Багато подій у жовтні 2023 року продемонстрували коливання Заходу у підтримці України і це спонукає Путіна втілювати свою мрію про відновлення російської імперії

Жовтень 2023 року виявився, ймовірно, найкращим місяцем для російського президента з тих пір, як він розв’язав своє криваве вторгнення в Україну. Якщо окремі події, які перешкодили йому, стануть тенденцією, шанси Києва програти війну збільшуються і це сценарій, який створить величезні ризики для Організації Північноатлантичного договору під проводом США, не кажучи вже про життя мільйонів українців. Про це йдеться в авторській колонці американського журналіста Лі Хокстадера на сторінках The Washington Post, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

1 жовтня Конгрес США підтримав збереження роботи уряду США, але лише після того, як із законодавства було виключено скорочений пакет військової та цивільної допомоги Україні на суму 6 мільярдів доларів.

Буквально напередодні Путін отримав хороші новини зі Словаччини, де обрали новий уряд, прем’єр-міністр якого, проросійський популіст Роберт Фіцо, заявив, що й надалі блокуватиме військову та економічну допомогу Україні. Наразі він цього не робить — натомість пропонує умови, — і є партнером іншого проросійського популістського лідера ЄС, прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана, і разом вони можуть перешкоджати майбутній допомозі Києву.

Через тиждень після перемоги Фіцо на виборах, 7 жовтня ХАМАС убив 1400 ізраїльтян, відвернувши увагу світу та Вашингтона від воєнних злочинів Путіна в Україні. Жорстокі репресії Ізраїлю у секторі Газа надали Путіну пропагандистську палицю для використання проти Заходу на Глобальному Півдні. Чому, за його словами, Захід був обурений бійнею в Україні, але байдужий до бійні в Газі? (Неважливо, що у кожному випадку війна була спровокована агресорами, ХАМАСом і Росією.)

На тлі цих подій, військовий контрнаступ України, розпочатий у червні, припинився, оскільки зіткнувся з окопаними російськими військами, мокрою осінньою погодою й тривожною нестачею новобранців. Московські війська розпочали власну атаку на східноукраїнське місто Авдіївка, зазнавши величезних втрат і нагадавши світові, що Кремль як і раніше готовий використовувати свої безмежні резерви свіжих солдат як гарматне м’ясо.

Тупикова ситуація війни відповідає стратегії Путіна виснажити Україну та пережити Захід. Це принесло додаткові плоди на Капітолійському пагорбі, коли республіканці обрали нового спікера Палати представників, конгресмена Майка Джонсона, який неодноразово голосував проти фінансової допомоги Україні. Одразу після присяги він заявив, що заблокує зусилля президента Джо Байдена пов’язати новий пакет допомоги Україні на 61 мільярд доларів із новим пакетом зброї для Ізраїлю.

Останній букет для Путіна було вручено наприкінці жовтня, коли за підсумками нового соціологічного опитування у Франції, виявилось, що проросійська націоналістка Марін Ле Пен лідирує у рейтингу вірогідних кандидатів на президентських виборах 2027 року. Хоча Ле Пен засудила вторгнення Путіна, вона також виступала проти озброєння України — і її партія роками покладалася на багатомільйонну позику від російського банку, погашену лише цієї осені.

Путін бачить ці ознаки коливань Заходу і заохочує їх, та й історія свідчить, що вони спонукають його втілювати свою мрію про відновлення російської імперії.

Десять років тому Путін спостерігав, як президент США Барак Обама провів «червону лінію» проти використання хімічної зброї під час громадянської війни у Сирії, а потім нічого не зробив. Через півроку Путін ввів російські війська в Крим, який є частиною України, і незаконно анексував його.

Путін також спостерігав за тим, як у серпні 2021 року президент США Джо Байден віддав наказ про хаотичне виведення американських військ з Афганістану. Через шість місяців після цього він розв’язав повномасштабне вторгнення Росії в Україну.

Щоправда, не усі жовтневі новини були хорошими для Путіна; у Польщі правий уряд, чия стійка підтримка Києва почала коливатися, зазнав поразки. Новий уряд, який може прийти до влади до кінця року, ймовірно, підтвердить тверду підтримку Варшавою європейської допомоги Україні, яка зараз перевершила підтримку США.

Значна частина країн Заходу рішуче підтримує прагнення України стати повноправним членом Європейського клубу вільних і демократичних націй, а це саме те, чого не може прийняти Путін.

Але російський диктатор грає у довгу гру, враховуючи кожну тріщину в трансатлантичному альянсі. І найбільша тріщина з усіх — це потенційна перемога на президентських виборах у США Дональда Трампа.