Населення в Україні зменшується з 1990-х років, а війна лише погіршує ситуацію: люди гинуть, діти не народжуються, маємо масову еміграцію та депортації, тому прогнози демографів не надто втішні – вони оцінюють нинішнє населення України від 28 до 34 мільйонів осіб

Одним із викликів, з якими Україна зіткнеться після війни – хоча проблема існує вже давно – буде демографічна ситуація в країні. Народжуваність низька, а смертність висока. Після здобуття незалежності у 1991 році українців було приблизно 52 мільйони. Останній – і єдиний – перепис населення проводився у 2001 році. За його даними, загальна чисельність населення становила 48 мільйонів 457 тисяч осіб. Про це йдеться в аналітичній публікації польського видання OKO.press, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Хосе Мігель Гусман, демограф, професор El Colegio de Mexico, президент і засновник NoBrainerData, колишній голова UNFPA (Фонд народонаселення ООН) з питань народонаселення та розвитку, у статті для «Економічної правди» розповідає про демографічні удари, яких зазнала Україна з першої половини ХХ століття: «Якби країна не зазнавала постійних лих і еміграції, її населення у 1990 році становило б 87,2 мільйона осіб. Не 51,6 мільйонів».

Понад 20 років без перепису

У липні 2021 року представник ООН закликав українську владу провести перепис населення. Він був запланований на 2023 рік. Це стало неможливим через вторгнення Росії в Україну. За оцінками Держстату, у 2021 році населення України становило 41,6 млн осіб.

У листопаді 2021 року директорка Інституту демографії та соціальних досліджень Академії наук України Елла Лібанова в інтерв’ю телеканалу «Еспресо» оцінила, що українців приблизно 38 мільйонів.

Два роки потому Інститут демографії підрахував, що на 1 січня 2023 року чисельність населення України становила від 28 до 34 мільйонів осіб (у межах країни на 1 січня 2022 року).

Давайте подивимося на причини депопуляції в Україні, спричинені демографічними явищами та викликані війною.

Народжуваність: у 2023 році відбудеться катастрофічне зниження народжуваності

Заступник директора з наукової роботи Інституту демографії Олександр Гладун каже, що з 1991 року кількість померлих стабільно перевищує кількість народжених, що призвело до скорочення населення. Одним із найважливіших показників є сумарний коефіцієнт народжуваності.

«У 2021 році на одну жінку припадало 1,2 дитини. Щоб забезпечити просте міжпоколінне відтворення в умовах української смертності, середньостатистична жінка повинна народити близько 2,15 дитини протягом свого життя [цього не було з 1960-х років – ред.]», – розповідає Елла Лібанова в інтерв’ю «Українській правді».

Ще до війни українські жінки народжували майже вдвічі більше дітей, ніж потрібно для утримання населення.

«За нашими оцінками, у 2022 році народжуваність становитиме приблизно 0,9 дитини на жінку. Ми очікуємо катастрофічного падіння у 2023 році», – каже Лібанова, додаючи, що ця тенденція поглиблюється під час війни.

Але, навіть якщо війна триватиме у 2024 році, вона не повинна бути гіршою, ніж у 2023 році.

«Ми очікуємо, що показник становитиме близько 0,7 дитини на жінку», – додає Лібанова.

Бебі-буму не буде

За словами Лібанової, після війни рівень народжуваності зросте. По-перше, до рівня до епідемії Covid-19. Тоді, з часом, можна очікувати збільшення коефіцієнта до 1,5. Проте, демограф застерігає від «мрій про бебі-бум».

На народжуваність впливає рівень освіти. Багато жінок хочуть продовжити свою кар’єру. Контрацептиви масово поширені, медицина розвивається. Зараз через війну і невизначеність майбутнього, багато сімей відкладають народження дітей. Після війни демографи сподіваються, що ці «відкладені пологи» відбудуться.

