В Україні є близько 3000 фахівців з розмінування і планується навчити ще більше, адже чиновники заявили, що їм потрібні кілька тисяч

Повномасштабне вторгнення Росії зробило Україну однією з найбільш замінованих країн у світі. Менш ніж за два роки війна потенційно створила одну з найбільших проблем розмінування з часів Другої світової війни. Про це йдеться в аналітичній публікації VOX, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Сюди входять протитанкові міни, які націлені на транспортні засоби, але якщо вони спрацьовують, то не відрізняють бойовий танк від шкільного автобуса. Існують також протипіхотні міни, які призначені для вбивства або травмування людей. Нерозірвані артилерійські та касетні боєприпаси також засмічують ландшафт. Обидві сторони на війні щодня випускають десятки тисяч артилерійських снарядів. Вони можуть детонувати, калічити та вбивати, іноді через довгий час після бою.

Близько 174 000 квадратних кілометрів території України є ймовірно забрудненими мінами та боєприпасами, що не розірвалися. Це приблизно 30% території України. Ця оцінка враховує території, окуповані Росією з моменту її повномасштабного вторгнення, разом із відвойованими територіями, від Харківської області на сході до районів навколо Києва, як-от Буча. За даними Human Rights Watch, міни були задокументовані в 11 із 27 регіонів України.

Проте, цифра у 174 000 квадратних кілометрів, швидше за все, завищена, кажуть експерти та міжнародні сапери. Масштаби проблеми в Україні настільки великі, а ресурси настільки обмежені — навіть за умови збільшення міжнародної допомоги та підтримки — що влада має визначити пріоритети. Те, що не можна негайно дослідити або розмінувати, може бути огороджено та позначено попереджувальним знаком.

Ризики залишаються. Станом на літо 2023 року, HALO Trust, міжнародна неурядова організація з розмінування, зафіксувала щонайменше 700 жертв серед цивільного населення через мінування. Лише у 2022 році Міжнародна кампанія із заборони протипіхотних мін зафіксувала понад 600 втрат від мін в Україні, що в 10 разів більше, аніж у 2021 році. Український уряд заявив у листопаді 2023 року, що міни та вибухівка вбили 260 цивільних осіб за 20 місяців війни. Ці міни та інші пристрої, що не вибухнули, продовжуватимуть ускладнювати будь-які зусилля з відновлення та вбивати цивільних зараз і, можливо, ще довго після закінчення військових дій.

Ерік Толлефсен, керівник відділу забруднення від зброї Міжнародного комітету Червоного Хреста, сказав, що навіть коли гармати припинили стріляти, «міни залишаються активними». Це довгостроковий виклик. Сапери ще знешкоджують міни та касетні боєприпаси на території В’єтнаму, Лаосу та Камбоджі, які використовували американці у війні у В’єтнамі. Фермери у Бельгії та Франції, навіть зараз знаходять нерозірвані снаряди часів Першої світової війни, закопані у полях.

Україна вже проводила операції з розмінування до повномасштабного вторгнення Росії, щоб знайти боєприпаси часів Другої світової війни та російського вторгнення 2014 року. Зараз сапери в Україні ще знаходять боєприпаси часів Другої світової війни.

Чому Україна може бути одним із найбільших викликів розмінування після Другої світової війни?

Лінія фронту в українсько-російській війні може бути найбільш замінованою місцевістю на планеті. Російські війська вибудували потужний оборонний пояс, який стримував контрнаступ України.

Україна також встановила протитанкові міни, щоб уповільнити просування Росії, а західні партнери, включаючи США, перекинули протитанкові міни в Україну. Україна є учасницею конвенції 1997 року, яка забороняє використання протипіхотних мін (Росія не є), і українська влада заявила, що проведе розслідування.

Українська лінія фронту тягнеться на сотні кілометрів і це страшне мінне поле. Але межі є чіткими і були в основному статичними, особливо в минулому році. Сапери знають, що коли закінчиться війна, тут знайдуть міни.

Проблема виникає, коли міни не розміщуються за шаблонами або належним чином не нанесені на карту (як це мають робити військові), а замість цього встановлюються хаотично чи поспіхом — або з наміром тероризувати населення, як це зробила Росія. Повідомляється, що українська влада знайшла міни в холодильниках або в іграшках. Російські війська встановили міни-пастки або гранати, оснащені розтяжками, що робить їх ще складнішими для вилучення. Президент України Володимир Зеленський звинуватив Росію в мінуванні тіл загиблих.

«Росіяни неймовірно хитрі, коли справа доходить до встановлення мін-пасток, і вони роблять це, щоб ранити або вбити необережних людей. У деяких селах і містах, які покинули росіяни, вони залишили міни-пастки у цивільних помешканнях», — зазначає полковник Боб Седдон, колишній начальник відділу знешкодження бомб у британській армії.

