Запровадження накопичувальної пенсійної системи дозволить залучити додаткові кошти на післявоєнну відбудову країни, розвиток бізнесу, виведення зарплат із сірої зони та розвиток ринку

Вже зараз, не чекаючи закінчення бойових дій – у рамках чинного законодавства – необхідно забезпечити розвиток добровільних пенсійних накопичень в Україні. У цьому напрямку держава повинна демонструвати лідерство та показувати приклад, а бізнес та громада мають використовувати наявні можливості розвитку, які пропонує ця система. Про це йдеться в аналітичній публікації Тетяни Сальнікової, голови ради Української асоціації адміністраторів пенсійного фонду на сторінках польського видання Pracownice Plany Kapitałowe, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.
Ще до вторгнення Російської Федерації в Україну, влада у Києві усвідомлювала, що через триваючі демографічні зміни, солідарні пенсії не забезпечать гідного рівня життя людям, які закінчили професійну діяльність. На кожні 10 мільйонів вкладників припадало 10 мільйонів людей, які отримували виплати. Це означає, що рівень пенсій був і залишається дуже низьким – понад 5 мільйонів людей отримують виплати менше 100 євро. Незважаючи на такі низькі виплати, надходження від внесків поточних платників не у змозі покрити витрати на виплати, що означає потребу у державних дотаціях у розмірі приблизно 5 млрд євро на рік.
Нові та старі виклики
Війна, загальна мобілізація та повномасштабні бойові дії змусили приблизно 5 мільйонів громадян емігрувати, що поглибило демографічні проблеми, особливо в умовах втрат населення. Крім того, були економічні виклики – у лютому 2022 року третина професійно активних людей втратили роботу, а доходи працівників впали вдвічі. Наразі менше 900 000 осіб мають пенсійні накопичення. Їх загальна вартість становить приблизно 10 млрд євро, що становить 0,1% ВВП України. Порівняно з іншими країнами, Україна посідає останнє місце серед 88 країн, охоплених дослідженням ОЕСР. Для покращення пенсійної ситуації планується реформування накопичувальної системи на період після закінчення професійної діяльності. Зміни стосуватимуться приблизно 8 мільйонів людей, які зможуть почати заощаджувати. Ці зміни включатимуть, серед іншого: запровадження обов’язкових пенсійних накопичень та розвиток програм добровільних пенсійних накопичень. Очікується, що за перші 5 років після запровадження реформи пенсійні накопичення становитимуть не менше 5 млрд євро.
Недержавні пенсійні фонди
В Україні функціонує 58 недержавних пенсійних фондів. З моменту їх запуску у 2005 році близько 90% внесків було сплачено роботодавцями на користь своїх працівників, незалежно від виплаченої заробітної плати, при цьому приблизно 2000 компаній керують пенсійними схемами. Тривалий час внески учасників були невеликими, але війна змінила їхнє ставлення. Українці почали відчувати відповідальність за власне майбутнє, і у підсумку, за останній рік сума внесків учасників була лише на 20% меншою за суму внесків підприємств.

Україна однією з останніх країн регіону запровадила пенсійну накопичувальну систему. Це надало можливість створити надійний захист від шахрайства, зловживань і помилок, які інші країни обмежували протягом десятиліть. Ця система на практиці довела свою надійність, забезпечивши безпеку пенсійних фондів і безперервність виплати допомоги під час фінансової кризи 2008 року, під час війни на Донбасі та в умовах російського вторгнення. Незважаючи на дуже хороші результати, система пенсійних накопичень ще не є загальноприйнятим рішенням. Причиною може бути відсутність підтримки з боку державної влади у побудові та розвитку пенсійної накопичувальної системи та небажання запроваджувати необхідні реформи, а також недовіра українців до фінансових установ.