«Утім, дуже стрімкого зростання народжуваності очікувати не варто. Бо хоч війна закінчиться, залишаться зруйновані квартири, зруйнована інфраструктура та проблеми з роботою. Буде багато факторів, які гальмуватимуть цей процес», – каже головна наукова співробітниця Інституту демографії, кандидатка економічних наук Світлана Аксьонова, додаючи, що ситуація з народжуваністю залежатиме від того, наскільки швидко країна відновиться після війни.

Діти, які народжені за кордоном

Зниженню народжуваності сприяла й масова еміграція вагітних українок за кордон. Чи всі ці діти зареєстровані в українських дипломатичних установах як українці? Жінкам, які самі перебувають за кордоном, часто важко організувати поїздку до консульства, яке знаходиться в іншому місті, воєводстві чи навіть країні. Чи передаються ці дані до Держстату (спочатку їх мав отримати МЗС, потім Мін’юст)?

Якщо ці діти та молоді жінки залишаться за кордоном, це ще більше поглибить процес старіння суспільства. В Україні відсоток людей віком 65+ вже на 20% перевищує відсоток молоді до 15 років.

Ще одна причина – діти, які народжені на тимчасово окупованій території. Вони випали зі статистики. Навіть після 2014 року демографи рахували українців з урахуванням «заморожених», за словами Гладуна, даних з Донецької та Луганської областей, але без урахування Криму.

Біженець: скільки українців повернеться додому

Для українських демографів найскладніша ситуація стосується міграції. Через повномасштабне вторгнення Росії мільйони людей покинули Україну. На кінець серпня 2023 року Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН) повідомило про майже 5 мільйонів українських біженців (без урахування даних Росії та Білорусі). Однак, судячи з кількості перетинів кордону, ця цифра може бути більшою. За даними УВКБ ООН, з 24 лютого 2022 року по 3 вересня 2023 року з України вилетіло 24,2 млн осіб, а в’їхало – 17,3 млн. Таким чином, можна підрахувати, що з 24 лютого 2022 року з України виїхало і не повернулося приблизно 6,9 млн осіб.

Незважаючи на те, що темпи виїзду сповільнюються (майже 63% біженців покинули країну протягом перших шести місяців вторгнення), люди ще залишають країну. Однак, чи відбудеться чергова масова еміграція на початку зими, невідомо.

Чим довше триває повномасштабне російське вторгнення, тим більше українців виїжджає за кордон. Чим довше триватиме війна, тим менше біженців повертатиметься в Україну.

Деякі вже почали нове життя за кордоном, знайшли роботу, діти почали ходити до місцевих шкіл і вивчати мову. Вони дедалі більше пристосовуються до нового середовища. Вони стають частиною суспільства, в якому живуть. За словами демографів, частина переселенців – це молоді, активні жінки з вищою освітою – які не побоялися залишитися наодинці з дітьми.

Українські демографи згадують досвід балканських країн, де після війни в регіоні лише 30% біженців повернулися до країн походження.

Зв’язок з батьківщиною

Українській державі вже варто думати про те, як підтримувати відносини з біженцями. Наприклад, Міністерство освіти намагається втримати українських дітей, які емігрували, створивши для них спеціальну програму, щоб діти вивчали українську мову, літературу та історію України. На жаль, діти в іноземних школах і без того під великим тягарем, тому деякі з них відмовляються від українських шкіл.

«Україна після війни має заохочувати людей, особливо молодь, гідним рівнем життя та конкурентною оплатою праці. Заради демографії, Україна повинна відмовитися від гасла «дешевої робочої сили». Держава має створити безпечні умови життя та забезпечити гуманітарний стан справ», – зазначає Лібанова.

