Дельта Дунаю є сприятливим середовищем проживання для куланів, європейської норки, як мінімум двох видів диких осетрових, а також величезної кількості перелітних птахів та популяції рідкісних кучерявих пеліканів

Вантажівка із худобою прибуває на зимову смугу лугів під назвою Тарутинський степ на півдні України. Коли цієї холодної ночі металеві двері трейлера відчиняються, з’являється не зброя чи боєприпаси, а череда віслюків: а саме різновид азіатського дикого віслюка, який називається кулан. Про це йдеться у спеціальному репортажі канадського видання Hakai Magazine, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

Колись кулан (Equus hemionus kulan) був поширений у Східній Європі та Центральній Азії, а з 1994 року був внесений до Червоного списку видів, які знаходяться під загрозою зникнення Міжнародного союзу охорони природи, а їхня популяція тепер класифікується як зникла та «сильно фрагментована». 20 куланів, випущених у степ наприкінці грудня 2021 року, стали другою такою реінтродукцією (перша відбулася у травні 2020 року) у рамках зусиль щодо відновлення дикої природи у регіоні дельти Дунаю в Україні, Молдові та Румунії. Тут сузір’я організацій за підтримки Rewilding Europe працює над відновленням ландшафту, який постраждав від індустріалізації та надмірного полювання.

Команда українських захисників природи Rewilding Ukraine працювала з партнерами іншого заповідника над реінтродукцією куланів. Друге стадо куланів приєдналося до 20 віслюків, випущених у 2020 році, що стало першим кроком до досягнення поголів’я до 300 голів у найближчі 12 років.

Сайгак, лань і кулан колись блукали Тарутинським степом, формуючи і створюючи середовище проживання. Подібні травоїдні тварини пасуться на траві та іншій рослинності, знижуючи ризик лісових пожеж; Коротші трави також приносять користь дрібнішим істотам, таким як степовий бабак і ховрах. Повернення куланів та інших тварин – гарна новина і для хижаків, насамперед вовків, і для регіону дельти Дунаю загалом. Це одна з найменш населених територій Європи з помірним кліматом, яка займає 5800 квадратних кілометрів території Румунії, Молдови та України, а її площа майже дорівнює розміру штату Делавер.

Дельта є кінцевою точкою однієї з найбільших річок Європи. Починаючись у горах німецького Шварцвальда, Дунай протікає через столиці Відень, Будапешт і Белград, а потім ділить навпіл Карпати в Румунії. Звідси вона повертає на Схід, утворюючи кордон із Болгарією. Потім річка згинається і тече паралельно до Чорного моря, а потім розпадається на велику мережу струмків, озер, очеретяних заростей і мулистих мілин, зрештою впадаючи у море.

У ХХ столітті були створені канали та греблі, які відсікають озера у дельті, але понад 4600 видів тварин і рослин ще живуть у її смарагдовому павутинні. Дельта Дунаю є сприятливим середовищем проживання для європейської норки, як мінімум двох видів диких осетрових, а також величезної кількості перелітних птахів та популяції рідкісних кучерявих пеліканів.

Михайло Нестеренко присвятив 25 років зусиллям щодо відновлення дикої природи у дельті Дунаю. З того часу, як він допоміг заснувати Rewilding Ukraine у 2017 році, він працював з членами команди над повторним впровадженням ключових видів тварин, таких як кулан, водяний буйвол, коні, лань та пугачі. Крім будівництва дерев’яних платформ для гніздування пеліканів, команда також усунула частину шкоди, завданої ландшафту радянськими часами, використовуючи екскаватори та інше обладнання для видалення гребель та возз’єднання річки та заплави з однією з найбільших озерних систем на українській стороні дельти.

Вся ця робота поступово допомогла зміцнити основи природокористування місцевого населення: інфраструктуру для спостереження за птахами й тваринами для туристів, екопарк з екскурсійними маршрутами Тарутинським степом.

Але 24 лютого 2022 року майбутнє ініціативи щодо відродження – та й майбутнє самої дельти та й усієї країни – було поставлене під сумнів: Російська Федерація напала Україну.

Одеса, портове місто на Чорному морі, розташоване приблизно за 150 кілометрів на північний схід від дельти Дунаю, зазнало нападу у перший день війни. Над головою проревіли російські винищувачі, після чого були обстріли зі суходолу та моря. Обстріл змусив тисячі жителів, включаючи Нестеренка, його родину та співробітника зв’язку Rewilding Ukraine Катерину Куракіну, евакуюватися. Перебравшись до Молдови, а потім Румунії, вони були переведені до Нідерландів, де знаходиться головна організація Rewilding Europe.

