Повітряно-космічні сили Росії стали дедалі частіше використовувати найсучасніший літак далекого радіолокаційного виявлення «Берієв А-50У» і це пояснюється трьома причинами: втрати російської авіації на фронті, необхідність максимізувати систему протиповітряної оборони С-400 і підготовка до притоку в Україну винищувачів західного виробництва у 2024 році

Розвідка Міністерства оборони Великобританії повідомила 17 листопада 2023 року, що російські Повітряно-космічні сили (ВКС РФ) дедалі частіше ризикують своїм найсучаснішим літаком далекого радіолокаційного виявлення (ДРЛВ) Берієв «А-50У» для виявлення повітряних цілей супротивника у повітряному просторі України. Про це йдеться в аналітичній публікації Breaking Defense, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

А-50У (кодова назва за стандартом НАТО – MAINSTAY-D) має обертовий радарний купол діаметром 30 футів, який аналогічний відомому американському літаку системи АВАКС Boeing EA-3 Sentry. Відповідно, він може виявляти та ідентифікувати літаки супротивника на більших дистанціях, аніж радари російських винищувачів чи зенітно-ракетні комплекси, «оскільки його висота дозволяє йому бачити дистанції по усьому радіусу кривизни Землі».

В основі модернізації А-50У – заміна аналогової електроніки попереднього покоління сучасним цифровим комплексом авіоніки, який прискорює обробку даних та покращує як відстеження сигналів, так і виявлення цілей. Представники консорціуму «Роселектроніка», який виготовляє бортову техніку, заявляють, що конфігурація А-50У здатна виявляти більше типів літаків і одночасно супроводжувати більше цілей та керованих ракет, аніж модель попереднього покоління.

З початку війни в Україні, А-50У, в основному, використовувався для управління боєм винищувачів ВКС Росії, а також для забезпечення далеких координат наземних цілей для літаків МіГ-31К, які несуть гіперзвукову ракету Х-47М2 «Кинджал».

Хоча в РФ було виготовлено понад 40 літаків А-50, цієї найдосконалішої моделі літака залишилося лише 8, і будь-який втрачений літак в Україні, замінити буде складно, якщо взагалі можливо. Росія розмістила літаки відповідним чином, утримуючи їх на достатній відстані від українських систем ППО. Страх втрат посилився після атаки безпілотника на один літак у лютому 2023 року, коли він був на стоянці на аеродромі у Білорусі.

Те, що Росія була готова перемістити літаки вперед до лінії фронту, є мовчазним визнанням поточних проблем з ВКС Росії, але зараз є три конкретні причини для цього кроку: втрати російської авіації на фронті, необхідність максимізувати систему ППО С-400 і підготовка до притоку в Україну винищувачів західного виробництва у 2024 році.

«У процесі вдосконалення системи протиповітряної оборони України та появи західних моделей винищувачів, ВКС Росії доведеться зробити важкий вибір. Їм доведеться вирішити, що їм коштуватиме дорожче: втратити один або кілька із цих А-50 або надалі спостерігати, як їхні бойові літаки та підрозділи С-400 поступово деградують», – зазначив неназваний український експерт із оборонної електроніки та РЕБ.

Великі втрати російської авіації без можливостей їх заміни

Цей перший момент – це величезні втрати ВКС Росії із початку бойових дій. Дані різняться, але за детальною оцінкою експерта RAND Майкла Бонерта, Росія втратила від 84 до 130 літаків та гелікоптерів. Сюди входять втрати через зіткнення з українськими літаками у повітрі, влучну роботу українських підрозділів ППО та аварії, внаслідок тренувань чи інших подій.

Бонерт також підрахував, що «умовні» втрати становлять від 27 до 57 літаків через те, що літаки ВКС РФ літали протягом набагато більшої кількості годин і у швидкому темпі, що набагато перевищує нормальне зношування, на яке розраховані російські платформи. (У своєму аналізі Бонерт також зазначає, що втрати, ймовірно, вищі.)

