Такі пристрої виробляються, в основному, підприємцями-початківцями, яким не вистачає фінансування та досвіду, щоб задовольнити величезний попит, і вони покладаються на добровольців

В Україні на фронті від того, наскільки швидко ви зможете знайти ворожий квадрокоптер, залежить, чи виживете ви від неминучого артилерійського обстрілу або атаки самого дрона. Це призвело до збільшення попиту на малобюджетні детектори дронів, які створені українськими інженерами-програмістами. Про це йдеться у спецрепортажі Defence One, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

«Кожна розумна людина використовує детектори дронів», – розповідає Ярослав Маркевич, командир дронів українського батальйону «Хартія».

Але не кожен може їх отримати. Такі пристрої виробляються, в основному, компаніями-початківцями, яким не вистачає фінансування та досвіду, щоб задовольнити попит, і які покладаються на добровольців — як і більша частина української оборонної продукції під час війни.

Дрони масово поширені на лінії фронту в Україні: від сучасних літальних засобів спостереження військового рівня до дешевих квадрокоптерів-камікадзе.

«І Росія, і Україна, ймовірно, виготовляють щонайменше 50 000 дронів-камікадзе з видом від першої особи (FPV) на місяць», – зазначає Семюел Бендетт із Центру військово-морського аналізу.

Наступного року Україна сподівається виготовити 1 мільйон FPV-дронів, що фактично подвоїть оцінку Бендеттом поточних щомісячних темпів виробництва.

«Як мінімум один із кожних п’яти українських FPV-дронів потрапляє у ціль», – стверджує Ігор Дворецький, керівник проекту Міністерства оборони України.

«А якщо вас помітить російський дрон-коригувальник артилерії «Орлан», у вас є лише 3 хвилини, аби щось зробити», – додає Дмитро, засновник компанії Kseonics, яка займається виробництвом детекторів дронів.

Українські інженери-програмісти кинулися вивчати все, від радіоелектронної боротьби до пайки, щоб створювати пристрої для виявлення дронів. Багато пристроїв дешеві: їхня вартість становить менше 250 доларів США за портативні моделі і понад 400 доларів США за складніші стаціонарні моделі.

Інший Дмитро, засновник відомої компанії з виробництва детекторів дронів Drone Spices, першим відреагував на повномасштабне вторгнення Росії, розпочавши психологічні операції. Використовуючи списки телефонних номерів, придбані в Інтернеті, він надсилав текстові повідомлення російським солдатам, які борються в Україні, закликаючи їх зупинитися.

Але Дмитро виявив, що його повідомлення «даремні», адже більшість російських солдатів повністю вірили у війну. Після інших проектів він перейшов на створення детекторів дронів.

На той час деякі українські солдати використовували програмно-визначальні радіостанції, такі як HackRF, для сканування електромагнітного спектру у пошуках контрольних сигналів. Такі пристрої, як RTL SDR, коштували лише 34 долари, але не призначалися для застосування у військових цілях; За словами Дмитра, вони розряджали батареї, вимагали використання ноутбуків та не могли відрізнити дрони від інших випромінювачів.

Інші варіанти, наприклад, системи іноземного виробництва можуть коштувати від 10 000 до 20 000 доларів — це занадто дорого для України. Вони також були здатні ідентифікувати лише комерційні дрони, але не російські військові дрони.

Дмитро почав із реконструювання системи «Орлан-10», яка масово використовується російськими військами для координації артилерії. Україна збила кілька таких російських дронів, а фотографії їхніх дешевих компонентів, які є у продажу, були доступні у соціальних мережах.

Використовуючи свій реконструйований «Орлан», Дмитро сконструював детектор дронів. Інженер-програміст за освітою, який не має досвіду роботи з апаратним забезпеченням, він вперше спробував використати коробку з-під цукру як корпус.

Проект виявився невдалим, але надихнув компанію на назву та лінійку продуктів, включаючи такі детектори, як «Цукерки» для «Орланів», «Сіль», що сканує російські стільникові сигнали, та «Кориця» – детектор для популярних дронів марки DJI. Кожен пристрій продається менш як за 100 доларів США, які, за словами Дмитра, покривають вартість матеріалів та робочої сили.

