Декілька німецьких установ, таких як Берлін-Карлсхорстський музей, Федеральний архів ФРН, Німецька комісія з військових поховань, Архів Арользена та ініціатива «Рятуйте українські архіви» надають допомогу Україні у збереженні архівних документів під час російського вторгнення

Поселення Високопілля, засноване як німецька колонія між 1869 та 1870 роками, розташоване серед сільськогосподарських угідь на півдні України. Тут є головна дорога, залізничний вокзал та церква із золотим куполом. Близько 4200 мешканців живуть у скромному селі, яке було захоплене російськими військами у березні 2022 року, перш ніж українські збройні сили відбили його у вересні 2022 року та поставили український прапор біля лікарні у рамках контрнаступу. Про це йдеться в аналітичній публікації Deutsche Welle, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Під час шестимісячної окупації у Високопіллі російські солдати жили у підвалах, грабуючи та руйнуючи будинки, школи, дитячі садки, історичні місця та обласний архів, який розміщувався у чотириповерховій будівлі.

Сьогодні будівля знаходиться у руїнах. Навіс над головним входом відірваний, вікна тріснуті або взагалі відсутні, дах обвалився. Уламки блокують вхід. Документи, які не були знищені або які вдалося вчасно доставити до безпечного місця, тепер уразливі у випадку негоди.

Регіональні архіви у Високопіллі — лише один із багатьох прикладів того, що пограбування та знищення архівів — це частина того, як Росія веде свою війну. Звіт Архівів Арользена – міжнародного центру переслідування нацистів, засвідчив, наскільки драматичною є нинішня ситуація. Повідомляється, що російські солдати вкрали з архівів Херсона мільйони документів, що складає близько половини колекції. Вони також прибрали комп’ютери та принтери, перш ніж закласти у будівлю міни. Після виведення російських військ усе було розміновано, але повернення документів, що залишилися, — трудомісткий процес. Бракує сканерів, комп’ютерів, ящиків для зберігання речей, полиць та персоналу.

Культурна пам’ять України у небезпеці

«Коли нація виборює своє виживання, вона також виборює збереження своєї культурної самобутності. Музеї – це матеріальні сховища, а архіви та бібліотеки – це сховища знань», – розповідає Йорг Морре, директор музею Берлін-Карлсхорст, який має гарні відносини із багатьма українськими музеями та архівами.

Крім того, у державних архівах України зберігаються файли радянської секретної служби. Вони документують такі злочини, як Голодомор у 1932-33 роках. Документи в українських архівах не знаходяться під замком, але можуть бути переглянуті дослідниками та зацікавленими громадянами.

Під час Другої світової війни Україна перебувала під німецькою окупацією з 1941 до 1944 року. Саме тому багато архівів також містять історичні свідчення епохи нацизму, зокрема фотографії, листи військовополонених та підневільних робітників, а також інші документи про злочини нацистів.

«Файли німецької окупації не мають фундаментального значення для культурного сприйняття української нації, але з точки зору Росії, держави-наступника Радянського Союзу, вони важливі», – стверджує Морре.

Росія вважає себе законним власником цих документів. У херсонському архіві російські емісари ходили рядами зі списками і спеціально брали томи та папки часів німецької окупації.

«Це випливає із великої традиції пограбування архівів часів Другої світової війни, коли Червона Армія у великих масштабах привозила файли з німецьких архівів до Москви. І вони там досі. Ці вкрадені файли десятиліттями взагалі не чіпали, навіть російські дослідники. Вся справа була в тому, щоб володіти ними. Росія зараз знову діє за цією логікою», – пояснює Морре.

Чому українські архіви знищуються та грабуються

Для президента Росії Володимира Путіна Україна не є суверенною державою. Він чітко дав це зрозуміти у своїх псевдоісторичних промовах напередодні вторгнення 24 лютого 2022 року.

За три дні до вторгнення він заявив у своєму зверненні до російської нації, що Україна є не просто сусідньою країною для Росії. Він розглядає обидві країни як єдине ціле. Україна була створена Росією та є невід’ємною частиною російської історії та культури, заявив він. Путін бачить себе визволителем України, до якої проникли націоналісти та неонацисти.

З погляду Путіна, може бути лише одна правда, одна історія, а саме російська. У Росії придушуються критичні голоси та засоби масової інформації, а доступ до архівів обмежений. Знищення та розграбування українських архівів російськими військовими — це спосіб стерти історію України та позбавити український народ своєї ідентичності.

Спроба відмовити людям у їхній культурі має давню традицію: українську літературу було заборонено ще за часів Царської імперії, і українською мовою не дозволялося розмовляти. У Радянському Союзі було «русифіковано» прізвища та назви міст і споруджено пам’ятники, що прославляють радянську владу, навіть у найвіддаленіших районах імперії. Чимало з цих монументальних статуй досі є частиною ландшафту колишніх комуністичних держав.

Наразі російська мова є офіційною на окупованих територіях України. До лікаря допускаються лише ті, хто має російський паспорт. У школах розмовляють російською мовою. Затверджені підручники розповсюджують російську пропаганду, а українські підручники заборонені.

Як зберегти архівні документи?

Декілька німецьких установ, таких як Берлін-Карлсхорстський музей, Федеральний архів ФРН, Німецька комісія з військових поховань, Архів Арользена та ініціатива «Рятуйте українські архіви», надають допомогу Україні.

За словами музейного експерта Йорга Морре, викрадення культурних цінностей — тема, яка є дуже актуальною в Німеччині.

Під час Другої світової війни німці вивезли культурні цінності з архівів, бібліотек та музеїв, особливо в окупованій Польщі.

Нині у більшості українських архівів працює вдвічі менше людей, ніж до війни. Проте, їм терміново потрібна професійна підтримка, оскільки як і раніше, вони перебувають у небезпеці. Також потрібні гроші на сканери високої роздільної здатності, генератори енергії, лампи, осушувачі, пожежну сигналізацію, архівні коробки, полиці, фотоапарати, комп’ютери, спеціальні клеї та папір.

Документи, які не оцифровані, можуть бути загублені назавжди. У цифровізації теж є своє підводне каміння. Хоча багато документів сканується, але несистематично.

Знищення архівів, бібліотек та музеїв сильно вдарило по Україні, оскільки втрата культурних цінностей ускладнює формування національної держави.

«Звичайно, можна все оцифрувати і тоді знання збережуться. Але чи національна держава може бути заснована на цифрових копіях? Ми ще не досягли того рівня оцифрування, коли можемо сказати, що це добре», – резюмує Морре.