Ці втрати змушують ВКС РФ проводити операції подалі від лінії фронту, намагаючись уберегти авіацію від небезпеки, на відміну від стратегії, яка застосовувалася на початку війни. Про цю зміну у тактиці заявив у вересні 2023 року голова ВПС США в Європі та Африці генерал Джеймс Б. Хекер.

«Коли вони [ВКС Росії] тільки розпочинали свою діяльність, вони летіли прямо у зони враження українськими ракетами класу «земля-повітря». Тепер вони не літають у цих кільцях, а якщо й літають, то на малій висоті протягом дуже короткої миті, а потім повертаються назад. Це адаптація для порятунку літаків, але, очевидно, це не обіцяє нічого хорошого для скидання бомб і спроб здобути перевагу у повітрі», – сказав він в інтерв’ю журналу Air & Space Forces Magazine.

У повідомленні Newsweek від 28 листопада 2023 року процитували представника України, який заявив, що «після того, як [Росія] втратила вісім дозвукових штурмовиків [безпосередньої авіаційної підтримки] Су-25 під Авдіївкою, використання фронтової авіації та ударних гелікоптерів РФ значно скоротилося. Він також повідомив, що ВКС Росії використовують Су-35 – найсучасніші винищувачі на українському театрі військових дій, для скидання керованих авіабомб.

За словами Джастіна Бронка з Королівського об’єднаного інституту (RUSI), який розмовляв з Breaking Defense на жовтневому Варшавському безпековому форумі, практика ВКС Росії була зразком «взад і вперед» у їх розгортанні.

«Російські ВПС мають тенденцію завдавати ударів, а потім відходити далеко за межі досяжності. Потім крок за кроком вони повільно відступають до лінії фронту, поки не страждають від ще одного інциденту з «кривавим носом» того чи іншого характеру. Потім вони знову відходять на безпечну відстань, доки не вирішать знову повільно рухатися до переднього краю зони бойових дій», — пояснив він.

Відповідно до минулої практики, ВКС Росії перебувають в одному з моментів відходу у тил, тому Су-35 «діють на відстані», залишаючись поза досяжністю ППО України. Про це повідомив офіційний представник Збройних Сил України полковник Олександр Штупун.

«За останні два дні зафіксовано понад 20 таких авіаударів [Су-35]», – зазначив він.

Незважаючи на це, схоже, що А-50У ламає стереотипи і фактично наближається до лінії фронту, а не покидає її. Масове використання А-50У могло б ще більше мінімізувати втрати за рахунок не лише виявлення та відстеження українських літаків, але й управління з’єднаннями ВКС РФ, щоб уникнути їх. Він також використовується для ідентифікації та позначення конкретних територій, які захищає мережа українських ракетних батарей класу «земля-повітря», яка збільшується.

Взаємопов’язане націлювання для С-400

Друга роль, яку виконує А-50У – це передача даних повітряного зображення зі свого радара SATCOM по каналу передачі даних із найсучаснішою системою протиповітряної оборони Росії – С-400 «Алмаз-Антей» (SA-21). Це створює інтегрованішу мережу ППО, яка ефективна на великих дистанціях.

Залучені для цього завдання ВКС Росії можуть максимізувати ефективність своїх С-400, також використовуючи радар А-50 для розширення зони ураження цілей. У репортажі російського пропагандистського інформагентства ТАРС один із старших експертів російських сил протиповітряної оборони (ППО) пояснив, як здійснюється таке взаємопов’язане націлювання.

«Один із підходів полягає у переведенні головок активного самонаведення ракет С-400 у режим захоплення після пуску. Це робить ракету залежною від радіолокаційної корекції на середньому курсі, яка подається на ракету до того, як ГСН стане активним і перейде у кінцеву фазу. Але в цьому випадку дані про маршрут передаються бортовою системою радіолокації А-50У, а не командним пунктом С-400», – зазначив російський експерт.

