Індивідуальні постачальники конкурують один з одним у використанні найдешевших матеріалів і компонентів у своїх конструкціях, гарантуючи лише те, що їх безпілотники долетять до цілі та знищать її і завдяки такому ставленню, українцям вдалося виготовити понад 50 000 FPV-безпілотників тільки у грудні 2023 року.

Україна робить усе, щоб збільшити кількість безпілотників-камікадзе та бомбардувальників у своїх підрозділах, які воюють на фронті. Виходячи зі способів створення та придбання українцями цих безпілотних літальних апаратів, країни НАТО мають розробити власну політику щодо цього виду зброї, забезпечуючи не лише її якість, але й низьку ціну та, насамперед, масове виробництво. Про це йдеться в аналітичній статті польського видання Defence24, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Ознайомившись зі способами доставки бойових безпілотників ЗСУ, можна побачити, що українці діють за кількома принципами:

• можливість використання широкого спектру безпілотних систем – особливо у випадку безпілотників-камікадзе;
• зниження питомих витрат за рахунок використання найпростіших конструкцій і найдешевших матеріалів;
• не дбати про зовнішній вигляд, а орієнтуватися більше на практичність;
• скорочення процедур дозволу для упровадження та експлуатації даної системи на полі бою;
• робити все можливе для збільшення кількості бойових систем у підрозділах, які воюють на фронті.

Всупереч видимості, кожне з цих припущень щодо «виробництва» певних військових стандартів принесло багато позитивних ефектів стосовно дронів-камікадзе. По-перше, в Україні зросла кількість центрів, які працюють над розробкою безпілотних систем. Таким чином, навіть найменші команди можуть представити свої власні безпілотники, і, поки вони працюють, їх можна запускати у виробництво. По-друге, кількість безпілотних літальних апаратів, що постачаються таким чином, збільшується з багатьох джерел для задоволення зростаючих потреб української армії. Найголовніше, однак, мінімізувати витрати на таку дію. Індивідуальні постачальники конкурують один з одним у використанні найдешевших матеріалів і компонентів у своїх конструкціях, гарантуючи лише те, що їх безпілотники долетять до цілі та знищать її і завдяки такому ставленню, українцям вдалося виготовити понад 50 000 FPV-безпілотників тільки у грудні 2023 року.

Завдяки таким зусиллям, над головами росіян постійно літають сотні українських безпілотників, які атакують не лише їх техніку, але навіть окремих військових. Самі українці визнають, що це ще й компенсація нестачі артилерійських снарядів, які через масові атаки росіян просто закінчуються.

Варіації не є проблемою для дронів-камікадзе

Збройні сили України під тиском війни змушені використовувати найрізноманітнішу техніку, оскільки вона постачається за рахунок допомоги країн Заходу. Тому, зазвичай, це не вибір українців, а наслідок швидкості доставки допомоги. Це пов’язано зі спеціальним навчанням, логістичними й технічними проблемами, але, як виявилося, це не стосується малих дронів.

Через високу інтенсивність роботи безпілотних систем і втрат, потреба в їх обслуговуванні практично відсутня. У більшості випадків безпілотники використовуються на фронті до тих пір, поки вони не зношуються – і не замінюються на нові. Звичайно, є безпілотники, які вже кілька років стоять на озброєнні української армії і для яких створена система матеріально-технічного забезпечення (наприклад, TB2 Bayraktar і FlyEye).

Однак, у випадку з дронами-камікадзе такої необхідності немає взагалі. Їх завдання лише один раз піднятися у небо і вразити певну ціль. Різниця полягає лише в тому, чи працює система самостійно (тобто автономно скеровується на об’єкти з певним положенням) чи керується оператором. До першої групи належать безпілотні комплекси, які працюють за межами зони дії наземного радіозв’язку, які Україна використовує переважно для ураження цілей на території Російської Федерації. Тут також найважливішими факторами є найменші потенційні втрати та найвищий можливий обсяг виробництва.

