Поки прокуратура готує справу про воєнні злочини, потерпілі розповідають, як їх били та змушували копати власні могили у Балаклії

Коли на початку березня 2022 року 46-річний російський підполковник Валерій Буслов прибув до українського міста Балаклія, то негайно наказав своїм військам встановити блокпости, сховати артилерію у найближчих лісах і перетворити місцеве відділення поліції у табір. Про це йдеться у спеціальному репортажі The Guardian, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

Протягом 7 місяців, поки місто не було звільнено українськими збройними силами, понад 200 мирних жителів, зокрема 30 жінок, перебували під вартою та піддавалися принизливим тортурам. Щонайменше 150 чоловіків були піддані тортурам, одна жінка начебто була зґвалтована, а семеро мирних жителів були вбиті.

The Guardian поспілкувались із деякими жертвами, відвідали камери, де катували мирних жителів, і ознайомились із розслідуванням харківської прокуратури, включно із документом на чотирьох сторінках з підписом Буслова і його заступника, в якому є розпорядження про незаконне затримання цивільних осіб. Розслідування дозволило ідентифікувати десятки російських солдатів і двох агентів потужної розвідувальної служби Росії в особі ФСБ, яких звинувачують у воєнних злочинах, і продемонструвати, як насильство і тортури були невід’ємною частиною російської агресії.

«Коли росіяни пішли, ми вилучили десятки файлів і зброю. Упродовж нашого розслідування ми бачили, як загарбники завдавали невимовних страждань затриманим, використовуючи електричні кабелі, гумові предмети, молотки та зброю», — розповідає 41-річний Максим Блохін, військовий прокурор Харкова у справах про військові злочини.

Як і в інших українських містах, окупованих росіянами, загони Буслова возили списки людей для полювання у Балаклії, яка була захоплена 3 березня 2022 року. Як колишній офіцер поліції у Балаклії, 34-річний Іван Коврига був головною ціллю з українськими ветеранами війни на Донбасі.

«У перші дні війни я своєю вантажівкою намагався безкоштовно возити балаклійцям молоко, адже під час окупації багато хто страждав від голоду. 19 квітня 2022 року росіяни зупинили мене на блокпосту. Коли вони перевірили мій паспорт, то зарядили зброю, направили її на мене і сказали, що тут моя подорож закінчується», – зазначає Коврига.

Його доставили до відділку поліції, де перед допитом солдати почали бити його по обличчю та ребрам, коли він сидів на стільці зі зв’язаними за спиною руками.

«Вони весь час вимагали надати позиції українських військ і зізнатися, що я допоміг своїй країні, надавши їм інформацію про росіян. Я намагався їм пояснити, що я більше не поліцейський, а працюю слюсарем з 2017 року. Але вони мені не повірили і продовжували бити», – розповідає Коврига.

П’ять днів Коврига був замкнений у підвалі разом з іншими арештантами. Одного разу вночі його вивели із закладу, одягли йому на голову мішок, відвезли у ліс і дали лопату.

«Ось, – сказали мені, – тепер починай копати собі могилу. Я благав їх дозволити мені поговорити з мамою та дружиною востаннє. Але вони відмовилися. Вони не хотіли мене вбивати. Це була гра, щоб налякати мене до смерті. І їм було весело», – підкреслює Коврига.

Блохін розповідає, що тероризувати людей було спеціалізацією російських військових. Один чоловік розповів, як його відвезли у ліс, де росіяни показали тіла двох страчених затриманих. Потім стріляли біля вуха і врешті побили».

Ковригу повернули до відділку поліції, де росіяни почали бити його електричним струмом за допомогою апарату, підключеного до військового радіо часів Другої світової війни.

«Я благав їх припинити; Я відчував, що моє тіло більше не витримує. Тоді вони сказали мені зізнатися на відео, що я дав українцям неправильні координати, аби вони вдарили по росіянах, і що українці замість цього вбивали сім’ї. Це було неправдою. Але вони хотіли використати мене для своєї пропаганди. Я відмовився, і вони продовжували мене бити», – згадує Коврига.

