Похмура економічна ситуація в ЄС призвела до того, що країни-члени співтовариства скорочують державне фінансування, яке призначене для українських біженців, а соціологічні опитування у Німеччині, Польщі та Чехії засвідчили, що ставлення до них погіршується

З моменту повномасштабного вторгнення Росії в Україну у лютому 2022 року понад 6 мільйонів людей – переважно жінки, діти та люди похилого віку – втекли до інших європейських країн, насамперед до країн Європейського Союзу. Шоковані жорстокістю російської агресії, зневірені та приголомшені українські біженці були здебільшого прийняті з відкритими обіймами в Європейському Союзі, місцеві стурбовані громадяни згуртувалися, щоб допомогти їм, а уряди негайно надали притулок і допомогу. У той час як Брюссель чітко дав зрозуміти, що ця допомога триватиме надалі, з’явились розмови про «втому від України» серед політиків, так і громадян країн ЄС, багато з яких самі борються з економічними наслідками після пандемії COVID-19. Тим не менш, багато експертів скептично ставляться до так званої «втоми від України» і вказують на російську дезінформацію у цьому напрямку. Про це йдеться в аналітичній статті Радіо Свобода, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Міграційна криза в Європі

З лютого 2022 року з України втекли понад 6,3 мільйона людей і лише Європа прийняла 5,9 мільйонів українських біженців. ЄС діяв швидко і через 10 днів після вторгнення Росії одноголосно ухвалив закон, який надає захист громадянам України, які втікають з країни, активувавши Директиву про тимчасовий захист вперше з моменту її ухвалення у 2001 році. Щоб зареєструватися за цією схемою, українським біженцям потрібно лише пред’явити ID-картку або паспорт. Цієї осені міністри внутрішніх справ ЄС продовжили ці умови ще на рік, термін чинності яких мав закінчитися у березні 2024 року.

За останнє десятиліття міграція виявилася суперечливою проблемою в ЄС. Це було визначальне питання референдуму про Brexit у 2016 році, який призвів до виходу Сполученого Королівства з ЄС, і сприяв омолодженню ультраправих політичних сил Європи. У 2015 році рекордні 1,3 мільйона людей попросили притулку в Європі після небезпечних, а часом і смертельних подорожей. Більшість новоприбулих втікали від громадянської війни в Сирії та жорстокого захоплення влади екстремістським угрупованням «Ісламська держава». Країни-члени ЄС розділилися: точилися суперечки про те, скільки біженців кожна країна повинна прийняти; деякі країни вважали, що моральним обов’язком блоку є прийняти якомога більше біженців; інші вважали належним будувати стіни та ставити паркани.

«Незважаючи на усі труднощі та невизначеність, українці добре адаптуються порівняно з іншими біженцями», – підкреслює Жан-Крістоф Дюмон, керівник відділу міжнародної міграції Міжурядової організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР).

Згідно зі статистичними даними у березні 2023 року, у Польщі, де вже проживає потужна українська громада, 71% біженців із сусідньої України знайшли роботу. У Німеччині рівень зайнятості був нижчим: 24% опитаних українських біженців у червні 2023 року знайшли роботу.

«Незважаючи на розбіжності, цифри вражають. Ці показники зайнятості є надзвичайними для українців, багато з яких приїхали лише рік тому. На це є багато причин. Вони отримали доступ до ринку праці з першого дня; багато з них були висококваліфікованими; була нестача робочої сили; і вони могли спертися на українські громади, які вже існували у багатьох країнах», – зазначає Дюмон.

За перші місяці після російського вторгнення у 2022 році, Польща прийняла більше українських біженців, аніж будь-яка інша країна. Близькість, існування сформованих спільнот мігрантів, знайома мова та культура означали, що Польща була природним місцем притулку для українців. Однак, тепер багато біженців обирають Німеччину. Майже 1,2 мільйона українців було зареєстровано у Німеччині на кінець вересня 2023 року порівняно з приблизно 958 000 у Польщі, згідно зі статистикою ЄС.

Чому Німеччина? У нещодавньому звіті EWL — польського агентства з працевлаштування, яке проводило дослідження спільно із Центром Європи при Варшавському університеті — зроблено висновок, що українці краще інтегруються у німецьке суспільство, аніж польське. Згідно зі звітом, нова мережа українців у Німеччині була ключовим фактором, оскільки люди, які вже осіли в країні, могли допомогти друзям і знайомим здійснити переїзд. Порівняно з іншими країнами, українські біженці, стверджують, що Німеччина пропонує вищі заробітні плати, обов’язкові мовні курси, щедріші пільги для біженців та кращу медичну допомогу.

Економічний спад

У той час як багато українців успішно інтегрувалися у приймаючих країнах і пристосовуються до нового життя, напруга починає проявлятися в Європейському Союзі, де фіксується інфляція та економічна стагнація, які є наслідками пандемії коронавірусу. Оскільки інфляція сягає рекордного рівня, а кількість безробітних в ЄС сягнула понад 27 мільйонів осіб, надання пільг, житла та нових робочих місць для мігрантів стає дедалі складнішим. Нещодавній звіт, підготовлений на замовлення ЄС, показує, що «втома від солідарності» щодо українських біженців є наслідком похмурих економічних перспектив у всьому ЄС.

