Діана Бахман і Тетяна Кумок пережили найскладніший період у житті

Діана Бухман ніколи не думала, що війна зламає її життя. Але за останні півтора року це сталося не раз, а двічі. 39-річна Бухман покинула Україну після вторгнення Росії. Зараз вона в Ізраїлі, де також розпочалась війна. Про це йдеться у спецрепортажі ABC news, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

За словами Діани, травма, яку вона пережила, нагадала про жахи, які пережила її родина під час Другої світової війни. Сім’ю її бабусі Азії, включаючи п’ятьох братів і сестер, дідусів і бабусь, розстріляли нацистські солдати в їхньому будинку в Одесі. Азія, тоді 5-річна дівчинка, ледве вижила. Недоїдаючи, її разом з іншими родичами вивезли до ґетто в Румунії. Те, що їх не вбили у концтаборі, Азія вважала дивом.

«Як волонтерка єврейської громади, я думала про допомогу іншим, коли Росія напала на Україну. Одразу почала спілкуватися з колегами, щоб купити все необхідне для пенсіонерів, якими ми опікуємося. При цьому я намагалася заспокоїти своїх дітей, мовляв, це скоро закінчиться», – згадує Діана.

Але російські атаки на українські міста посилилися і мама Діани переконала її виїхати.

«Вона сказала, що моя головна робота – захистити синів. Ось що я зробила», – зазначила Бахман.

Вона поїхала автобусом до румунського кордону разом з іншими жінками та людьми похилого віку.

«Ми почувалися жалюгідно. У якийсь момент ситуація вийшла з-під контролю. Люди почали кричати, прикордонники наказали всім лягти, тому що ми почули гучний гуркіт. Мої діти плакали, і я покликала тата, щоб він поговорив і допоміг мені. І тут раптом я згадала свою бабусю, яка вижила в ґетто і була розстріляна нацистами за те, що була єврейкою. Тоді я подумала, що мені порівняно з нею нема на що скаржитися. Тепер у мене є все, що потрібно, щоб вижити і я це зроблю», – розповідає Бахман.

Вона розпочала своє життя з двома синами, 11-річним Ісааком і 10-річним Рафаелем, з нуля в Єрусалимі.

«Ізраїль — єдина країна, де я не відчуватиму себе біженкою», — сказала Діана.

Але виявилося навпаки. Коли ХАМАС востаннє атакував ізраїльські міста, вона знову була налякана. Під час розмови у Zoom між Києвом та Єрусалимом сирени повітряної тривоги спрацювали в обох містах.

«Спочатку я побачила повідомлення про атаки з Гази. Потім я почула, як «Залізний купол» збиває ракети. Мене охопив страх, але він відрізнявся від того, що я відчувала в Україні. Потім це була просто панічна атака, неможливість нічого зробити. Тепер я боюся терору. Я боюся, що хтось увірветься в мій будинок і вб’є нас усіх. Я замкнула двері і зачинила вікна», – зазначає Діана.

Її старший син сховав свою кипу, яку зазвичай носить, адже боїться, що ХАМАС прийде і відріже йому голову, оскільки він – єврей.

«Це був ще один поворотний момент для мене», – підкреслює Бахман.

Вона зрозуміла, що знову повинна покидати країну. Вона спакувала свої речі та поїхала до Польщі, стикаючись з черговою невизначеністю.

Напад ХАМАС на Ізраїль став дежавю і для Тетяни Кумок

Наприкінці 2021 року Тетяна Кумок поїхала з Тель-Авіва в український Мелітополь, щоб побачитися з батьками та реорганізувати свій весільний салон. За кілька тижнів російські війська напали на її місто.

«Але я громадянка Ізраїлю. У моменти небезпеки ми виходимо на вулицю, щоб показати, що не боїмося. Тож я взяла свою камеру і вийшла знімати, що відбувається, допомагаючи своєму батькові, який є відомим місцевим журналістом», – розповідає Тетяна.

На одному із відео, які Тетяна опублікувала на своєму YouTube-каналі, видно, як російські військові патрулюють місто, а жінка намагається переконати їх не тероризувати людей.

За півроку їй разом з батьками довелося виїхати.

«Росіяни нам погрожували, відібрали видавничий бізнес. Ми чекали, що ЗСУ звільнить місто, але цього досі не сталося», – каже Тетяна.

У Тель-Авіві для Кумок також почалася війна одразу після того, як вона відновила свій бізнес.

«Я ніколи не бачила, щоб місто було таким порожнім», – наголошує Тетяна.

Її батьки почуваються там більш захищеними, аніж в окупованому Мелітополі, звичайно. Але вони мріють повернутися в Україну і моляться за контрнаступ, який ЗСУ веде з болючими втратами.

Президент України Володимир Зеленський є одним із близько 300 000 євреїв, які проживають в Україні, куди тисячі паломників щороку приїжджають, щоб відсвяткувати Рош га-Шана на місці поховання рабина Нахмана.

Головний рабин України Моше Реувен Азман поділився фотографіями своїх онуків, які оселилися спочатку у Києві, а тепер в Ізраїлі.

«Два різні куточки світу, але такий спільний біль і боротьба… у мене розривається серце, коли я бачу ці обличчя, але я вірю, що світло правди та віри побачить нас через ці випробування», — сказав він.

Зараз він перебуває в Єрусалимі, щоб допомогти евакуйованим з України та підтримати рідну країну.