Інший метод, який обговорюється, полягає у тому, що льотні екіпажі А-50У і командні центри С-400 обмінюються даними і завантажують інформацію про ціль у систему наведення ракети перед запуском. Для цього, як і раніше, потрібен канал передачі даних до ГСН від радарів С-400 і А-50У. У цьому сценарії С-400 може замаскувати сигнал свого радара, діючи у тренувальних умовах, щоб не відключати приймач радіолокаційних попереджень ворожого літака. Знову ж таки, А-50У надає дані корекції на середині курсу.

Прикметно, що російський експерт не уточнив, скільки цілей можна відстежувати та обстрілювати у такий спосіб, а також який приріст дальності А-50У надає С-400, приховуючи від громадськості подробиці, які можуть допомогти у протидії цій спільній системі. Зазначимо, що С-400, які оснащені системою активного самонаведення, яка необхідна для роботи цього тандему, було розгорнуто в Україні лише на початку листопада 2023 року, що може бути сигналом проблем у створенні арсеналу активних систем самонаведення.

Страх перед західними винищувачами

Третьою причиною збільшення використання А-50У, згідно зі звітами розвідки Міноборони Великобританії, є побоювання щодо майбутнього введення західних винищувачів на озброєння ВПС України. Мало того, що отримання Україною американських F-16 та/або шведських Saab JAS-39 Gripen створить загрозу додаткових втрат літаків ВКС Росії, але будь-які С-400, які розгорнуті для нейтралізації цих західних літаків, будуть уразливішими для атак з повітря.

Кількість С-400, втрачених внаслідок повітряних і ракетних атак, у певному сенсі стала серйознішою проблемою для російських військових, аніж кількість збитих літаків. Кілька батарей було знищено українськими безпілотниками та ракетними атаками, зокрема дві у Криму наприкінці серпня та вересня 2023 року та ще одна батарея наприкінці жовтня 2023 року.

Підрозділи С-400 у Криму були знищені новим, наземним варіантом тієї ж протикорабельної ракети ДКБ «Промінь» «Нептун» української розробки, яка використовувалася під час потоплення ракетного крейсера «Москва» у квітні 2022 року. Версія ракети мала дальність дії 190 миль та несла 330-фунтову боєголовку. Нова модель, яка використовується проти С-400, має дальність дії 225 миль та оснащена боєголовкою масою 770 фунтів.

Ці літаки, які втрачені в боях наразі не можуть бути замінені новими найближчим часом через дефіцит сучасних електронних компонентів, і у Москви зараз, схоже, менше С-400, аніж їй потрібно для захисту своїх авіабаз та командних центрів, які залишились у Чорноморського флоту РФ. Російські збройні сили тепер вдалися до передислокації батарей, які базувалися у західному анклаві Калінінграді. Перекидання цих С-400 в Україну відбулося внаслідок того, що у розвідувальному документі Міноборони Великобританії описується як «винятковий рух російського повітряного транспорту у листопаді 2023 року», який спостерігався супутниками НАТО та платформами розвідки.

У доповіді військової розвідки Міністерства оборони США від 26 листопада 2023 року робиться висновок про те, що скорочення кількості С-400 є важливим питанням. Це означає, що Москва готова «прийняти на себе додатковий ризик» навколо Калінінграда – стратегічно важливого регіону Росії, знявши частину своєї системи ППО та перекинувши її на театр воєнних дій в Україні.

«Вибір меншого із двох зол «підкреслює перенапругу, яку війна в Україні викликала для деяких ключових сучасних можливостей Росії», – йдеться у доповіді розвідки Міноборони США.

Знищивши С-400, українці значно погіршили систему протиповітряної оборони Росії, оскільки корисність батарей ЗРК середньої та малої дальності, які, зазвичай, працюють у тандемі з ними, зведена до мінімуму.