Зосередженість Заходу на територіальних проривах відвернула увагу від того факту, що Україна витіснила російський Чорноморський флот Росії із Севастополя, володіючи обмеженими військово-морськими можливостями

Нещодавнє висвітлення війни в Україні у західних ЗМІ зосереджувалося на сухопутному наступі Києва, особливо на спробах просування до узбережжя Чорного моря. Велика частина уваги, справедливо чи неправильно, була зосереджена на тому, що Збройні сили України цього року не досягли значного прогресу, і це не можна порівняти з минулорічними проривними наступальними операціями у Харкові та Херсоні. Про це йдеться в аналітичній публікації Foreign Policy, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Хоча певна частина цієї критики може бути виправданою, зосередженість Заходу на територіальних проривах відвернула увагу від того факту, що Україна веде середньострокову та довгострокову війну на кількох фронтах проти значно більшого та добре укріпленого ворога. Ба більше, відсутність значного наступу на українських землях затьмарює реальні успіхи України на полі бою на інших сценах конфлікту, особливо в окупованому Криму та Чорному морі.

Вирішальною частиною довгострокового плану війни України є витіснення Росії з Кримського півострова та решти окупованих Росією частин узбережжя України. З початку повномасштабного вторгнення Чорноморський флот Росії зі штабом у кримському порту Севастополь був критично важливим компонентом військових зусиль Москви. Російські військові кораблі, що діють із Севастополя, здійснили блокаду берегової лінії України та запустили крилаті ракети, щоб обстрілювати українські міста та інфраструктуру.

Але за останні кілька місяців Україна здобула серію вражаючих перемог у Криму та навколо нього, включаючи ракетні удари по мосту у Керченській протоці та численні сміливі атаки на сам Чорноморський флот, що серйозно вплинуло на здатність росіян діяти на півострові та у західній частині Чорного моря.

У вересні 2023 року українці завдали серії ракетних ударів по російським військово-морським об’єктам у Севастополі, зокрема по десантному кораблю, підводному човну та самому штабу Чорноморського флоту – як повідомляється, у той час, коли всередині перебували кілька високопоставлених командирів. Деякі з цих ударів були завдані з використанням крилатих ракет Storm Shadow, нещодавно поставлених Великобританією та Францією.

Українці також посилили свої удари по російських логістичних, ремонтних та інфраструктурних центрах на півострові з наміром принизити здатність Росії підтримувати свій флот. Київ також взяв на себе відповідальність за ще дві атаки на російський флот, використовуючи новий тип морського безпілотника для удару по російському ракетоносцю «Буян» і здійснивши диверсійну атаку на російський патрульний корабель «Павло Державін». Ці удари були завдані після того, як протягом попередніх тижнів українці методично руйнували російські структури ПРО у Криму.

Ці успіхи є великим проривом для України. Її удари по Криму майже унеможливили продовження вільного функціонування російського Чорноморського флоту в західній частині Чорного моря. Російський флот відповів, перемістивши свої військові кораблі далі на схід, до військово-морської бази у Новоросійську, портовому місті на материковій частині Росії. Наслідком цього є просування російського флоту все далі й далі у східні заглибини Чорного моря — крок до довгострокової мети Києва — усунути росіян з окупованого півострова, зробивши його непридатним для операцій. Ця комбінація виснаження та водотоннажності призвела до зменшення спроможності російського флоту патрулювати води поблизу українських портів, частково зменшивши тиск на міжнародні судноплавні шляхи у Чорному морі. Це може дозволити Києву досягти іншої мети цих операцій: відкрити три глибоководні порти Одеси для міжнародних торговельних перевезень зерна та інших товарів.

Російська блокада українських портів була пом’якшена угодою між Туреччиною та ООН, укладеною влітку 2022 року, яка дозволила експортувати певну кількість українських товарів, зокрема зерна, через цивільні судноплавні коридори. В обмін Москві запропонували обмежене послаблення санкцій. Кремль вийшов з угоди у липні 2023 року, відновив блокаду всіх комерційних суден, що прямують до Одеси, і почав серію ударів з безпілотників і ракет по експортним об’єктам українського зерна. Кумулятивний ефект блокади полягав у тому, що страхові ціни на транспортування в Україну та з України різко зросли, що дозволило російському експорту зерна почати домінувати на ринках. У серпні 2023 року відповідь Києва полягала у створенні альтернативного гуманітарного морського коридору, який проходив би вздовж узбережжя України і захищався б військово-морськими силами країн-членів НАТО Болгарії та Румунії. Авантюра про те, що російські погрози заборонити судноплавство були блефом і що вони не будуть стріляти по кораблям під міжнародними прапорами, виправдалася. Наразі 32 відважних міжнародних судна вийшли з українських портів до Африки та інших країн із трюмами, повними зерна.