Хоча дельта Дунаю була далеко від лінії фронту, команда, як і раніше, турбувалася про цей район.

«Були заяви російських високопосадовців про те, що вони завдадуть ударів по всіх прибережних районах Чорного моря», – зазначає Нестеренко.

Навіть якби дельта не потрапила під пряму російську окупацію, майбутнє виглядало невизначеним і загрожує небезпеками. Індустрія екотуризму, яка розвивається і яку Нестеренко вважає важливою для успіху їх ініціативи з відновлення дикої природи, раптово зупинилася. Хоча точні цифри по Україні знайти складно, кількість туристів, які відвідують румунську частину дельти, за перші п’ять місяців 2022 року скоротилася на чверть.

Морські міни були встановлені у Чорному морі як українськими, так і російськими збройними силами – це частина морської війни, яка триває і яка включала боротьбу за контроль над українським Зміїним островом, розташованим приблизно за 35 кілометрів від дельти. Декілька мін були занесені припливами у гирло дельти, де вони вибухнули у зоні відновлення дикої природи, викликавши пожежі у сухих лісових масивах. Влітку 2022 року гідрографічне судно постраждало від морської міни в українській частині дельти, а у вересні 2023 року вантажне судно на румунській стороні підірвалося на морській міні. На щастя, екіпажі обох кораблів вижили.

Через заявлені Росією плани на узбережжі Чорного моря найближчий до моря район дельти став військовою зоною відчуження і такою і залишився. Це виявилося особливо проблематичним для Дунайського біосферного заповідника (ДБР), створеної Україною території, що охороняється, розташованої між морем і кордоном з Румунією. ДБР є одним із ключових місцевих партнерів Rewilding Ukraine; обидві організації працювали разом з низкою проектів. Одним із них була співпраця у 2021 році щодо створення плавучих платформ для кучерявих пеліканів і це продовжує проект, розпочатий Rewilding Europe та іншими партнерами у 2019 році.

За словами заступника директора з науки ДБР Максима Яковлєва, ані його команда, ані Rewilding Ukraine не розслідували наслідки кровопролитних боїв, що сталися під час операції зі звільнення Зміїного острова. Вони також не повернулися, щоб стежити за місцями гніздування пеліканів чи іншими проектами. Район надто небезпечний.

«Охорона природи – це запорука мирного життя», – каже Богдан Проць, генеральний директор Дунайсько-Карпатської програми та керівник відділу біорізноманіття Державного музею природної історії у Львові на заході України.

Оскільки війна вразила більшу частину країни, відновлення природи у багатьох районах стало неможливим.

Війна створює інший вид дикої природи за межами зони відновлення дикої природи. В Україні приблизно 174 000 квадратних кілометрів — 30% території країни, площа приблизно зі штатом Вашингтон — зараз заражені вибуховими пристроями. Хоча колись їх можна було виявити за допомогою металодетекторів, Проць каже, що більшість фугасів в Україні здебільшого виготовлені із замаскованого пластику, який може зливатися з лугами та лісами.

Хоча він сподівається, що дрони зроблять революцію у виявленні мін, невідомо, чи зможуть вони колись виявити міни в українських лісах та водно-болотних угіддях із густою рослинністю.

На щастя, майже через два роки після початку війни, дельта Дунаю не перетворилася на смертельну заміновану зону. Морські міни та удари безпілотників, як і раніше, становлять загрозу, але природоохоронці Rewilding Ukraine продовжують відновлювати території дельти, до яких вони можуть отримати доступ без особливого ризику.

Війна призвела до переміщення мільйонів українців. 6 мільйонів біженців бігли через кордони до Польщі, Молдови, Угорщини та інших країн світу. Лише Польща прийняла 60% цих міжнародних біженців. Ще 5 мільйонів переміщених українців переїхали у відносно мирніші райони України. Багато людей оселилися у містах дельти Дунаю й Тарутинському степу. В інших регіонах країни, наприклад, у Карпатах, вимушені переселенці самі перебралися до природних заповідників, мешкаючи у перепрофільованих гуртожитках для польових досліджень, центрах для відвідувачів та музеях.

Хоча війна стала катастрофою для екотуризму в цьому регіоні, українці, як і раніше, отримують психологічну користь від природи, а екосистеми також отримують деяку допомогу. Нещодавно Rewilding Ukraine разом зі своїми румунськими та молдавськими колегами оголосили про створення Клубу відновлювачів дельти Дунаю, метою якого є поєднання дітей із природою. Проць і Нестеренко зазначають, що люди добровільно беруть участь у природоохоронних заходах, що тривають в Україні, від Карпат до Тарутинського степу.

