Українські жінки дедалі частіше починають працювати шахтарями

Багато чоловіків мобілізували до Збройних сил України і тепер жінкам доводиться виконувати їх роботу у гірничодобувній промисловості

49-річна Оксана поставила своє життя на паузу. Два роки тому Covid-19 забрав її матір та чоловіка. Цієї весни російська артилерія забрала її батька та старшого сина. «Я повністю поринула у роботу», — каже вона, перебуваючи на глибині 480 метрів під околицею Тернівки, міста на сході України. Повернувшись до Бахмута, вона працювала вчителем танців у школі-інтернаті для дітей із бідних сімей. Сьогодні, коли її колишній будинок та рідне місто зруйновані, школу зачинили, а її найближчі родичі – мертві, вона працює шахтарем. Про це йдеться в аналітичній публікації The Economist, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Після вторгнення росіян у лютому 2022 року, Оксана втекла до Польщі, де працювала посудомийкою та кухарем у ресторані. Але вона сумувала за Україною. Друзі сказали їй, що тернівські шахти шукають нових робітників і вона вирішила спробувати. За словами Оксани, на її новій роботі платять краще, аніж на більшості інших робіт та пропонують хорошу пенсію. Робота також допомагає їй забути трагічне минуле.

Війна перевернула життя незліченної кількості українців та ринок праці країни. Близько 4,8 мільйонів людей втратили роботу майже за одну ніч. За оцінками, безробіття знизилося до 18,4% у жовтні 2023 року з більш ніж 30% навесні 2022 року, але залишається значно вищим за довоєнний рівень. За даними одного опитування, з початку війни 17% українців змінили професію. Сотні тисяч чоловіків були мобілізовані до армії. За оцінками американських чиновників, у війні загинуло щонайменше 70 000 українських солдатів і ще до 120 000 отримали поранення. У процесі подальшої мобілізації чоловіків, зростає попит на працівників у секторах, де вони традиційно домінували.

Війна та окупація унеможливили збір якісних даних. Але є ознаки того, що жінки дедалі частіше допомагають економіці України, яка переживає важкі часи.

«Із 36 000 малих та середніх підприємств, зареєстрованих в Україні цього року, 51% керуються жінками. Дедалі більше жінок починають працювати у гірничодобувній промисловості та будівництві. Ми побачимо це масштабніше, коли розпочнемо реконструкцію», – зазначає Юлія Свириденко, міністерка економіки України.

Найближчими роками Україні знадобиться армія лікарів та психологів для догляду за ветеранами війни, зокрема за тисячами людей з ампутованими кінцівками й травмованими солдатами. Більшість із них будуть жінками. Енергетичний, транспортний та оборонний сектори, які, як очікується, відіграватимуть величезну роль в економіці після війни, також неминуче залучать більше жінок-працівниць.

На гірничодобувному комплексі під Тернівкою до армії мобілізували 600 чоловіків, що становить близько десятої частини усієї робочої сили. Щоб поповнити нестачу персоналу, довелось взяти на роботу близько 300 жінок. До війни на шахті працювали жінки, але жодна з них не працювала під землею. Понад 100 жінок зараз займаються саме цим. Оксана керує та обслуговує конвеєр, яким вугілля виводиться на поверхню. Інші жінки працюють інспекторами з техніки безпеки та електриками. Олена, чоловік, якої був шахтарем, командує взводом під Луганськом, навчається керувати потягами, які з’єднують ділянки шахти. Ганна, якій нещодавно виповнилося 18 років, доглядатиме за кабінками, в яких шахтарі переміщуються між рівнями. Тернівка знаходиться далеко за лінією фронту, але цей район зазнав ударів російських крилатих ракет.

Видобуток вугілля — небезпечна та виснажлива праця. Війна ще більше посилила цю ситуацію. Під час відключень електроенергії, викликаних атаками Росії на українську енергетичну інфраструктуру минулої зими, шахтарям Тернівки довелося пройти 7 км, а потім піднятися на 680 метрів рятувальними сходами, щоб вибратися на поверхню. Завдяки новим генераторам, шахти тепер можуть підтримувати роботу потягів та ліфтів досить довго.

Сукупна частка жінок у трудових ресурсах України знижується. Вона впала з 54% 1990 року до 48% напередодні російського вторгнення у 2022 році. Жінки надмірно представлені у сфері освіти, домашньої роботи й туризму — професіях, у яких зарплати, зазвичай, є низькими. Ґендерний розрив в оплаті праці скоротився з 26% у 2016 році до 18,6% у 2023 році, але залишається значно вищим за середній показник по ЄС (12,7% у 2021 році). До 2017 року, коли його було остаточно скасовано, закон радянських часів забороняв жінкам займатися 450 професіями, від водія вантажівки до зварювальника. Наступного року Україна надала жінкам у збройних силах ті самі права, що й чоловікам-солдатам. Нині у Збройних силах України служать близько 43 000 жінок, зокрема 5 000 – на бойових посадах.

«Жінки мають реалізовувати свої амбіції в інших галузях. Жінка – це берегиня дому та сім’ї. Але шахта, ймовірно, не матиме іншого вибору і змушена буде найняти більше таких працівників. Багато чоловіків ніколи не повернуться з фронту, а Україні доведеться утримувати велику армію навіть після закінчення війни», – розмірковує Дмитро Забєлін, директор шахти у Тернівці.

Оксана нудьгує за колишнім життям і старою роботою, але з нової роботи йти не збирається.

За її словами, вона вже звикла до шуму, темряви, пилюки й тривалого спуску під землю.