Після 10 днів насильства і тортур, Ковригу звільнили 28 квітня. До дня визволення Балаклії він продовжував безкоштовно здавати молоко.

34-річна Альбіна Стрілець – одна із близько 30 жінок, яких затримали у відділку поліції Балаклії. Вона знала, що росіяни рано чи пізно її заарештують. З перших днів окупації Стрілець, командирка Української рятувальної служби, передавала українським військам інформацію про позиції та пересування росіян у Балаклії та кількість військової техніки.

«Перше, що росіяни роблять, коли прибувають у Балаклію, — знищують вежі зв’язку і всі комунікації із зовнішнім світом. Я знайшла два місця, де змогла підключитись до Інтернету. Я сиділа там годинами, намагаючись надіслати хоч одне повідомлення українським збройним силам. Я робила це протягом місяців, до 3 серпня 2022 року», – згадує Альбіна.

Того дня четверо російських військових увірвалися у командний пункт Балаклійської рятувальної служби, затримали Стрілець і доставили її до відділку. Вона переконана, що це її колеги донесли на неї до російської влади. Мешканці кажуть, що сотні людей у Балаклії співпрацювали із росіянами, і багато з них згодом втекли до Росії після звільнення. З тих, хто залишився, за даними української влади, деякі продовжують надавати інформацію ФСБ.

«У в’язниці було ще дві жінки. Поводження з нами відрізнялося від знущання над чоловіками. Це були психологічні тортури. Вони сказали, що ніколи нас не випустять. На щастя, перед арештом я сховала свій мобільний телефон із усіма повідомленнями українським військовим», – зізнається Альбіна.

Жінки, яких утримували на нижньому поверсі будівлі, чули крики чоловіків, яких катували нагорі.

«Це було жахливо. Одного разу, між 8 і 12 серпня, я почула крик людини, потім постріл, після чого настала тиша. Десь через два дні привели нагору жінку, мабуть, військовополонену. Вони її зґвалтували. Я чула, як вона кричала і благала їх припинити», – розповідає Стрілець.

Її звільнили 29 серпня через 16 днів і депортували на територію України. Сьогодні вона на восьмому місяці вагітності.

Розслідування кримінального провадження української прокуратури щодо Балаклійського відділку поліції розпочалося через кілька днів після звільнення міста 8 вересня 2022 року. Відтоді прокуратура встановила особи 374 російських військових, які належали до різних військових частин, зокрема 126-го полку Національної гвардії РФ, 11-го старшого армійського корпусу і 244-ої артилерійської бригади 11-го армійського корпусу Балтійського флоту.

«Після збору цих даних, — ми зіставили їх із фотографіями, знайденими у багатьох російських соціальних мережах та інших джерелах, і створили базу даних. Потім ми показували кожне фото затриманим. Так ми ідентифікували десятки солдатів, які брали участь у масових вбивствах, зокрема двох агентів ФСБ і військових командирів. Тепер ми сподіваємося виграти цю війну, щоб притягнути їх до відповідальності», – прогнозує Блохін.

Буслову, якого військові та жертви знають за бойовим позивним «Граніт», у травні повідомили про підозру у порушенні ним конвенцій, які регулюють поводження із цивільним населенням під час війни. Як повідомляє Reuters, він повернувся до Калінінграда. Коли журналіст Reuters зателефонував Буслову, то він не заперечував, що є військовим командиром.

Але, незважаючи на свідчення тисяч мешканців і сотні документів із його підписом, знайдених у Балаклії, Буслов заперечував, що там був. Щонайменше семеро людей, які перебували у відділку поліції, були вбиті. Два з них всередині будівлі. Щонайменше три людини померли від тортур через кілька днів після звільнення. Інших вбили у лісі.