Необхідність подальших змін
Для того, щоб побудувати стабільне майбутнє країни в умовах демографічних викликів і під час збройних конфліктів, необхідно побудувати стабільну пенсійну систему, яка охопить усіх громадян. Ці заощадження стануть додатковим джерелом доходу на пенсії, тим паче, що нині розрахунковий коефіцієнт заміщення у випадку солідарних пенсій становитиме менше 20%. Поєднання обох систем може збільшити дохід майбутніх пенсіонерів щонайменше до 40% від їх останньої зарплати. Для країни це означатиме вихід на ринок довгострокового інвестора, завдяки якому будуть отримані додаткові кошти на післявоєнну відбудову країни, розвиток бізнесу, виведення зарплат із сірої зони та побудову ринкової економіки. Спрямовуючи власні ресурси (пенсійні накопичення) на реконструкцію, Україна також може залучити більше прямих іноземних інвестицій. Для інвесторів це завжди є фактором зниження ризику.
Створення обов’язкової пенсійної накопичувальної системи
Щоб кардинально змінити пенсійне майбутнє українців, необхідно запровадити обов’язкову пенсійну накопичувальну систему, перевести всі види пільгового пенсійного забезпечення на накопичувальний принцип (працівникам важкої та шкідливої промисловості, суддям тощо). Забезпечити значне розширення добровільних пенсійних накопичень необхідно вже зараз, не чекаючи закінчення бойових дій, у рамках чинного законодавства. У цьому аспекті держава повинна демонструвати лідерство та показувати приклад, а бізнес та громада мають використовувати наявні можливості розвитку, які пропонує ця система.
Громадяни можуть:
- координувати реформу корпоративного управління державними підприємствами та розвивати систему пенсійних накопичень, запроваджувати, як власника та роботодавця, пенсійні накопичення працівників державних підприємств;
- запровадити пенсійні накопичення для працівників соціально важливих професій (зокрема із залученням донорських коштів, де це можливо), на яких випав основний тягар соціальних проблем, викликаних війною, і чия присутність має вирішальне значення для повернення українських переселенців. Це такі професійні групи, як: лікарі, вчителі, соціальні працівники, рятувальники, пожежники, поліцейські і, звичайно, військові;
- уможливити сплату пенсійних внесків українцям не лише громадянами, роботодавцями та близькими родичами, але й благодійними та громадськими організаціями, що є можливістю підтримати найбільш потребуючі верстви населення та тих, хто зазнав найбільших втрат внаслідок військових дій. Таким чином, можна розвивати пенсійні накопичення, не обтяжуючи державний чи місцеві бюджети.
Органи місцевого самоврядування можуть:
- забезпечувати додаткове пенсійне забезпечення працівникам, чия заробітна плата фінансується з місцевих бюджетів і які мають значний вплив на життя громади, і водночас вимагати додаткової мотивації залишатися в регіоні. Ці пільги будуть доступні для вчителів, соціальних працівників та інших професій, залежно від потреб місцевості;
- залучати довгостроковий капітал для реконструкції та розвитку за рахунок пенсійних фондів через муніципальні облігації та інші фінансові інструменти, які відповідають чинному законодавству. Навіть під час збройних конфліктів ці типи облігацій популярні серед пенсійних фондів;
- створювати спеціальні пенсійні фонди, заохочувати муніципальні підприємства та етично орієнтовані приватні компанії з певного регіону до участі, і у довгостроковій перспективі дозволити їм залучити частину обов’язкових пенсійних заощаджень жителів регіону. Це дозволить акумулювати значні інвестиційні кошти та співпрацювати в інвестиційних проектах з відбудови країни з іноземними інвесторами, місцевими підприємцями та урядом України.
Підприємці можуть:
- залучити найталановитіших працівників та зменшити плинність кадрів шляхом запровадження програми пенсійного накопичення для працівників з податковою економією до 50%, використовуючи наявні податкові пільги, які визначені податковим законодавством України;
- залучення довгострокового капіталу для власного розвитку за рахунок пенсійних коштів шляхом випуску корпоративних облігацій;
- створювати власні пенсійні фонди, залучати до них як поточні добровільні, так і майбутні обов’язкові пенсійні накопичення, що дозволить брати участь у спільних інвестиційних проектах з міжнародними інвесторами, громадами та урядом України.
Пенсійні накопичення – це сфера, яка приносить взаємну вигоду, отримуючи значний вплив на суспільство та водночас стимулюючи сталий розвиток бізнесу, місцевих громад та держави. Тому Україна повинна повною мірою використовувати наявні можливості в цьому аспекті.