Сьогодні уряд має напрацювати стратегію, яка мотивуватиме українців повертатися. Бо від цього залежить здатність відбудувати країну. Український політик і громадський діяч, екс-депутат Верховної Ради Борислав Береза ​​в інтерв’ю «5 каналу» каже, що в країні поки немає програми повернення біженців, бракує спілкування з українцями та українками, які виїхали за кордон через війну. За словами Берези, держава не веде з ними діалог і не говорить, що забезпечить їм хороші умови життя після війни.

67% біженців мають намір повернутися

Однією з таких людей є Леся. Їй 28 років, вона знімає квартиру-студію в одному з менших польських міст. Вона дистанційно працює в українській компанії графічним дизайнером, а роблячи покупки в магазині, використовує каси самообслуговування. Польську мову не вчить, бо вона їй не потрібна. З друзями та родиною вона спілкується лише по телефону. Читає та дивиться інформацію українською в Інтернеті. І чекає перемоги.

За даними опитування Громадянської мережі ОПОРА, проведеного соціологічною групою «Рейтинг», 82% українців, які емігрували через війну, цікавляться політичними подіями в Україні. 74% стежать за життям міста чи села, з якого вони родом. Лише 24% постійно звертають увагу на політичні події в країні, в якій вони перебувають. Дослідження проводилося з 8 квітня по 19 травня 2023 року у 7 країнах (Чехія, Німеччина, Ізраїль, Угорщина, Іспанія, Велика Британія та США).

Реальність важливіша за мрії

«Важливо не те, що ці люди думають сьогодні, а те, що вони подумають, коли вирішать, чи повертатися. Ті, у кого є діти, думають не календарними, а шкільними роками. Декілька експертів писали, що кожен наступний рік за кордоном зменшує ймовірність повернення на 10%, але я думаю, що цифра набагато більша», – пише на Цензор.нет викладач Києво-Могилянської бізнес-школи Валерій Пекар.

Під час круглого столу «Візія 2033: збереження та розвиток трудових ресурсів України у найближче десятиліття», організованого ІА «Укрінформ», Лібанова повідомила, що останнім часом зростає кількість українців, які отримали статус біженця або тимчасовий захист за кордоном.

Проте, з початку 2023 року помітною негативною тенденцією є те, що українські біженці у Польщі вирішують їхати далі. До Німеччини, Чехії, Нідерландів за вищими зарплатами, вищими соціальними виплатами та кращою охороною здоров’я, ніж у Польщі.

«Чим більша відстань між Україною та країною, де перебувають наші люди, тим менша ймовірність їхнього повернення», – каже Лібанова.

Депортовані українці

За даними УВКБ ООН, з 24 лютого 2022 року близько 3 мільйонів українців та українок виїхали з України до Росії та Білорусі. Найчастіше це люди з територій, окупованих Росією після повномасштабного вторгнення. Українські експерти кажуть, що ця цифра менша на мільйон.

Росіяни примусово депортували громадян України або люди самі визначилися з єдиним можливим шляхом евакуації – до країни-агресора. Багато українців вирішують згодом втекти з Росії до європейських країн. Російська держава всіляко ускладнює їм це. Насправді невідомо, скільки біженців у Росії.

Російська Федерація також депортує українських дітей з окупованих територій. За даними РНБО, з 24 лютого 2022 року по 5 жовтня 2023 року росіяни депортували з окупованих територій понад 19 000 осіб. Росія навіть говорить про 744 000 українських дітей, яких вона «евакуювала».

У Росії дітей усиновлюють російські родини або тримають у таборах, де їх виховують як росіян. На думку української влади, примусове вилучення дітей є елементом геноциду.

Росія також вбиває українців

В Україні у 2021 році на 100 народжених припадало 263 померлих, населення країни постійно зменшувалося. Російська агресія робить ситуацію ще більш драматичною. Люди гинуть щодня.