До другої групи безпілотних літальних апаратів належать дрони, які підтримують зв’язок з оператором, який не тільки керує ними, але й записує зображення, отримане з бортових камер. Такі безпілотники мають менший радіус дії і використовуються для контрольованого ураження конкретних об’єктів.

Безпілотники-камікадзе для «стратегічних» атак

На початку війни в українців не було спеціалізованих безпілотників дальньої дії, які здатні атакувати наземні цілі за горизонтом радіозв’язку. Це намагалися виправити за допомогою застарілих і великих безпілотних розвідувальних комплексів Ту-141 «Стриж», які були відповідно переобладнані для місій камікадзе. Проте, це відносно примітивне рішення виявилося дієвим, про що свідчить успішна атака 5 грудня 2022 року на авіабази Енгельс і Дягілєв на території РФ.

Однак, кількість доступних в Україні безпілотників Ту-141 була обмеженою, і їх відносно легко було помітити та знищити зенітними системами. Крім того, росіяни почали масово використовувати отримані з Ірану безпілотники камікадзе далекого радіусу дії «Шахед 131» і «Шахед 136», яких зараз над Україною з’являється більше, аніж крилатих ракет.

Українці почали впроваджувати еквіваленти Shahed, з тією різницею, що більшість із них дешевші та мають простіший дизайн. «Стратегічним» безпілотником із радіусом дії приблизно 1000 км є, наприклад, VG-26 «Бобер» – пластиковий безпілотник із середнім крилом типу «качка», який використовується, серед іншого, у нападах на Севастополь і, ймовірно, в атаках на Москву. Має розмах крил 2,5 м, довжину 3,5 м і при злітній вазі 200 кг здатний нести бойове навантаження 75 кг.

Ймовірно, 50 безпілотників цього типу були виготовлені за кошти одного з українських благодійних фондів. Вони можуть перебувати у повітрі 7 годин, рухаючись зі швидкістю 150-200 км/год.

Радіус польоту безпілотника UJ-22 української компанії UKRJET менший на 200 км, він може перебувати у повітрі до 7 годин, рухаючись із максимальною швидкістю 160 км/год і нести бойовий вантаж вагою 20 кг.

Нещодавно така конструкція, продемонстрована в українських ЗМІ, – безпілотник-камікадзе AQ-400 Скіф. Це невеликий безпілотний літальний апарат, відмінною рисою якого є «груба» конструкція і знімна стійка шасі з колесами, ймовірно, придбана у будівельних крамницях. Дрон був розроблений київською компанією Terminal Autonomy (раніше відома як One Way Aerospace) з припущенням, що його виробництво може бути збільшено до 1000 одиниць на місяць. Тому на голови росіян почнуть падати БПЛА, які здатні перенести 42 кг вибухівки на відстань близько 750 км.

До речі, низька ціна дронів AQ-400 є їх додатковою перевагою. Їхня вартість у кілька разів нижча за ракети, якими доведеться їх збивати. Росіянам не залишиться нічого іншого, як стріляти по цих безпілотниках, що буде важко, оскільки вони виготовлені переважно з фанери, яка використовується на меблевих фабриках. Це впливає не тільки на собівартість виробництва (фанера дешевша за пластик і 3D-друк), але й зменшує ймовірність їх виявлення за допомогою радарів.

Цей безпілотник також досить елементарний у використанні. Він може злітати з короткої смуги рівнинної місцевості, а також використовувати ракетний двигун. Крім того, його крила складаються, що полегшує транспортування та зберігання. Також AQ-400 українці зараховують до «стратегічних» засобів озброєння. Утім, для польоту на 750 км необхідний планер з розмахом крил 2,3 м і злітною вагою приблизно у 100 кг.

Найменший український безпілотник-камікадзе з GPS-наведенням (без оптико-електронної головки) — це «Backfire» з розмахом крил близько 2 м, який може нести корисне навантаження вагою 3,8 кг вибухівки на відстань до 35 км.

