На думку відомого американського вченого, таке ставлення до конфлікту лише призведе до моральних та стратегічних помилок

Дивно залишати Україну, а потім слухати, як про війну говорять де-інде. У динаміці боїв і не мовиться про «пат». Однак, тут в США, я чую це слово постійно. Те, що ми кажемо, визначає, що ми думаємо, а те, що ми думаємо, визначає, що ми робимо або вирішуємо не робити. Коли ми говоримо про російсько-українську війну як про «пат», то хибимо і ризикуємо наробити моральних і стратегічних помилок. Про це йдеться в авторській колонці Тімоті Снайдера, професора історії та зв’язків з громадськістю у Єльському університеті імені Левіна (США) на сторінках Financial Times, переклад якої пропонує Foreign Ukraine.

Покажи мені свою метафору і я скажу, де буде твій наступний крок – або, як в цьому випадку, вкажу на його відсутність. У шахах пат це нічия через цікаві правила. Наприклад, гравець може ходити лише королем, але це закінчиться шахом, що недопустимо. У війні, на відміну від шахів, кількість фігур може змінюватися у будь-який час. Західні держави можуть надати Україні зброю. Якщо мій друг підкине ще три королі та п’ятірку королев на дошку, то пату більше не буде. Було б дивно, якби мій друг з цими фігурами в руках, натомість би сказав: «Ой-ой, пат».

Ви можете зауважити, що підкидати фігури на дошку в шахах не можна. І справді, не можна. Метафора гри обмежує наше уявлення про реальний світ. Це проблема. Шахові фігури просто рухаються: не треба морочитися чи коні ситі, тури цілі, а пішаки озброєні. Логістика виключається. У цій війні українці по праву вважають, що найбільш вдалий шанс для них це відірвати російських окупантів від їхніх ресурсів. Дати Україні зброю для цього – найдієвіший спосіб довести справу до кінця, а міркувати шаховою метафорою – це  обмежувати бачення вузьким полем бою, що заважає діяти, як треба.

Україна – це один із найважливіших постачальників продовольства у світі. Росія намагається знищити її економіку, мінує поля, нищить порти і блокує Чорне море. На диво, Україна знищила кілька російських кораблів, відтіснила Чорноморський флот Росії і відкрила шлях комерційному судноплавству. Це найсуттєвіші досягнення у війні за останні місяці, які не видно за метафорою «пату».

Шахові фігури ходять незмінно. Україна живе, тому що діє неочікувано. Відкриття Чорного моря залежало від адаптації наявної зброї та розробки нової. У вересні 2023 року в Україні я зустрічався з фермерами, які модифікували трактори для розмінування і все одно збирали урожай.

У шахах ми не питаємо, чому перший пішак має перевагу або яка мета ходу. Оголосивши пат, ми вдовольняємося хибною думкою, що війна вичерпала себе і дійшла до якогось нейтрального фіналу. Але це залежить від російських цілей. Якщо Росія прагне знищити українське суспільство, як про це говорять політики та пропагандисти, то дана ситуація на полі бою – це ще не кінець. Не думати як перемогти значить безумовно погодитися з Росією.  

«Пат» нас відмежовує, робить нейтральними суддями у грі, дозволяє бути людьми без мети і плану. У нас наступна криза, війна у Газі, а ми не зробили висновків із цієї. Найважливіший висновок має бути таким: наші метафори сповільнили перемогу України, це спровокувало беззаконне насилля в іншому місці і тепер з ним важче боротися.

Безперечно, українці бачать як перемогти і у них є мета. Я більше не знаю людей в Україні, які нікого не втратили. Солдати відкрито говорять про жахи та хвилюються за союзників, але не сумніваються у своїх цілях: захищати свою країну та цінність, яку не соромляться називати «свободою». У вересні 2023 року я відвідав реабілітаційний центр і слухав історії про втрати та що вони означають. Кілька чоловіків були добровольцями. Не пішаками, людьми.

Вони втратили кінцівки та друзів через напад Росії, але також певною мірою через повільну реакцію Заходу. Якщо у війні «пат», то це назавжди, і ми нічого не можемо вдіяти. Таке мислення призведе до світу, де Росія перемагає, за цим підуть нові агресивні війни, міжнародний порядок похитнеться, а можливості століття вислизнуть.

Багато залежить від цієї війни, саме тому так хочеться підібрати слово щоб відсторонитися, щоб відчути, що ми непричетні. Але це не так.

Перекладачка: Руслана Фалько