Представники Китаю поки що не брали участі у жодній міжнародній конференції з повоєнного відновлення України, але у Києві сподіваються, що Пекін приєднається до таких заходів у майбутньому

Китай, хоч і заявляє про свій нейтралітет у війні проти України, насправді підтримує Росію, наприклад, допомагаючи їй ухилятися від західних санкцій. Але ділові та політичні відносини Китаю з Україною не розірвані. Відповідно до зернової угоди, яка дозволяла безпечно проходити суднам, що перевозили українське зерно через Чорне море, Китай був найбільшим отримувачем їх вантажів. Росія вийшла з угоди у липні 2023 року, але Китай залишається важливим покупцем української продукції, оскільки рух новим морським коридором збільшується. Коли бойові дії, зрештою, припиняться (незалежно від того, яка сторона святкуватиме перемогу), у багатьох виникає запитання, чи побачать китайські компанії величезні можливості у відбудові України. Про це йдеться в аналітичній публікації The Economist, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Інтереси Китаю в Україні виходять далеко за межі його бажання послабити західні альянси і залишити Росію такою, якою вона є. До російського вторгнення і Китай, і Україна сподівалися здобути економічні вигоди від взаємних відносин. Китай випередив Росію як найбільшого торгівельного партнера України (хоча Європейський Союз, як і раніше, посідав перші позиції). Китайські компанії вже укладали угоди з будівництва чи фінансування інфраструктури. У 2021 році президент України Володимир Зеленський заявив своєму китайському колезі Сі Цзіньпіну, що Україна має стати «мостом Китаю до Європи». Незважаючи на усі симпатії Сі Цзіньпіна до президента Росії Володимира Путіна, такі перспективи йому мали сподобатись.

Але чи зіграє Китай значну роль у тому, що може стати найбільшим будівельним божевіллям у Європі з часів Другої світової війни? Частково це залежатиме від того, як закінчиться війна. У тому малоймовірному випадку, коли Україна опиниться під контролем РФ, Китаю доведеться зробити суворий вибір: стати на бік Росії в такому сценарії означатиме зіпсувати відносини із Заходом. Якщо припустити, що уряд у Києві збереже контроль над більшою частиною території України (і матиме апетит до китайської допомоги), КНР доведеться підрахувати, наскільки його внесок ризикує роздратувати Росію, дружбу з якою він вважає життєво важливою для власної безпеки.

На перший погляд, Україна могла б здатися привабливою для китайських інвестицій. У 2017 році Київ приєднався до ініціативи «Один пояс, один шлях» – глобальної схеми будівництва інфраструктури Китаю. І Україна має хороші можливості, як потенційний канал для китайських товарів, призначених для європейських ринків, і має ресурси, які потрібні Китаю, починаючи від пшениці та кукурудзи до залізняку. Але українські експерти нагадують про обережність у ділових відносинах з Піднебесною.

«Частка КНР у загальній структурі прямих іноземних інвестицій в Україну була дуже крихітною», – зазначає Юрій Пойта із київської дослідницької мережі «Нова геополітика».

А представник українського МЗС заявив, що в Україні «жодного проекту не реалізовано» в межах китайської ініціативи «Один пояс, один шлях».

Колись це виглядало зовсім по-іншому. У 2013 році проросійський президент України Віктор Янукович відвідав Китай і уклав, за його словами, угоди, що включають китайські інвестиції у розмірі 8 мільярдів доларів у низку проектів — від авіакомпаній та суднобудування до сільського господарства. Ці плани були зруйновані народним повстанням проти Януковича, яке призвело до його втечі до Росії у 2014 році та вирішального політичного дистанціювання України від Москви. Росія швидко відреагувала, захопивши Крим на півдні країни та спровокувавши сепаратистську війну на Донбасі.

Заворушення та насильство в Україні відлякали китайських інвесторів. Але деякі аналітики у Києві вважають, що їхня нерішучість могла мати й іншу причину: Китай не хотів засмучувати Росію і налагоджувати занадто тісні відносини з урядом, який у Москві зневажали.

«Я думаю, росіяни багато зробили, аби переконати Китай у тому, що це їхня сфера впливу», — каже Максим Скрипченко із Центру трансатлантичного діалогу у Києві.

Те, що Україна зверталася до Заходу у пошуках безпеки, не надихало Китай. Коли приватна китайська аерокосмічна компанія Beijing Skyrizon розпочала спробу поглинання українського виробника авіаційних двигунів «Мотор Січ», Америка поскаржилася, що Skyrizon пов’язаний із китайською армією. Україна належним чином заблокувала продаж у 2021 році. Потім Skyrizon подала позов проти українського уряду, вимагаючи компенсації у мільярди доларів. У 2022 році українська влада використала повноваження воєнного часу для націоналізації «Мотор-Січ». Skyrizon звинуватив українську владу у «необґрунтованому розграбуванні законних прав та інтересів китайських інвесторів». Україна поки що не запозичила приклад західних країн і не заборонила використання китайської технології у мережах 5G.

Громадська думка в Україні також може не допомогти китайському бізнесу. За даними Pew Research Center, аналітичного центру у Вашингтоні, у 2019 році думки про китайські інвестиції в Україну були одними з найсприятливіших у Європі: 57% респондентів висловлювались позитивно з цього приводу. Вторгнення 2022 року зіпсувало суспільні настрої. Соціологічна компанія «Рейтинг» у червні 2023 року повідомила, що 34% опитаних українців вважають Китай ворожою країною, порівняно із 12% наприкінці 2021 року.

«Можуть бути вагомі економічні причини для звернення за допомогою до Китаю у відновленні, але Україна має пам’ятати про «політичну та моральну ціну» такого кроку», – вважає Олександр Мережко, голова Комітету з міжнародних справ Верховної Ради України.

Україна та її союзники на Заході уже планують етап відновлення. Вони провели дві конференції — у Лугано та Лондоні — для обговорення повоєнного відновлення України. Китай не брав участі у цих заходах. Представник українського міністерства закордонних справ сподівається, що Пекін приєднається до наступних зустрічей. Але у КНР це може виглядати, як відмова від коханого друга. Надання Росії моральної підтримки, як і раніше, є пріоритетом Китаю, а не з’ясування того, як Україна, яку китайські ЗМІ зображують маріонеткою Заходу, може досягти миру, який здається далеким.