«Криза вартості життя вдарила по сім’ях з низьким і середнім доходом у приймаючих суспільствах», – написав у звіті Лодевейк Ашер, радник Європейської комісії з питань України.

У Берліні не вистачає притулків для понад 10 000 мігрантів, які лише цього року подали документи на притулок у німецькій столиці.

 «Наразі ситуація не дуже хороша. Це набагато більше, ніж ми очікували минулого року. До кінця року Берлін очікує прийняти ще 5500 мігрантів на додаток до 11 000 українських біженців, яких столиця Німеччини вже прийняла», – зазначив Саша Лангенбах, речник державного управління у справах біженців у Берліні.

Берлін не є винятком, і скорочення ресурсів та бюджетів простежується і в інших містах. Іншим містам Німеччини важко забезпечити біженців грошима та житлом, щоб впоратися з кризою. Понад 220 000 осіб подали прохання про надання притулку у Німеччині у період з січня по серпень 2023 року – більшість з них із Сирії, Афганістану, Туреччини, Молдови та Грузії – і близько 240 000 осіб подали заявки роком раніше. Утім, ця цифра блідне порівняно з 1 мільйоном біженців, які прибули до Німеччини у 2015-16 роках, більшість з яких втікали від війни та переслідувань на Близькому Сході та в Афганістані.

Похмура економічна ситуація в ЄС призвела до того, що країни-члени співтовариства скорочують державне фінансування, яке призначене для українських біженців. 25 вересня 2023 року агентство Reuters процитувало анонімного чиновника міністерства фінансів Німеччини, який заявив, що наступного року Берлін планує вдвічі скоротити федеральну допомогу регіонам для покриття витрат, пов’язаних із прийомом та інтеграцією біженців.

Єдиною країною, яка перевершила Німеччину, є Польща, яка за той самий період виділила 15,4 мільярда євро (16,6 мільярда доларів) для біженців, забезпечивши безкоштовний доступ до освіти, охорони здоров’я та сімейних виплат.

Але, як і Німеччина, Польща оголосила, що наступного року може скоротити витрати на українських біженців. Речник польського уряду Пьотр Мюллер заявив Polsat News 18 вересня 2023 року, що допомогу біженцям у нинішньому розмірі не можна продовжити до 2024 року або, принаймні, зберегти на нинішньому рівні.

Проте, все може змінитися з новим польським прем’єр-міністром Дональдом Туском, уряд якого склав присягу 13 грудня 2023 року, поклавши край восьмирічній націоналістичній владі консервативної партії «Право і справедливість». Туск заявив, що «голосно і рішуче вимагатиме повної мобілізації західного світу, щоб допомогти Україні у цій війні».

Чехія, яка витратила приблизно 3,9 мільярда євро на допомогу біженцям – третя за величиною сума в ЄС – вже скоротила державні внески для українських біженців. У червні 2023 року парламент скоротив соціальні виплати для новоприбулих, а Прага закрила ключовий центр мігрантів у столиці на тлі заяв правих популістів про те, що деякі біженці з України, а саме роми, займаються «пільговим туризмом». А у липні 2023 року українським біженцям у Чехії різко скоротили пільги на житло.

Як це не парадоксально, будь-яка втома від біженців, яка може існувати, виникає через те, що кількість українців, які прибувають до ЄС, значно зменшується. Відповідно до даних, опублікованих Євростатом, у країнах ЄС, а також у Норвегії та Швейцарії — щомісячні дозволи на тимчасовий захист зменшилися з 200 000 у період з липня по вересень 2022 року до 80 000 за той самий період у 2023 році.

«Чистий міграційний потік з України до Європи за останні 12 місяців був близький до нуля. Таким чином, питання про необхідність підтримки великих груп українців дещо згасло», – зазначив Дюмон.

Життя у підвішеному стані

Поки українці вибудовують нове життя в Європі, багато хто бореться з більш екзистенційною проблемою, яку гостро відчувають біженці в усьому світі: прагненням повернутися додому. Незважаючи на те, що війні не видно кінця, багато біженців впевнені, що колись вони повернуться в Україну. Нещодавнє опитування УВКБ ООН засвідчило, що 67% біженців у країнах ЄС і Молдові сподіваються назавжди повернутися в Україну, але лише 14% планують зробити це протягом наступних трьох місяців.

Цей день може настати нескоро. Дослідження американського аналітичного центру RAND у 2021 році виявило, що з 1980 року лише близько однієї третини всіх біженців у всьому світі повернулися у свої країни через 10 років після закінчення бойових дій. Рівень повернення в Україну також може виявитися низьким.