Тим часом, інші підприємці зосередилися на комерційних та гоночних дронах, які Росія використовує, щоб сіяти хаос.

Компанія Kara Dag, співзасновниками якої є підприємці Іван та Ерік, виробляє портативні датчики, які можуть виявити дрон на відстані кількох кілометрів, відправити вібраційний сигнал та повідомити користувачів, у якому напрямку він летить.

На відміну від деяких детекторів дронів, Kara Dag використовує штучний інтелект, щоб допомогти ідентифікувати сигнали дрону, навіть якщо він раніше не був ідентифікований або якщо його характер випромінювання порушується через швидкість чи інші фактори.

«Детектори також можуть розпізнавати українські дрони, отримуючи дані з російських соціальних мереж, де поширюють інформацію про українські дрони», – пояснює Іван.

Falcons, ще одна українська компанія-виробник детекторів дронів, пропонує інший підхід. Її продукт Eter є установкою з кількома антенами, яка підключена до комп’ютерної робочої станції, що визначає напрямок і рух кількох ворожих дронів.

«Це може допомогти військовим вирішити, боротися чи ховатися, оскільки одна гвинтівка не зможе знищити цілу зграю дронів», – підкреслює Олександр, співзасновник й технічний директор Falcons.

Система може вказувати точку відправлення дрона, дозволяючи військам націлюватися на його операторів. Компанія навіть працює над версією, яка синхронізуватиме систему виявлення дронів з бойовими дронами, які будуть вловлювати сигнал ворожого оператора.

Ще один проект у розробці – продовжити пам’ять сканера на тиждень. Це допоможе трекеру ідентифікувати дружні дрони, виявляючи ті, що регулярно прилітають із українських позицій.

Проте, масштабування виробництва таких пристроїв є проблемою. Попит на детектори дронів високий, навіть за мінімальної реклами.

За словами Дмитра, попит на продукцію компанії Drone Spices різко зріс після двох популярних постів у Facebook. Зараз компанія намагається збільшити виробництво із сотень пристроїв до кількох тисяч пристроїв на місяць.

Дмитро спочатку почав збирати свої пристрої вручну, навчаючись паяти дроти. Новий волонтер допоміг їм здійснити прорив, порекомендувавши використовувати друковані плати — дешеві, комерційно доступні компоненти, які є стандартом підключення сучасної електроніки.

Навіть придбання компонентів може виявитися складним завданням. За словами Івана, хоча у компанії Kara Dag використовуються дешеві і доступні компоненти, затримки у доставці, подібні до тих, які викликані польськими далекобійниками на кордоні з Україною, можуть стати проблемою.

Залучення інвесторів могло б допомогти вирішити проблему, вклавши більше капіталу в їх роботу. Проте, у підприємців є конкуруючі інтереси.

По-перше, функціонування деяких компаній залежить від волонтерської праці та пожертвувань. Дмитро із Drone Spices висловив стурбованість тим, що вкладення інвестицій може змусити волонтерів поставити питання, чому вони жертвують свою робочу силу або обладнання компанії.

Інші прагнуть іноземного фінансування, але з умовою, що Україна буде на першому місці. Kara Dag веде переговори з компаніями венчурного капіталу, але не планує отримувати будь-якого прибутку. Олександр із Falcons також повідомив, що компанія веде переговори з інвесторами, але, з погляду інвесторів, продукт ще перебуває на етапі «розробки».

Також можливий варіант отримання грошей від українського уряду, зокрема Brave1 – українського державного офісу оборонних технологій. У компанії Kseonics отримали грант у розмірі 25 000 доларів від Brave1, а Drone Spices подала заявку на таку допомогу.

«Не всі компанії, які займаються виробництвом детекторів дронів, можуть мати технології, які дозріли для великого успіху. Моя рекомендація кінцевим користувачам, як і раніше, робити те, що вони, зазвичай, роблять – ретельно тестувати системи», – зазначив Олег Ворник, генеральний директор австралійської компанії по боротьбі з дронами DroneShield.