Міни є лише частиною більшої проблеми зараження нерозірваними боєприпасами.

Касетні боєприпаси, які США почали надсилати в Україну цього літа, під час пострілу випускають десятки бомб, які розлітаються та не завжди вибухають одразу. Але вони можуть здетонувати пізніше якщо їх порушити, підняти чи перемістити.

Як розмінувати Україну

Сапери повинні швидко розміновувати, часто під вогнем, щоб українські війська могли просуватися. Йдеться не про видалення кожної окремої вибухівки, а про створення безпечного шляху для прориву оборонних ліній.

Гуманітарне розмінування здійснюються за іншими правилами. Україна також має власні національні стандарти протимінної діяльності, які розроблені на основі значного досвіду знешкодження боєприпасів часів Другої світової війни та війни на Донбасі.

Першим кроком є визначення місця забруднення мінами чи боєприпасами. Процес починається з нетехнічного опитування, яке є своєрідною місією зі встановлення фактів. Деякі місця легко визначити: якщо точилися активні бойові дії або вибухнула міна чи бомба, це досить вірна ознака того, що земля небезпечна.

«Це люди з біноклями, люди, які виходять із елементарним пошуковим обладнанням, щоб спробувати визначити, де існують межі зараження вибуховими снарядами», — сказав Седдон.

Команди опитують місцевих жителів, мера, поліцейських або навіть військових, щоб спробувати зібрати більше інформації. Супутникові зображення допомагають, як і технології, що розвиваються, такі як безпілотники й тепловізори.

У процесі звуження потенційно забрудненої території, методи стають більш точними: групи на місцях з використанням металодетекторів або собак. Тільки зараз в Україні не кожну міну та боєприпаси, що не розірвалися, можна вилучити, адже не вистачає ресурсів, обладнання та людей.

Ігор Безкаравайний, заступник міністра економіки України, який курує розмінування, заявив, що Україна надає пріоритет «розмінуванню для цивільних потреб». Мета полягає в тому, щоб зробити землю максимально придатною для використання та безпечною, поки все не можна буде розмінувати пізніше.

Критична інфраструктура є головним пріоритетом України, як-от дороги, лінії електропередач, газо- та водопроводи та електростанції. Потім ідуть сфери, які перетинаються з економікою України, зокрема зернові поля, які лежать в основі аграрного сектора країни.

Повне очищення — тобто видалення кожної окремої міни — неможливо здійснити через обмежені ресурси та постійний конфлікт. Замість цього сапери можуть розчистити територію навколо електростанції, щоб працівники мали доступ до неї для необхідного ремонту й технічного обслуговування. Команди можуть видалити міни, щоб фермер міг засіяти, принаймні, частину своєї площі, але не всю.

Це довгостроковий виклик для України, який погіршується, чим довше триває війна

Райан Хендріксон, зелений берет у відставці зі спецназу армії США та засновник організації з видалення мін Tip of the Spear, працював із командою з розмінування в Україні. За його словами, на початку 2022 року, коли Росія почала залишати такі місця, як Буча та Ірпінь, щоб зосередитися на Донбасі, люди повільно почали повертатися до своїх домівок. Це трохи нагадало йому наслідки урагану чи повені: люди поверталися подивитися, що залишилося.

Коли вони поверталися, збільшувалися ризики натрапити на міни чи боєприпаси. Побоювання полягає в тому, що люди, життя яких уже зірвано війною, не можуть дочекатися розмінування. Фермери хочуть орати свої поля, тому вони встановлюють саморобні машини, щоб спробувати самостійно підняти міни.

Освітні та просвітницькі кампанії намагаються зменшити цей ризик. В Україні оголошення з попередженням про мінування транслюються по радіо та розлітаються у соціальних мережах. У потягах показують анімаційну рекламу, особливо важливу для попередження українців, які, можливо, знову повертаються додому. Діти отримують книжки-розмальовки, де попереджають не торкатися речей, схожих на міни. Патрон, український пес-міношукач, відвідує школи та знімається у музичних кліпах.

«Це схоже на пропаганду, але таке потрібно робити, адже це прості правила і про них повинні знати всі українці», – вважає Безкаравайний.

США пообіцяли виділити понад 182 мільйони доларів на гуманітарне розмінування України. Але за оцінками Світового банку, розмінування України коштуватиме близько 37 мільярдів доларів. Навіть за допомогою та досвіду міжнародних неурядових та інших організацій, розмінуванням значною мірою займаються самі українці — шкільні вчителі, таксисти та жінки, навчені цій неймовірно небезпечній роботі. В Україні є близько 3000 фахівців з розмінування і планується навчити ще більше, адже чиновники заявили, що їм потрібні кілька тисяч.