Для досягнення своїх цілей Україна також здійснила успішні рейди невеликих команд елітної морської піхоти. У Криму Україні вдалося знищити або вивести з ладу російські зенітно-ракетні установки під час підготовки до бомбардування півострова. Серед інших цілей ці дії дозволили Україні повернути стратегічно розташовані нафтогазові бурові установки, захоплені росіянами на початку війни, які вони використовували для морського радіолокаційного спостереження. Той факт, що Київ має лише обмежений арсенал західних високоточних ракет великої дальності, означає, що українцям довелося бути дуже винахідливими з їх розгортанням, зокрема ліквідувавши якомога більшу частину протиповітряної оборони Росії перед їх запуском.

У той же час українці також досягли успіху у розробці нового покоління складних морських безпілотників місцевого виробництва, здатних пробивати оборону російського флоту. Російські системи протиракетної і традиційної корабельної оборони виявилися неспроможними забезпечити захист від цього нового покоління морських безпілотних літальних апаратів, включаючи українську серію частково занурених ударних безпілотних літальних апаратів Sea Baby. Ці відносно недорогі та швидко сконструйовані безпілотні літальні апарати, що становлять незначну частку вартості передового російського лінкора, десантного корабля чи підводного човна, зарекомендували себе як радикальне нововведення.

До кінця літа 2023 року українці довели не тільки здатність потопити або покалічити серйозні російські військово-морські засоби, але й зробити подальше використання Севастополя нежиттєздатним для Чорноморського флоту. Британське міністерство оборони оцінило, що Росія «перевела багато своїх престижних активів, включаючи кораблі та підводні човни, здатні нести крилаті ракети, із Севастополя в райони операцій і базування далі на схід, такі як Новоросійськ». Крім того, 5 жовтня 2023 року лідер окупованого Росією грузинського регіону Абхазії, який розташований навіть східніше Новоросійська, зробив публічні заяви про те, що його регіон незабаром прийматиме «пункт постійної дислокації» для російських військових. Така база буде розташована майже на самому східному березі Чорного моря і це свідчить про те, що розміщення військово-морських сил десь поблизу України та її зараз сильно замінованого узбережжя є неприйнятним.

Ці успіхи призвели до серйозного обмеження діапазону мобільності Росії у Чорному морі. Міністр збройних сил Великої Британії Джеймс Хіппі сказав: «Відбулась функціональна поразка Чорноморського флоту, оскільки він був змушений розпорошитися у порти, з яких він не може вплинути на Україну, є величезною».

Враховуючи те, що повне звільнення Криму є ключовою метою для Києва, ці значні українські успіхи варто розглядати в тому самому контексті, що й інші події в цьому багатофронтовому конфлікті, чого не вдалося зробити більшій частині західної преси та коментаторів. Фактично витіснивши російський Чорноморський флот із Севастополя та в односторонньому порядку відкривши коридор для перевезення зерна, Київ досяг приголомшливих успіхів лише з обмеженими військово-морськими можливостями. Хоча Україні ще дуже далеко до того, щоб підняти свій прапор над Сімферополем, столицею Криму, такий прогрес був би немислимим ще минулого року.

Успіх українських військово-морських операцій проти російського флоту був тим більш вражаючим, що Україна функціонально більше не має військово-морського флоту. З 2014 року росіяни потопили, захопили або вивели з ладу всі основні українські військові кораблі, крім флагманського фрегата «Гетьман Сагайдачний», який українці самі затопили на початку 2022 року, щоб він не потрапив до рук Росії. Українці почали регулярно жартувати про могутній російський Чорноморський флот, потоплений державою, яка не має флоту, але російські військово-морські офіцери навряд чи посміхаються.

Українські військові довели, що здатні включати нове обладнання у свій арсенал швидко та з руйнівним ефектом — чи то власні морські безпілотники, чи то ракети, які постачає Великобританія та Франція. Якщо західні уряди хочуть бачити більше успіхів на полі бою, надання Україні більшої кількості ракет більшої дальності було б хорошим початком. У будь-якому випадку, західним спостерігачам варто припинити зосереджуватися лише на сухопутній війні та поставити ці видатні українські досягнення у контекст, на який вони заслуговують.