Однак, ще невідомо, чи зможуть добровільні зусилля щодо відновлення врівноважити руйнівні наслідки війни для екосистем. Проць зазначає, що в регіоні дельти Дунаю та по всій Україні реальність меншої кількості грошей та меншої кількості правоохоронних органів на місцях може призвести до збільшення незаконного рибальства та полювання, оскільки люди намагаються вижити.

Одне можна сказати напевно: екологічні якості, які роблять деякі райони України такими важливими для біорізноманіття – річки, торфовища, гирла річок та лісу зробили небезпечними для російської армії.

Болотистий ландшафт дельти Дунаю та його околиць вселили в українців надію, що ця частина України не потрапить під російську окупацію. Проте, після нещодавнього провалу Чорноморської зернової ініціативи почалася хвиля російських авіаударів як у дельті, так і вздовж узбережжя Чорного моря. Відмова Росії гарантувати постачання української сільськогосподарської продукції через Чорне море змусила Київ відновити роботу порту Рені та активізувати операції в Ізмаїлі, розташованому на Дунаї, щодо відправки зерна до Румунії та вгору річкою в такі країни, як Словаччина. Поки угода про зерно діяла, на ці маршрути припадало близько третини експорту сільськогосподарської продукції. Дельта, яка тепер є єдиним місцем доставки мільйонів тонн зерна, зазнала ударів безпілотників і ракет, оскільки Росія завдає ударів по найважливіших об’єктах з перевалки зерна.

Плани щодо поглиблення судноплавного каналу у дельті колись були б абсолютно неприйнятними. Але у новому світі, довкілля має бути збалансованим із турботою про безпеку. Оскільки продовження постачання зерна життєво важливе для економіки України під час війни, то днопоглиблювальні роботи — це невелика ціна, яку потрібно заплатити, щоб уникнути зносу територій, які охороняються, в умовах російської окупації, за умови, що канал буде повернуто в природу після війни.

У перші дні війни ніхто не знав, як виглядатиме Україна через рік і хто контролюватиме ті чи інші регіони. Багато природоохоронних ініціатив в Україні зіткнулися із заморожуванням фінансування, оскільки міжнародні партнери поставили під сумнів цінність фінансування відновлення природи у зоні воєнних дій. На щастя для Rewilding Ukraine, її спонсори — програма Європейського Союзу LIFE та Програма «Зниклі ландшафти та морські пейзажі» — погодилися подивитися, як просуваються справи.

Куланам, випущеним природоохоронцями наприкінці 2021 року, ще до війни, пощастило. Вони прибули із заповідника, розташованого лише за 40 кілометрів від Криму. У березні 2023 року російські війська офіційно захопили заповідник — степове місце існування, яке зараз пошкоджено важкою військовою технікою і технікою. За даними адміністрації заповідника у вигнанні, дії російських військ, зокрема застосування ракетних установок, стали причиною кількох пожеж у заповіднику і дозволили одній пожежі, що виникла через блискавку, вийти з-під контролю. Загалом згоріло майже 18 квадратних кілометрів заповідника.

Але ревайлдинг продовжується. До червня 2023 року команда Rewilding Ukraine та їхні місцеві партнери завершили чотирирічний проект із возз’єднання однієї з найбільших озерних систем в українській частині дельти Дунаю шляхом деконструкції гідроелектростанції радянської доби.

Возз’єднання озер відновило потенційні місця нересту риби та обіцяє нове життя в навколишніх водно-болотних угіддях. Проби води, відправлені до Великобританії з одного із озер для дослідження ДНК навколишнього середовища або еДНК, показали, що кілька видів риб повернулися. На думку Нестеренка, коли умови покращаться, ці риби почнуть нереститися.

Одним із найчарівніших проектів команди з ревайлдингу є випуск європейських хом’яків. У грудні 2022 року вони виманили харизматичних гризунів завдовжки до 30 сантиметрів та вагою до півкілограма – на волю. Після того, як хом’яки влаштувалися, вони стануть здобиччю хижаків та інших тварин, поширять насіння для збільшення біорізноманіття рослин і створять місце існування за допомогою своїх нір для інших тварин.

Команда, як і раніше, зацікавлена в реінтродукції копитних, які будуть пастись і поїдати рослинність, щоб знизити ризик лісових пожеж і створити багату екосистему. У квітні 2023 року Rewilding Ukraine подарувала 20 благородним оленям та 20 ланям новий будинок на острові у дельті.

Незважаючи на це, сама природа простягла руку допомоги зусиллям команди. Влітку 2022 року один із куланів, повторно інтродукованих у Тарутинський степ — приблизно за 340 кілометрів на захід від їхнього початкового домашнього заповідника — народив лоша. Це був перший дикий кулан, який народився в Європі за 200 років.