовах, що загрожують життю, негативно впливає на медичний персонал. Ці мужні люди мають лікувати та підтримувати пацієнтів і їм ніколи показувати, як важко та страшно», – підкреслює Лопатіна.

Криза психічного здоров’я в Україні поглиблюється, оскільки триває війна

Стійкість українського народу та системи охорони здоров’я перед обличчям російського вторгнення маскує травму та зростаючий тягар психічного здоров’я, який лягає на мільйони людей по всій країні.

Відповідно до звіту, опублікованого Health Trauma International у квітні 2023 року, очікується, що 9 мільйонів людей страждатимуть від типових розладів психічного здоров’я, а 2 мільйони – від серйозних розладів психічного здоров’я внаслідок вторгнення Росії.

За оцінками МОЗ України, 4 мільйони людей потребують психотропних препаратів і до 15 мільйонів людей потребують іншої психологічної допомоги.

«Ми запровадили повномасштабну програму психологічної підтримки наших громадян, яка доступна на всіх рівнях надання медичної допомоги», — сказала Слободінченко, виступаючи на заході AHF у Брюсселі.

Психічне здоров’я в Україні перед війною було значно недофінансоване, лише 2,5% видатків на охорону здоров’я – близько 6 доларів на душу населення – виділялося на психічне здоров’я. Це невелика частка від того, що витрачають країни з високим рівнем доходу, в середньому 58,71 долара на душу населення – у мирний час.

Потреби у психічному здоров’ї також сильно відрізняються по Україні: у звіті Health Trauma International було виявлено, що вищими потреби є у тих, хто перебуває на передовій, у районах, де російські військові злочини вчинені, і в районах, уражених зброєю з великим радіусом вибуху.

«Війна в Україні породила величезну потребу у психологічній підтримці, починаючи від першої психологічної допомоги і закінчуючи комплексною психологічною допомогою», – заявили в серпні «Лікарі без кордонів» (MSF).

Люди, які зіткнулися з наслідками ракетного удару, можуть відчувати шок, напади паніки, зміни в апетиті та режимі сну та відмовлятися від повсякденної діяльності, тоді як переміщені особи можуть відчувати тривогу, нав’язливі думки, травми та проблеми з керуванням стресом.

«Одним із викликів цієї війни були тисячі внутрішньо переміщених осіб, які потребували медичної допомоги. Під час першого періоду вторгнення ми організували тимчасові медичні заклади в різних місцях, таких як спортивні зали, школи, початкові школи, рекреаційні заклади та навіть театри», – розповіла Слободінченко.

«Як справи?»: подолання стигми під час кризи

Психічне здоров’я в Україні є гострою та делікатною темою. Історично склалося так, що дискусія про психічне здоров’я була стигматизована.

Але оскільки сім’ї, медичні працівники та цивільні по всій країні намагаються впоратися зі смертю близьких та рідних людей та новим життям після того, як їхні будинки були зруйновані, стигма починає зникати.

У березні 2023 року перша леді України Олена Зеленська запустила програму «Як справи?», що заохочує українців говорити один з одним про труднощі війни.

Під час виступу у червні 2023 року Зеленська зазначила, що небажання обговорювати психічне здоров’я серед українців є відлунням радянських часів, коли людей, які дотримувалися незгодних політичних поглядів, закривали у психлікарні через «психіатричні проблеми».

«Цей страх ще існує. Але люди повинні зрозуміти, що це вже не так. Зараз все по-іншому. Ось чому ми повинні інформувати людей і допомагати їм зрозуміти усе, що стосується психічного здоров’я. Це не страшно», – каже Зеленська.

За даними MSF Ukraine, стигма та самостигма залишаються одними з головних перешкод для доступу українців до психологічної підтримки.

«Хоча консультації MSF доступні для всіх, більшість наших пацієнтів — літні жінки. Чоловіки також почуваються безсилими, безпорадними, і це, звичайно, впливає на їх психічне здоров’я», – зазначили у MSF Ukraine.

Стійкість України залежить від постійної міжнародної підтримки

Стійкість України перед обличчям вторгнення Росії була надзвичайною. Але у процесі того, як війна затягується, стає очевидною незручна правда: стійкість України та її системи охорони здоров’я залежить від постійної міжнародної підтримки.

Шлях України до військової перемоги звужується. Затримки військової допомоги США через тупик у Конгресі, вибори скептично налаштованої до України партії у Словаччині та зіткнення із сусідньою Польщею через експорт зерна поставили під сумнів довгострокову надійність її найближчих союзників.

У похмурій промові перед лідерами НАТО президент Володимир Зеленський попередив, що українська армія «чистить дно» і потребує більше зброї та боєприпасів.

У той час як боєприпаси, міномети, артилерійські снаряди й танки потрапляють у газетні заголовки, міжнародна допомога також підтримує систему охорони здоров’я України та людей, які мають достатньо хоробрості, щоб продовжувати працювати.

Як довго вони зможуть продовжувати свою роботу по порятунку життя, якщо іноземна допомога скоротиться, невідомо.

«Наш пріоритет зараз – протезування. У нас понад 90 тисяч ампутацій. Нам також потрібні фахівці в цій галузі. Секрет стійкості – в єдності та в людях», – сказала Марина Слободніченко.