Концерти відбуваються у 17 локаціях по всій Великобританії, включаючи Единбурзький Ашер-Хол, Ліверпульську Філармонію та Лондонський Кадоган-Хол, а деякі з музикантів на запрошення спікера Палати громад також гратимуть у будівлі британського парламенту

Національний симфонічний оркестр України вирушив у перший тур Великою Британією за останні 22 роки. Про це йдеться в інформаційній публікації The Guardian, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

У середині жовтня звук Національного симфонічного оркестру України наповнював – навіть переповнював – менший із двох залів Київської філармонії. Під блискучими люстрами елегантного, хоч і трохи пошарпаного простору, оркестр проводить своє перше читання нового твору одного з найповажніших українських композиторів Євгена Станковича перед його київською прем’єрою. Крізь високі вікна залу виблискує на пообідньому сонці великий райдужний пам’ятник свободі українського народу, спочатку збудований радянською владою, щоб символізувати єдність Росії та України.

Коли перші скрипки піднімаються на висоту своїх грифів, повномасштабне вторгнення Росії в Україну здається дуже далеким. Єдиний натяк на це – табурет диригента Володимира Сіренка, який обтягнутий піксельним камуфляжним матеріалом української армії. А для самого оркестру – це відсутність кількох колег: альтиста, який нині служить музикантом в армії; тубіста, який тепер став кулеметником. А далі — назва нового твору — для хору, солістів і оркестру. Це не залишає місця для сумнівів. Він називається «Україна: музика війни».

«Перед обличчям терору та невизначеності повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року багато музикантів оркестру розбіглися, прямуючи на захід у безпечне місце. Дехто залишився, працював волонтером на польових кухнях, роблячи все, щоб допомогти відтіснити росіян від столиці. І невдовзі оркестр знову почав виступати – спочатку возз’єднавшись у Ла Феніче, оперному театрі Венеції, у квітні 2022 року», – розповідає Олександр Горностай, виконавчий директор оркестру.

Відтоді оркестр, який заснований у 1918 році, окрім концертів в Україні, зосередився на гастролях. Торік відбулось 22 концерти у Німеччині, Швейцарії, Бельгії та Ліхтенштейні. Нещодавно оркестр повернувся із Тайваню. Тепер наступний тур із концертами у 17 локаціях по всій Великобританії, включаючи Единбурзький Ашер-Хол, Ліверпульську Філармонію та Лондонський Кадоган-Хол. Деякі із музикантів на запрошення спікера Палати громад Ліндсі Хойл також гратимуть у будівлі британського парламенту. Це нагадування про те, що цей тур не лише обмін музикою, але й інструмент м’якої дипломатії: культуру та політику неможливо роз’єднати.

«Під час нещодавнього туру оркестру на Тайвані «нам більш-менш довелося витягувати оркестр зі сцени», — каже диригент Володимир  Сіренко.

Ейфоричний прийом частково був наслідком солідарності іншої країни, яка боялася владного впливу неспокійного сусіда.

«Насильство, якого зазнала Україна, загострює актуальність музикування. Мер одного з європейських міст, де ми виступали минулого року, сказав нам: «Якщо ви будете воювати так само запекло, як граєте, Україна обов’язково виграє війну». Уся музика, яку ми граємо – будь то Шуман чи Бетховен – про нашу війну. Усвідомлення того, що відбувається, поглиблює конфлікт у музиці, загострює драму, робить її ще більш значущою та резонансною для музикантів. Водночас це музика, як завжди. Коли я диригую, то повинен повернутися спиною до аудиторії і виконувати свою роботу. Технічні та музичні виклики залишаються незмінними, незалежно від сприйняття оркестру та природи політичної ситуації», – пояснює Володимир Сіренко.

Це, безсумнівно, великий момент для оркестру: це його перше турне Великобританією за 22 роки. Як каже Станкович, який приєднується до музикантів біля залу у прилеглому парку під час післяобідньої перерви на репетиції, «наразі за кордоном є попит на наших композиторів і музикантів, адже тривалий час глядачі знали тільки Ленінград і Москву». Повномасштабне вторгнення в Україну, за його словами, стало «своєрідним двигуном для українського мистецтва, музики, кіно. З одного боку це добре, але, очевидно, з іншого боку – це жахливо. Багато людей гине».

Під час цього туру оркестр демонструє маловідомих у Західній Європі українських композиторів: діячів, які довгий час перебували у тіні російських ровесників, як-от Борис Лятошинський початку ХХ століття. Його друга симфонія, заборонена радянською владою напередодні її прем’єри у 1934 році, є у програмі туру оркестру, як і «Фінляндія» Сібеліуса – яскраве посилання на боротьбу іншої нації за незалежність від свого східного сусіда.

«Для нас важливо продовжувати нашу роботу. Кожен воює на своєму фронті, і наша робота — допомогти решті Європи зрозуміти українську культуру», – наголошує віолончелістка Наталія Субботіна.

Метафора «культурного фронту» стала суперечливою в Україні, оскільки дедалі частіше митці визнають, що не може бути порівняння між роботою в окопі у Часовому Яру чи Бахмуті та роботою в театрі, майстерні чи концертному залі. Але враховуючи те, що Путін чітко формулює вторгнення в Україну з точки зору мови, історії та культури, немає жодних сумнівів у важливості того, щоб українці демонстрували своє мистецтво, наполягаючи на своїй самобутності, за кордоном. Водночас для Субботіної на першому місці, за її словами, якість виступів оркестру. «Є упередження стосовно українських музикантів, що наша музична культура не така висока. Тож нам точно є що довести».

Національний симфонічний оркестр України гастролюватиме Великобританією до 5 листопада 2023 року.