Близько 14 000 українців зареєстровано у посольстві України у Тель-Авіві і з часу нападу ХАМАС на Ізраїль, щонайменше 12 українців було вбито і щонайменше семеро зникли безвісти

Українська родина між Житомиром та Ашкелоном: Олена Власенко із двома молодшими дітьми втекла до Ізраїлю, рятуючись від російських ракет. Її чоловік залишився і тепер переймається своєю родиною після нападу ХАМАС. Про це йдеться у спеціальному репортажі німецького видання TagesSchau, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

Олег Власенко курить одну цигарку за іншою, дивлячись у свій мобільний телефон. На коротких розмитих відеороликах можна побачити пустельне місто з клубами диму на задньому плані.

«Моя дружина знімає це зі свого балкона в Ашкелоні», – каже він приголомшено.

Після майже 20 місяців агресивної війни сирени та атаки російських ракет та безпілотників стали для нього гіркою повсякденною рутиною, але кожна повітряна тривога в Ашкелоні змушує 49-річного ІТ-фахівця нервувати.

Його дружина Олена живе у невеликому ізраїльському портовому місті Ашкелон, лише за 30 кілометрів на північ від сектора Газа – приблизно за 3500 кілометрів від Житомира.

Перша розлука за 25 років

До російського вторгнення родина Власенків проживала у Житомирі, приблизно за 180 кілометрів на захід від Києва. Тоді Олена Власенко поїхала до Ізраїлю із двома молодшими дітьми. На відміну від чоловіка, вона єврейка, тому з її від’їздом допомогла єврейська громада Житомира. Через воєнний стан чоловікам віком від 18 до 60 років дозволяється залишати країну лише у виняткових випадках, але Олег міг би поїхати з нею до Ізраїлю, тому що лише частково придатний для служби в армії. Але він не хотів тоді залишати старшого сина Святослава одного у Житомирі. Після 25 років спільного життя, Олена та Олег Власенко вперше розлучились.

«Мені важко було її відпустити. Це був перший раз у житті, коли моя дружина була відсутня так довго, а нашому молодшому сину тоді не було й трьох років», – каже він.

Олена Власенко пізніше розповіла телефоном, що втекла з України разом із дітьми. Ашкелон є одним із центрів нинішньої ескалації між ХАМАС та Ізраїлем.

«Ми чуємо, як ізраїльські ВПС бомблять сектор Гази. Ми також відчуваємо це, бо перебуваємо у 30-кілометровій зоні», – розповідає Олена.

На фотографіях зображено життєрадісну 40-річну шатенку. Вона знайшла роботу в Ізраїлі, хоч і не за професією юриста. Після російської агресивної війни вона тепер опинилася у центрі війни на Близькому Сході зі своєю чотирирічною донькою та 12-річним сином.

«Тривають обстріли, руйнація будинків і, на жаль, у нашому місті теж є жертви», – каже вона.

Під час телефонної розмови із нею в Ашкелоні спрацювала повітряна тривога.

Щоденні дзвінки до Ізраїлю

Близько 14 000 українців зареєстровано у посольстві України у Тель-Авіві. Але в Ізраїлі мешкає значно більше українців, підозрює представник МЗС у Києві.

Син, донька та онуки Олександра Гайдара також живуть в Ізраїлі. Де саме відставний військовий говорити не хоче. Однак, його діти багато років тому залишили Україну. Сам він мешкає в Ірпені під Києвом і є керуючим директором «Релігійної спілки прогресивних єврейських громад України».

Його родичі в Ізраїлі почуваються добре, але думка про тих, кого викрали ХАМАС, ранить його найбільше зараз. Багато людей в Україні мають родичів, друзів та знайомих в Ізраїлі. Наразі лінії перевантажені такою кількістю дзвінків, люди хвилюються й телефонують.

«Ми з дружиною також телефонуємо кілька разів на день, щоб запитати, як поживають наші діти та друзі. Усі намагаються нас заспокоїти», – розповідає Олександр Гайдар.

Ще ближче один до одного

Для Олександра Гайдара, окрім ХАМАС, найбільш деструктивними гравцями на Близькому Сході є Росія та Іран. Він, безперечно, бачить небезпеку третьої світової війни. Він упевнений, що його західні партнери й надалі підтримуватимуть Україну. Його сім’я об’єдналася через ситуацію, яка склалася.

«Ми зрозуміли, наскільки цінні один для одного, як сильно маємо цінувати час, який проводимо разом, і стали ще ближчими. Чи то в Канаді, Ізраїлі, чи тут, в Україні, ми – сім’я», – зазначає Олександр.

Посольство України у Тель-Авіві евакуювало сотні людей

З часу нападу ХАМАС на Ізраїль, за даними посольства в Тель-Авіві, щонайменше 12 українців було вбито і щонайменше семеро зникли безвісти. Посольство допомагає охочим покинути країну, сотні вже переправлені літаком до Румунії. З початку великого російського вторгнення, в Україну не було цивільних рейсів. Автобуси та літаки в Єгипті доступні для українців у блокованому секторі Гази.

«Залізний купол» пропускає лише 10% ракет»

А Олена Власенко зовсім не хоче залишати свій новий будинок в Ашкелоні. Діти страждають від тривожних подій в Україні і вона сподівається на ізраїльську протиракетну оборону та притулок у своєму будинку. Якщо будуть повітряні нальоти та ракетні обстріли ХАМАС із сектору Газа, вони справді зможуть там спати спокійно. В Ашкелоні вона почувається добре захищеною.

«Залізний купол пропускає лише 10% випущених ракет, і руйнування, заподіяні цими ракетами, зовсім не можуть зрівнятися з тими, що в Україні, які завдають значно більшої шкоди», – стверджує Олена Власенко.

Її чоловік Олег у Житомирі хоче, щоб дружина повернулася з молодшими дітьми – хоча б на якийсь час. Він також каже, що система безпеки в Ізраїлі перебуває на найвищому рівні. Але війна є війна, і вони потрапили з однієї війни на іншу.

«Якби ми знали тоді, що станеться в Ізраїлі, ми могли б ухвалити інші рішення, але зараз безглуздо думати про минуле», – зітхає Олег.

Відчуження від дітей

Подружжя по-різному оцінює нинішню ситуацію в Ізраїлі – Олена стурбована розвитком подій в Україні. Росія хоче ескалації ситуації в Ізраїлі, щоб відволікти світ від України.

«Я очікую, що в Україні також буде якась ескалація», – каже вона.

Олег вважає, що його дружина Олена неправильно оцінює небезпеку. Розлука з двома дітьми в Ізраїлі також непокоїть Олега, особливо з молодшою донькою, яка вже дуже добре розмовляє івритом. ІТ-фахівець раніше думав, що через Інтернет можна спілкуватись з людьми у будь-який час та в будь-якому місці. Тепер йому доводиться визнати, що телефонний або відеозв’язок не може замінити безпосереднє спілкування та обійми з дружиною та дітьми.