Беззастережна підтримка Заходом України та Ізраїлю позбавила його підтримки решти країн світу і, можливо, завдала шкоди його моральному авторитету

Світлини та новини, які надходять із Гази, настільки жахливі, що я не можу придумати нічого обнадійливого чи конструктивного, що може вийти з цього катаклізму. Таке відчуття, що між Заходом і рештою світу втрачено баланс. Про це йдеться в авторській колонці Ендрю Шенґа, наукового співробітника Asia Global Institute в Університеті Ґонконґу на сторінках South China Morning Post, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Що таке Захід? Це світ, який по суті включає Північну Америку, Європу та Австралазію під проводом США, включаючи Японію. На його частку припадає 63% світової економіки, 75% світової торгівлі, понад 50% світового споживання енергії та 18% світового населення, якщо ми використовуємо Організацію економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) як грубий показник.

Західний світ бачить себе взірцем цивілізаційного прогресу та сучасності, тоді як решта, а саме Схід і Глобальний Південь, набагато різноманітніші за культурою, етнічністю та цивілізаційною ідентичністю.

Торік війна в Україні різко розділила світову думку. Західний світ під проводом НАТО об’єднався навколи України. Резолюцію ООН у березні 2022 року з вимогою до Росії негайно припинити вторгнення в Україну підтримала 141 країна світу.

Лише п’ять країн проголосували проти, 35 країн утрималися, а 12 країн не голосували взагалі. Але якщо говорити про кількість населення, то майже 60% людей у світі проживають у країнах, які не голосували за резолюцію.

Конфлікт у секторі Газа, який розпочався 7 жовтня 2023 року, також виявив велику різницю. Резолюція ООН із закликом до захисту цивільного населення у секторі Газа та дотримання юридичних і гуманітарних зобов’язань була ухвалена переважною більшістю у 120 країн, 45 країн утрималися, а 14 країн взагалі не голосували. На чолі зі США та Ізраїлем, які заперечували проти відсутності засудження терористичних атак ХАМАС і захоплення заручників, ще 14 країн проголосували проти резолюції.

При цьому понад 60% населення світу підтримують резолюцію, яка закликає до гуманітарного перемир’я та підтверджує, що «справедливе та міцне вирішення ізраїльсько-палестинського конфлікту може бути досягнуто лише мирними засобами».

З початком війни в Україні та відсутністю об’єктивної інформації про те, що насправді відбувається і яка сторона перемагає, я вбачаю спосіб мислення, який відрізняє сучасний Захід від інших країн.

Після промислової революції, підйом Заходу приписували досягненням у галузі науки та техніки. Це стало можливим ще й тому, що пов’язані з ним ідеали відкритості та рівності були чудово збалансовані. Як теоретизує колишній редактор The Economist Білл Еммотт у своїй книзі «Доля Заходу», «ми перебуваємо у нинішній біді, адже надто багато хто з нас втратив цей баланс».

Можливо, це поява культури скасування, коли тих, хто не погоджується з «політично коректними» поглядами, відлучають від церкви, піддають остракізму або «скасовують». Ми втрачаємо право на відкриту дискусію і на незгоду.

Дебати навколо України та Гази змальовані у дуже емоційних тональностях добра проти зла; події оцінюються негайно, без урахування контексту. Ця псевдорелігійна жилка створює таке відчуття праведності, що будь-хто з альтернативним тлумаченням подій проклятий як ворог добра і прибічник диявола.

Нещодавно колишній прем’єр-міністр Ізраїлю Ехуд Барак заявив, що Ізраїль «може втратити підтримку багатьох урядів у вільному світі» за кілька тижнів. Справжнє геополітичне питання полягає в тому, чи готові Сполучені Штати платити таку ж ціну за свою непохитну підтримку Ізраїлю. Одна справа мати могутність і владу, а інша – втратити моральне лідерство.

Захід заблукав? Професор Майкл Бреннер, історик єврейської культури, стверджує, що Захід переживає масову істерію, коли невіруючих потрібно стримувати або виганяти. Тих, хто не має поглядів на Заході, варто відкинути, а оскільки вони злі або неправі, їх більше не вважають рівними.

Але, як бачив Еммотт, «без відкритості Захід не може процвітати, але без рівності Захід не може тривати».

Австрійський філософ Карл Полані стверджував, що ринковий лібералізм зрештою поверне нас до необхідності соціального захисту та справедливості. Демократія і капіталізм не на одному боці, якщо існує груба несправедливість і нерівність. «Захід, – писав він, – вважається відповідальним за промисловий, науковий та економічний шлях, на який став наш світ. Ми на лаві підсудних».

Він продовжив: «Західний універсалізм – це єврейсько-християнська спадщина – був претензією на спосіб життя універсальної ваги. Це набуло великого актуального змісту, коли Захід став носієм індустріальної цивілізації, яка, капіталістична чи соціалістична, незабаром охопила майже половину планети.

«Ми якось думали і про інше. Це була не розмова, а жвавий монолог. Оскільки відповіді не надійшло, ми продовжили свій хід думок – непідтверджених, але й безперечних. Нікого не відхиляли, не керували та не змушували слухати. Просто ми були без партнера».

Події в Газі та Україні поставили Захід на лаву підсудних. Без свого морального авторитету, Захід не кращий за будь-якого іншого варвара біля воріт. У кращому випадку Захід стає ще одним варваром, який претендує на цивілізацію; у гіршому випадку він намагатиметься лише зберегти своє золоте минуле колоніалізму та розумової переваги.