Українських фермерів чекають важкі часи через проблеми із продажем цьогорічного урожаю зернових

Якщо пшениця цьогорічного урожаю не буде продана найближчим часом, фермери не матимуть грошей на зарплату і насіння для наступної посівної

Товсті білі шланги, наповнені пшеницею на фермі, — гордість Дітріха Трейса, його цьогорічний урожай — і водночас його найбільша проблема. Адже, як і сільське господарство в Україні загалом, урожай залишається у німецької агрокомпанії UIFK Agro під Києвом. Звичайно, він міг би продати пшеницю за 80–90 євро за тонну. Але це не покриває витрати. У той же час, пшениця зараз торгується на фондових біржах за ціною близько 235 євро за тонну. Російська агресивна війна вже другий рік б’є по найбільшому сільськогосподарському виробнику України. Українське зерно важливе для стабільності на світовому ринку та постачання до бідніших країн. До липня 2023 року Україна ще могла експортувати пшеницю, кукурудзу, насіння олійних культур та добрива через Чорне море – морський коридор, узгоджений Організацією Об’єднаних Націй й Туреччиною, зробив це можливим. Про це йдеться в аналітичній публікації німецького видання Capital, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Війна обмежує експорт

Але з того часу Росія знову заблокувала основний експортний маршрут. Українське зерно доводиться дорого перевозити за кордон через річкові порти на Дунаї або потягом, незважаючи на опір таких сусідів, як Польща, Угорщина та Словаччина на східній околиці ЄС.

Уряд у Києві очікує загальний урожай у 79 млн тонн цього року – на 10% більше, вніж у 2022 році.

«Близько 25% зібраного зерна вистачить на внутрішні потреби, решту доведеться експортувати. Бо це означає дохід для фермерів, іноземну валюту для держави та продовольство для голодуючих країн», – каже прем’єр-міністр України Денис Шмигаль.

Трейс, інженер-механік працює в Україні з 1999 року. Він є керуючим директором «УІФК Агро» з 2017 року і вважає, що важкі роки фактично залишилися позаду.

Компанія, яка належить німецькому інвестору, вирощує пшеницю, кукурудзу, соняшник, ріпак та жито на 6500 гектарах землі. Це компанія середнього розміру за українськими мірками і розташована у селі Корші, приблизно за 60 кілометрів на схід від столиці Києва.

Стережіться мін у полі

Цього теплого осіннього дня збирають соняшники. Комбайни зрізають у полі засохлі рослини. Одна вантажівка за іншою перевозить чорну масу насіння соняшника у високий силос на фермі. За роботою на місцях стежить начальник виробництва Олександр Зейн. І він стежить за тим, щоб усі транспортні засоби використовували лише безпечні, незаміновані під’їзні колії. Він вказує на узлісся, куди жодному комбайну не дозволяється наближатися надто близько. Навесні 2022 року російські позиції опинилися у сусідньому селі.

Міни та залишки куль — ще одна проблема для українського сільського господарства, окрім труднощів зі збутом. Зейн та Трейс повідомляють, що фермери в їхньому регіоні також їздили на тракторах на шахти. За даними Міністерства внутрішніх справ України, від війни постраждало 174 000 квадратних кілометрів або 30% території країни. Не вдалося використати близько 80 000 квадратних кілометрів сільськогосподарських земель – більше, ніж площа Баварії. Найродючіші чорноземи знаходяться на сході та півдні України – саме там, де йдуть бойові дії.

Першої весни війни 2022 року росіяни якраз вчасно залишили район Києва; Трейсу вдалося обробляти поля. Навіть після пошуку мін його люди сиділи на тракторі у захисних жилетах. За його словами, у 2022 році бізнес ще був «цілком нормальним», але доходів було на 30% менше.

Навесні 2023 року він привіз до чорноморського порту Південний 4 000 тонн кукурудзи. Коли Росія заблокувала зерновий коридор, 3000 тонн вдалося переправити до дунайського порту Рені. Але 1000 тонн кукурудзи досі застрягли у Чорному морі.

Надто мало вагонів для перевезення за кордон

Літній урожай 2023 року можна буде доставити на захід лише залізницею. Але вагонів не вистачає. Зернові трейдери в Україні вважають, що польський митний контроль на зовнішньому кордоні ЄС відбувається повільно. Потяг їде до Німеччини до двох тижнів. Трейс не розуміє звинувачень Варшави у тому, що українське зерно витрачається у Польщі.

«Я не зацікавлений у демпінгу, коли можу заробити більше грошей в іншому місці», – пояснює він.

Це просто той випадок, коли кількість збіжжя в ЄС впливає на ціни для всіх фермерів. Трейс сподівається на солідарність із Україною.

«Усі держави ЄС є членами Світової організації торгівлі (СОТ) і віддані вільній торгівлі. Це не повинно застосовуватися лише у легкі часи», — каже він.

Становище компаній – критичне

Якщо пшениця цьогорічного урожаю не буде продана найближчим часом, фермери не матимуть грошей на зарплату і насіння для наступного посіву. Існування багатьох компаній перебуває під загрозою.

«Ситуація дуже критична для фермерів, великих та малих», — каже український фермер Олександр Фельщун.

Він обробляє трохи більше 1000 гектарів у селі Бобрик під Києвом. Його земля була окупована російськими солдатами навесні 2022 року. За його словами, було знищено шість тракторів та п’ять автомобілів. Він власним коштом очистив поля від мін.

Фельшун продавав частину своєї кукурудзи українським птахофермам, а частину експортував. Цього літа врожай кукурудзи був посереднім через тривалу посуху. Він сподівається, що в якийсь момент експорт через Чорне море знову стане можливим, як і раніше.