За останніми даними Управління Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ), після 24 лютого 2022 року внаслідок повномасштабного вторгнення Росії в Україну загинув 9701 мирний житель. 17 748 отримали поранення (дані на 24 вересня 2023 року). Фактична кількість жертв серед цивільного населення набагато більша, оскільки багато повідомлень про окремі жертви в деяких населених пунктах (наприклад, у Маріуполі, Лисичанську, Попасній та Сєвєродонецьку) ще очікують підтвердження.

Дані про загиблих українських воїнів є конфіденційними. В Україні часто кажуть, що на фронті гинуть найкращі, найкрасивіші, найталановитіші, найначитаніші люди. Тих, хто міг би стати основою нового українського суспільства.

Через масові вбивства мирного населення та військовослужбовців не народяться цілі майбутні покоління.

Безкоштовна кріоконсервація для бійців

Українські військові усвідомлюють, що можуть не повернутися з війни. Деякі з них – хлопці, які ще не встигли створити сім’ї та не мають дітей.

Тема кріоконсервації, зберігання сперми у репродуктивних клініках на випадок смерті, також з’явилася в українському суспільстві. Тому чоловіки хочуть, щоб кохані жінки могли народжувати від них дітей, якщо вони будуть поранені або навіть загинуть на полі бою. За словами лікарів, ризик безпліддя у ветеранів вдвічі вищий, ніж у інших громадян.

Деякі медичні заклади надають українським бійцям такі послуги безкоштовно (поки тільки для чоловіків). Солдати можуть заморозити свої яйцеклітини, але це більш складна і дорога процедура.

Медики кажуть, що держава, на жаль, недостатньо уваги приділяє проблемі збереження та відродження генофонду українського народу. Крім того, в українському законодавстві є прогалини щодо запліднення та пологів.

35 мільйонів після війни?

За словами Лібанової, за найоптимістичнішим сценарієм у 2033 році українців буде 35 мільйонів (у кордонах країни з 1991 року). Однак, за іншим прогнозом того ж Інституту демографії, з урахуванням кордонів на 1 січня 2022 року (без урахування Криму та частини Донецької та Луганської областей), у 2030 році населення України може становити від 24 до 32 мільйонів.

«Ситуація може бути іншою у разі масового повернення біженців», – зазначає Лібанова.

Наступний прогноз – на більш тривалу перспективу. Якщо війна закінчиться на рубежі 2024-2025 років, то у 2037 році на території України (в межах 1991 року) проживатиме приблизно 30-31 мільйона людей. Гладун каже, що до 2037 року смертність продовжуватиме перевищувати народжуваність.

«За нашими оцінками, війна призведе до ще більшої деформації статево-вікової структури населення, і це теж виклик. Через природні чинники ми цього не змінимо, тому треба серйозно ставитися до міграційної політики, яка передбачає повернення наших громадян і залучення іноземців на ринок праці чи на постійне проживання», – каже Олександр Гладун.

Хто відбудує Україну?

«Російське вторгнення та викликана ним міграція зменшили кількість українців працездатного віку на 39,2%. У 2023 році порівняно з 2021 роком – із 17,4 млн до 12,5 млн, а у 2024-2032 роках цей показник може впасти до 11,7 млн ​​(при 32 млн громадян у 2030 році), – вважає колишній міністр економіки, радник глави Офісу президента та президент Київської школи економіки Тимофій Милованов.

Демограф Олександр Гладун каже, що неможливо підрахувати кількість працюючих в Україні людей, які утримують українську економіку під час війни.

«Державна служба статистики відповідно до закону та постанов уряду призупинила деякі статистичні спостереження. […] Наприклад, немає даних про зайнятість і заробітну плату», – підкреслює експерт.

Крім того, через старіння населення кількість пенсіонерів у 2030 році досягне 12,2 млн осіб проти 10,9 млн у 2021 році.

Лібанова наголошує, що в Україні вже майже використовується варіант підвищення пенсійного віку. Після війни державі доведеться залучити не менше 300 000 мігрантів на рік, аби впоратися з депопуляцією. Це були б люди з бідніших країн.