Причина, чому Ісламабад має ухвалити таке рішення доволі проста: він буде виглядати як союзник, який допоміг захистити цінну міжнародну норму і запобігти перемозі Путіна і якщо він зіткнеться із аналогічною ситуацією, то може згуртувати світ на основі власної підтримки України, яка чинить опір окупації, вторгненню та іншим проблемам

Коли почалося незаконне вторгнення Росії у 2022 році, багато хто не передбачав, що сміливі та стійкі українці зможуть вистояти проти російського керманича Володимира Путіна, не кажучи вже про перехід до оборони від його режиму. Та коли українці «окопалися» і демократичний світ об’єднався на їх захист, Росія швидко зрозуміла, що її загарбницькі цілі було підірвано, її економіку буде відрізано від цілого світу, і її позиція як світового лідера постраждає. Через півтора року після вторгнення, український лідер Володимир Зеленський прилетів до Нью-Йорку, щоб виступити на сесії Генеральної Асамблеї ООН і надіслати чіткий сигнал, що Україна, а не Росія перемагає у цій війні. Про це йдеться в авторській колонці Узаїра Юнуса, директора Пакистанської ініціативи Центру Південної Азії в Атлантичній Раді на сторінках Atlantic Council, переклад якої пропонує Foreign Ukraine.

Далеко на півдні Азії війна також має свій вплив. Тодішній прем’єр-міністр Пакистану Імран Хан прилетів до Москви саме 24 лютого 2022 року і не міг приховати своєї радості на злітній смузі аеропорту, випаливши: «О у який радісний час я приїхав!». Декілька тижнів потому Хана усунули з посади шляхом суперечливого голосування через недовіру парламенту. У своїй відставці він звинувачував США, які на думку Імрана Хана, змовилися витіснити його. Багато хто з прибічників Хана сказали, що його більш незалежна від США західна політика, особливо у питанні про «абсолютний» недопуск США до використання баз на території Пакистану задля операцій в Афганістані. Це дозволило керівнику пакистанської армії змовитися із Вашингтоном, щоб усунути його уряд. Результатом стала відраза пакистанців до усього американського.

Проте, ця теорія змови стала на заваді більш важливій темі для розмов у Пакистані: Ісламабад має однозначно підтримати народ України. Це мало б стати позицією країни не тільки, щоб розблокувати більші поставки військової допомоги Заходу і забезпечити порятунок у формі надходження грошей із США, але й тому що це у межах національних безпекових інтересів Пакистану – стати на бік України.

Причина, чому Ісламабад має ухвалити таке рішення доволі проста: Пакистан зіткнеться із екзистенційною проблемою, якщо Путін досягне успіху в Україні, оскільки відіграє велику роль у формуванні міжнародних норм суверенітету й територіальної цілісності, як засіб захисту себе у майбутньому. Із часів свого створення багато хто у регіоні і поза його межами казали, що Пакистан –  це країна, якої б не мало існувати. Зрештою, сучасна територія Пакистану раніше історично була частиною Індійської, Перської та Афганської імперій.

Світ, у якому путінське незаконне вторгнення до України призводить до успішної зміни кордонів силою – це світ, у якому Пакистану буде максимально незахищеним. Якщо одна більша сила може стерти кордони меншої, що сусідня до Європи, тоді хто зупинить інших у світі від таких самих дій?

Для Пакистану такий світ, де кордони запросто можуть бути стерті брутальною силою, може бути небезпечним середовищем, особливо через зростаючу поляризацію та економічні процеси у середині країни. Як наслідок, кількість тих, хто схоче розпаду та незадоволений владою ставатиме більше.

Стоячи на одному боці з Україною у силовому та публічному просторі, Пакистан може здобути собі страховку не тільки від Західних країн, але й також від інших однодумців, таких як Японія, які згуртувалися заради України. У підсумку, Пакистан буде виглядати як союзник, який допоміг захистити цінну міжнародну норму і запобігти перемозі Путіна. І якщо Пакистан зіткнеться із ситуацією подібною в Україні, то може згуртувати світ на основі власної минулої поведінки на підтримку України, яка чинить опір окупації, вторгненню та іншим проблемам.

Одним словом, нейтральна позиція у поточному контексті є нерозсудливістю. Це загрожує довгостроковій безпеці та суверенності самого Пакистану.

Еліта Пакистану має зректися антиамериканської позиції, яка підживлює нейтралітет країни до російського вторгнення в Україну. Вона також має пояснити пакистанцям, чому вони мають підтримувати Україну. Основним компонентом цієї взаємодії має бути застереження громадян про загрози, які вони зустрінуть від ревізіоністської ідеології, якщо кордони будуть порушені та Путін досягне своїх цілей.

Крім того, багато пакистанців будуть здивовані, дізнавшись, що українці та їх народ мають багаторічні економічні та оборонні відносини, які важливі для їх національної безпеки. Наприклад, Україна – постачальник двигунів для пакистанських танків, і це партнерство триває вже десятиліттями; майже 40% пакистанського імпорту збіжжя у 2021 році надійшло саме з України, критичний момент, який гарантує продовольчу безпеку.

Також варто зазначити, що Пакистан може вже малими кроками підтримувати Україну. Майже на 500 мільйонів доларів зброї та боєприпасів експортували із Пакистану з лютого 2022 року, відповідно до інформації Держбанку на урядовому веб-сайті. У деяких звітах припускають, що із цієї амуніції дещо опинилося в Україні, якщо конкретно не через Пакистан, то через третю сторону. Утім, правляча еліта Пакистану вагалася щодо надання будь-якої підтримки критичному оборонному партнеру через власну потребу.

У той же час, важливо чітко та відверто сказати пакистанцям, що Росія – не важливий оборонний союзник чи країна-експортер. Інформація, надана Держбанком Пакистану, стверджує, що країна експортувала товарів на менш ніж 3 млрд доларів до Росії з липня 2003 року; для порівняння: поставки товарів з Пакистану до США, Німеччини, Великої Британії та Японії протягом того ж періоду становлять майже 140 млрд доларів. Потрібно залишатись на боці ключових торгівельних союзників, особливо тоді, коли Пакистану потрібно зберегти ці джерела експортних надходжень, що є просто прекрасною політикою нацбезпеки.

Наведення аргументів, що Пакистан має об’єднатися з Україною – досить непопулярна позиція у сьогоденному поляризованому оточенні для Пакистану. Це лише посилилося з теорією змови, що США відіграють основну роль у підриві демократії у Пакистані. Еліта країни має прагматично поглянути на поточну ситуацію і зрозуміти, що перемога України над Росією є полем їх інтересів. До того ж, важливо, що Вашингтон використає будь-які важелі впливу, аби переконатись у тому, що вибори у Пакистані відбулися чесно, вчасно та без примусу.

Перекладачка: Дарина Гловацька