Якщо новий словацький прем’єр-міністр надалі домагатиметься припинення військової допомоги Україні, то це призведе до її неминучої поразки, збільшить ризик конфлікту Євросоюзу з Росією, а також порушить національно-державні інтереси самої Словаччини

Той, хто стверджує, що знає, куди поведе Словаччину уряд Роберта Фіцо, поводиться, м’яко кажучи, досить зухвало. На цьому етапі нам це просто не відомо. Ми лише точно знаємо, що він схиляється на бік Росії в її конфлікті з Україною. Фіцо неодноразово заявляв, що війна Росії проти України — це не наша війна, і що Словаччина не відправила б жодної кулі в Україну. На засіданні Європейської Ради Фіцо приєднався до Віктора Орбана з Угорщини.

Про це йдеться в авторській колонці Мікулаша Дзурінди, колишнього прем’єр-міністра Словаччини і президента Центру європейських досліджень імені Вільфріда Мартенса на сторінках EuObserver, переклад якої пропонує Foreign Ukraine.

Якщо амбіції Фіцо й Орбана переважать в ЄС, незабаром відбудеться падіння України, оскільки допомога Заходу має вирішальне значення для того, щоб допомогти Україні продовжити контрнаступ проти російських загарбників.

Ситуацію ускладнює той факт, що тягар допомоги Україні поступово перекладається з плечей США на плечі Європи. Це відбувається не лише через нещодавнє невдоволення республіканців у Палаті представників США з приводу допомоги Україні.

США відволікаються на Китай

А також не через потенційну перемогу Дональда Трампа на майбутніх президентських виборах 2024 року. Це пов’язано із низкою інших геополітичних подій, найбільш помітною з яких є постійне прагнення Китаю до світового панування; як відомо, в економічній й технологічній сферах, але також і у військовому аспекті.

У недалекому минулому Китай без жодних проблем «втихомирив» Гонконг. Азійська наддержава зараз відкрито загрожує військовим вторгненням у Тайвань. Китай побудував штучні острови у Південнокитайському морі, аби вони служили базами для потенційних військових операцій. Домінування Китаю в цьому регіоні є червоною лінією для США та їх союзників у Південнокитайському морі, яку американці не дозволять Китаю перетнути.

Заходи, які США будуть змушені вжити для протидії цьому виклику, були й будуть залишатись фінансовим тягарем для Америки.

Уряд Обами вже прийняв доктрину, в якій йшлось про те, що США не можуть дозволити собі вести дві війни одночасно. Одна війна уже триває в Європі. Китай погрожує другою. І це без урахування регіональних воєн, таких як в Ізраїлі, які потенційно можуть перерости у глобальніший конфлікт.

Тож комусь доведеться взяти на себе завдання із озброєння України та надання їй допомоги. ЄС уже надав Україні статус кандидата. На початку листопада 2023 року Європейська комісія вирішила рекомендувати європейським лідерам почати переговори про вступ України до ЄС. Жереб кинуто.

Чи ситуація радикально різниться? Чи повинен ЄС — запозичувати приклад Орбана і Фіцо — припинити усю військову допомогу Україні? Що би це означало для України, для ЄС і що це означало б для Словаччини?

Як згадувалося вище, для України припинення допомоги ЄС означає військову поразку й підпорядкування Росії. Для ЄС — це призвело б до величезної втрати довіри, подовження його зовнішніх кордонів і значно збільшеного ризику нового конфлікту з Росією.

Безперечно, останнім переможеним була б Словаччина. Орбан, який продовжує робити провокаційні заяви про несправедливість Тріанонського договору і який їздить по Південній Словаччині так, ніби він вдома, отримав би значний поштовх для своїх експансіоністських апетитів. Ревізіонізм, що кипить у головах деяких людей по обидва боки Дунаю, отримав би новий поштовх.

Чи свідомий Роберт Фіцо «гри», яку він затіяв?

Цинічна хитрість

Можна було б сказати, що в цьому немає нічого нового, адже Фіцо по-своєму цинічна і хитра людина, яка знає, як діяти в національних інтересах. Його розрахунок виглядав би наступним чином: «Я буду грати роль миротворця вдома, але не буду блокувати допомогу Україні в Європейській Раді. Зрештою, зараз ми потребуємо грошей з Плану відновлення і фондів ЄС більше, аніж будь-коли».

Однак, Фіцо недовго будуть сходити з рук такі хитрощі. Пов’язано це з тим, що тиск на ЄС для надання допомоги Україні буде тільки посилюватися, а не зменшуватися, як в економічному, так і у військовому аспектах.

У Фіцо буде тільки два варіанти: або приєднатися до нас, або опинитися в ролі того, хто зайцем їздить у потязі. Але Європа принципово не потерпить таких ухильників від плати за проїзд. Таким чином, Фіцо став би загрозою зміцненню Словаччини в євроатлантичному економічному та безпековому просторі.

Врешті, ключове питання: «Чи може ЄС дозволити собі дати Росії підпорядкувати Україну?»

Лише сама Україна може вирішити, коли і за яких умов закінчиться війна. ЄС може тільки вирішити, яким чином або, можливо, на яких умовах він допоможе Україні. Ключовою стратегічною метою для ЄС, для Європи і для демократичного світу має бути запобігання поразки України в цій війні. ЄС повинен надати допомогу Україні в тій мірі, в якій це, як мінімум, запобіжить майорінню російського прапора над Києвом.

Ця стратегічна спрямованість ЄС, Європи і заходу повинна бути доведена до відома Кремля таким чином, щоб не залишати Москві ані найменшого приводу сумніватися в тому, що західне співтовариство дійсно має на увазі те, про що говорить. У такому випадку кремлівські стратеги також проведуть свої розрахунки і визначать, що за 10 років війни не Росія захопить Україну, а Китай захопить Росію.

Настав час не лише Фіцо та його партнерам по коаліції, але й словацьким націоналістам усвідомити, що будь-який прояв поступливості або навіть порозуміння щодо Москви фактично становить загрозу тому, що Фіцо називає «національно-державними інтересами Словаччини». Заради Європи загалом давайте сподіватися, що вони усвідомлять це якнайшвидше.

Перекладач: Олександр Колодюк