Про те, що в Україні використовується набагато більше типів безпілотників-камікадзе з GPS-наведенням, які відправляються для ураження об’єктів на території Росії, свідчать фотографії залишків після збиття цих безпілотників, опубліковані згодом в Росії. Щоразу вони відрізняються спрощеним дизайном і максимально низькою ціною.

Керовані дрони-камікадзе малої та дуже малої дальності

Найбільше в Україні виготовляють керованих камікадзе. Зокрема, Україна отримала в рамках допомоги такі моделі, як польські Warmate чи американські Switchblade 300 і 600. Однак, це спеціалізовані та дорогі системи, а в Україні потрібно вводити в експлуатацію щось набагато дешевше і масове.

Яскравим прикладом такого рішення є дерев’яні міні-літаки AQ-100 Bayonet, які розроблені за аналогією з AQ-400 Скіф київською компанією Terminal Autonomy. Це дерев’яний безпілотник типу «качка» з максимальним розмахом крил 1 м і злітною вагою у 10 кг, який може нести бойове навантаження вагою 4,5 кг на відстань до 50 км. Цього достатньо, аби приєднати будь-яку кумулятивну боєголовку, яка використовується у переносних гранатометах, що дозволяє ефективно атакувати танки навіть з динамічною бронею.

Тому такі багнети можна використовувати для тактичних операцій, підтримуючи власну артилерію у боротьбі з окремими транспортними засобами. Цікаво, що для їх позначення часто використовують термін «баражуючі боєприпаси», хоча це трохи надумано через їх відносно низьку автономність.

В Україні є ще багато еквівалентів дронів Warmate. Іноді вони набувають дуже дивовижних форм, наприклад UJ-22 Ластівка. У цьому випадку українці використали бойову частину ракети ПГ-7ВМ (70 мм) від гранатомета РПГ-7, оточивши її трубчастою кришкою з прикріпленими крилами, двома вертикальними стабілізаторами та електродвигуном із гвинтом-штовхачем. Цей двигун дуже тихий, що дозволяє здійснити раптову атаку. Дрон не використовує шасі, оскільки запускається із катапульти.

Незважаючи на те, що типовий гранатометний снаряд фактично укладений в корпус планера, це рішення не можна зарахувати до баражуючих боєприпасів. Він може літати максимум 20 хвилин, тому його варто використовувати лише проти цілей з відомим розташуванням, які вже виявлені іншими засобами. Це теоретично примітивне рішення, утім, воно геніальним способом збільшило дальність дії зброї (РПГ-7) у понад 10 разів, до максимум 300 метрів.

Хоча про конструкцію самих міні-літаків-камікадзе відомо відносно багато, поки публікуються лише матеріали про бойові навантаження, які вони несуть. Однак, як виявилося, це все рідше спеціальні боєголовки, а дедалі частіше – спеціалізовані боєприпаси, призначення яких, наприклад, завдати якомога більших втрат піхоті шляхом введення великої кількості осколків.

Квадрокоптери-камікадзе: сила у цифрах

Найбільше українці використовують на фронті в атаках квадрокоптери-камікадзе. Найчастіше це FPV (first person view) дрони, тобто з видом від першої особи. Це означає, що пілот бачить те, що бачить дрон. У цьому допомагають спеціальні окуляри та камера на безпілотному автомобілі. Зображення з цієї камери підключається до відеопередавача і по бездротовому зв’язку передається оператору через спеціальні окуляри.

Українці опанували використання цього виду зброї. Вони розробили не тільки власну тактику, але, насамперед, систему отримання його в таких кількостях, які дозволяють їм атакувати, навіть найменші цілі, такі як вогневі позиції або, навіть окремих солдатів. Тож якщо під час війни в Нагірному Карабасі прильоти азербайджанських безпілотників-камікадзе у вірменські бліндажі та окопи були чимось винятковим, то на війні в Україні це є повсякденним явищем, яке викликає страх у російських солдатів.