Дедалі більше біженців рухаються туди-сюди між Україною та приймаючою країною. Згідно з даними УВКБ ООН, кількість щоденних перетинів кордону з Румунією, Молдовою, Польщею та Словаччиною наразі сягнула близько 35 000 осіб за період з серпня по жовтень 2023 року, що більше на 18 000 осіб, які перетинали кордон у перші два місяці після російського вторгнення у лютому 2022 року.

Повзуче невдоволення

Опитування Євробарометра, який відстежує громадську думку в ЄС, незмінно виявляють сильну підтримку України після вторгнення Росії у 2022 році. Нещодавнє опитування Євробарометра засвідчило, що 86% громадян, які живуть в ЄС, схвалюють те, що блок продовжує надавати гуманітарну підтримку людям, які постраждали від війни; 77% готові прийняти в ЄС біженців, які втікають від війни; і 71% підтримують запровадження економічних санкцій проти Росії.

Утім, інші опитування показують ознаки зростання невдоволення. Опитування німецького фонду Бертельсмана наприкінці 2022 року засвідчило, що понад 70% людей підтримують прийняття біженців в країнах ЄС. Але з березня по вересень 2023 року ця цифра знизилася. У Франції та Німеччині підтримка впала на 12 відсоткових пунктів; у Бельгії та Нідерландах – на 11 пунктів; у Польщі – на 10 пунктів; в Італії — на 8 пунктів; а в Іспанії – на 4 пункти.

Опитування у Польщі влітку 2023 року також виявили, що підтримка України зменшується. У дослідженні, опублікованому у серпні 2023 року Варшавським університетом, 85% опитаних висловилися за підтримку України у війні з Росією. Але частка респондентів, які віддають перевагу Україні, знизилася до 40% у червні 2023 року з 62% у січні 2023 року. Крім того, опитування засвідчило, що «ми вперше маємо справу з ситуацією, коли більшість поляків (55%) проти додаткової допомоги [Україні]».

Опитування в Чехії продемонструвало ще більш похмуру картину. Празький Інститут емпіричних досліджень STEM виявив, що 43% опитаних сказали, що їхнє ставлення до українських біженців погіршилося з початку російського вторгнення у 2022 році. Крім того, лише 51% чехів підтримав те, щоб українські біженці залишилися в Чехії.

«Чеське суспільство дуже консервативне, закрите і вважає за краще дотримуватися того, що знає», — зазначив Яромір Мазак, співавтор опитування та керівник досліджень STEM.

Кремлівська дезінформація

Консервативні громадяни, які вже скептично ставляться до підтримки України та відчувають економічну скруту – це демографічна група, яка, на думку експертів, особливо чутлива до дезінформації про українських біженців.

Представники ЄС звинуватили Кремль у розпалюванні антиукраїнських настроїв усередині блоку, особливо у соціальних мережах.

«Російські суб’єкти дезінформації намагаються використати суспільні настрої та політичний дискурс у державах-членах ЄС, щоб посіяти сумніви, плутанину, розпалювати невдоволення [і] підірвати довіру громадськості до місцевої влади», — сказав Петер Стано, речник ЄС із закордонних справ.

За словами Мазака, із 40% тих, хто виступає проти надання будь-якої допомоги українським біженцям, «близько 15%» дотримуються різких проросійських поглядів.

«Вони відчувають, що війна спровокована НАТО, а Росія, по суті, просто реагує. Або що Україна – ворожа країна», – повідомив Мазак.

У деяких країнах російські наративи та дезінформація знаходять сприятливий ґрунт не лише серед людей, але й серед деяких місцевих політиків і політичних акторів. Це пов’язано з історичним контекстом, менталітетом, культурою та іншими аспектами. Російські дипломатичні представництва по всьому світу заповнюють соціальні мережі в країнах перебування фейковими новинами або оманливими наративами.

Юлія Смирнова з британського Інституту стратегічного діалогу спостерігала за цими наклепницькими кампаніями у соціальних мережах.

«З початку повномасштабного вторгнення в Україну, російські державні та прокремлівські діячі поширюють численні неправдиві та оманливі заяви проти біженців з України», — сказала Смирнова.

У жовтні 2022 року Інститут стратегічного діалогу проаналізував російськомовні дискусії про біженців у Telegram і виявив, що наративи відрізняються залежно від цільової групи. Для російської аудиторії лінія Кремля полягає в тому, що біженці з України втікають від нібито «нацистів», які правлять країною. Але для європейської, неросійської аудиторії наратив такий, що українські біженці – небезпечні, невдячні та схильні до насильства та злочинів.

Польща стала мішенню російської дезінформації, керованої Кремлем. У вересневому звіті Інститут стратегічного діалогу дійшов висновку, що така дезінформація включала «неправдиві повідомлення» у соціальних мережах, натякаючи на те, що українські біженці відповідальні за «крадіжки зі зломом, напади та зґвалтування… у Перемишлі та інших містах у східній Польщі».

Але, незважаючи на здатність Кремля «експлуатувати індивідуальні забобони та упередження на рівні конкретної країни», певний ступінь «втоми від українських біженців є очікуваним явищем».