Щоб забезпечити необхідну кількість квадрокоптерів-камікадзе, українці використовують два способи. Вони або купують комерційні рішення – наприклад, в рамках збору коштів в інших країнах, або виробляють власні рішення за принципом – чим дешевше, тим краще. У першому випадку використовуються комерційно доступні дрони зі складною зброєю та частинами, які часто виготовляються у Китаї. Кількість квадрокоптерів, закуплених таким чином, величезна.

Важливо, що збір грошей на цей вид квадрокоптерів організовують не лише українці. Останньою подібною ініціативою став збір, який організований чеськими солдатами та резервістами в рамках проекту під назвою Nemesis, щоб зібрати приблизно 4,5 мільйона доларів на 10 000 FPV-безпілотників для української армії. Останні фото, опубліковані Міністерством оборони України, свідчать про те, що такі поставки можуть становити кілька тисяч одиниць за один раз.

У другому випадку використовуються українські конструкції, які загалом характеризуються максимально спрощеною конструкцією. З квадрокоптерів, які виготовляють, українці викинули все непотрібне. Це дуже добре видно на прикладі серійних дронів Wild Hornet. Вони зібрані з однорідної пластикової рами, схожої на комерційні квадрокоптери у розкладеному стані, з тією різницею, що все, що додається пізніше, залишається відкритим.

До цієї рами входять кабелі, прикручені ззовні, додаткові двигуни з пропелерами (уже серійно виробляються в Україні), проста стаціонарна комп’ютерна камера, готове керування, управління польотом та зв’язок модулями, антеною та закріпленим там місцем для джерела живлення та бойового навантаження стрічками.

Принцип полягає у використанні характерних, дешевих акумуляторів (прикріплених ременями перед зльотом), яких, насправді, вистачає лише для того, щоб дістатися до пункту призначення (про що часто свідчить повідомлення на екрані оператора – «низький заряд батареї»). Тому немає необхідності вводити опцію перезарядки без втрати ємності. Українці, ймовірно, стандартизували їхні розміри та спосіб підключення до дрона (через відповідні джгути з конектором), завдяки чому одні й ті самі блоки живлення можна вставляти у різні квадрокоптери.

Безпілотники Wild Hornet, сконструйовані за цими принципами, масово виробляються у невеликих майстернях, тому немає ризику перервати їх поставки у підрозділи, які воюють на фронті одним ударом. І байдуже, що на конвеєрах немає роботів чи працівників «у фартухах». Найголовніше, щоб українським військовим було доставлено якомога більше безпілотників.

Іншим прикладом елементарного та дешевого рішення є квадрокоптер від компанії Terminal Autonomy AQV Scalpel, який є найкращим прикладом практичності та зручності у використанні. На борту є все необхідне і максимально дешеве. Звісно, ​​тут не розбірні кронштейни, а нерухома рама зі швелерів і прямокутного шматка листового металу. Крім того, є чотири ніжки, які просто кріпляться заклепками і тому не складаються на ходу. Всі ці елементи, швидше за все, виготовлені з алюмінію.

Такий «грубий» квадрокоптер має максимальну злітну вагу у 5 кг і може нести вантаж вагою у 2,5 кг (тобто стільки вантажу можна прикріпити до нього). Scalpel рухається з максимальною швидкістю у 45 км/год в радіусі 10 км і тримається у повітрі лише 12 хвилин. Тому це не кружляння боєприпасів в очікуванні появи цілі, а засіб ураження об’єктів, виявлених іншими розвідувальними безпілотниками у точно визначеному районі.

Менш «незграбним» з точки зору зовнішнього вигляду квадрокоптером є також розроблений в Україні дрон класу FPV KH-S7. Це безпілотний літальний апарат, який уже схвалений до бойового застосування Збройними Силами України. Він менший за Scalpel і може переносити вантаж вагою в 1 кг на відстань до 7-9 км.

Система зв’язку та передачі даних у системах цього типу, зазвичай, дуже проста і, ймовірно, не захищає безпілотники від перешкод, створюваних росіянами на транспортних засобах. Проте, тактика атаки українців не заважає їм вразити ціль, навіть якщо оператори втрачають зображення цілі перед ураженням.

Іноді це вимагає повторного польоту, але у випадку з квадрокоптерами, це відносно просто і швидко. При розвороті дрон летить не так далеко, як безпілотні літаки-камікадзе. Крім того, оператори стали настільки досвідченими, що можуть продовжувати атаку, навіть якщо зображення втрачено або порушено на завершальному етапі. Ефективність такого типу удару перевіряється, оскільки атаку БПЛА-камікадзе найчастіше координує інший розвідувальний БПЛА. Він знаходить цілі і наводить на них оператора бойового квадрокоптера.

Вартість дронів-камікадзе настільки низька, що українці можуть атакувати одну і ту ж ціль кілька разів, якщо попередні влучання не принесли бажаного результату. Це означає, що оператори працюють у групах, у яких кожен має конкретне завдання, зокрема оцінити ситуацію. Це необхідно, адже українські військові у захисних окулярах, мають постійно почуватися у безпеці.

Вибухівка, прикріплена до дронів-камікадзе, також стає ефективнішою. Спочатку розривні частини гранатометів РПГ використовувалися, здебільшого, для боротьби з технікою. Вони кріпляться звичайними пластиковими стяжками, оскільки у випадку з дронами-камікадзе від’єднувати заряд вибухової речовини не потрібно.

Винахідливість українців дивує усіх, адже, навіть за відсутності «спеціалізованих» лямок для кріплення бойових вантажів, використовується звичайний пакувальний скотч, за допомогою якого у мирний час кріплять посилки. Проте, українським воїнам байдуже і нікого не хвилює їхній зовнішній вигляд. Поки заряд буде доставлений до виявленого об’єкта, він його знищить.

Ці типи корисного навантаження виявилися настільки ефективними, що дешеві квадрокоптери також почали боротися з рухомими транспортниками і танками, зокрема з технікою, оснащеною передавачами перешкод. Проте, 100-відсоткова ефективність була досягнута при атаці по погано захищених артилерійських системах і системах залпового вогню, споряджених боєприпасами.

Ціллю, яку особливо шукали українці, були реактивні системи залпового вогню ТОС-1, які також стріляють термобаричними зарядами. За даними ORYX, росіяни втратили вже 17 таких комплектів, кілька з яких були знищені за допомогою FPV-безпілотників.

На фотографіях дедалі частіше можна помітити, що на квадрокоптерах-камікадзе використовуються не тільки імпровізовані ударні заряди, але й спеціально виготовлені теплові снаряди для дронів. Відтак вони стають дедалі ефективнішими, про що свідчать успішні удари навіть по таким «сучасним» танкам, як Т-90М. Не допомагають навіть додаткові заходи безпеки, такі як передавачі перешкод або додаткові ферми, які теоретично захищають вежі від атак зверху і з боків.

Останнім завданням, яке, ймовірно, постійно буде покладено на квадрокоптери, буде боротьба з безпілотниками супротивника, які з’являються в районі бойових дій, наприклад, для координації вогню російської артилерії. Такі повітряні бої безпілотників відбулися вперше за час війни в Україні і можуть стати стандартною операцією з українського боку.

Наразі це робиться простим тараном безпілотного літального апарату супротивника, що за умови ефективного оператора може призвести лише до незначних пошкоджень вашого власного дрона. Щоб мінімізувати або навіть ліквідувати цю шкоду, українці, напевно, незабаром знайдуть спосіб знищення російських квадрокоптерів. Це можуть бути, наприклад, спеціальні сітки, які при скиданні на ціль можуть не тільки пошкодити її гвинти, а й надати можливість вивести «ціль» на власні позиції.

Баба Яга – найдешевший метод знищення російської військової техніки

Окремим безпілотним бойовим комплексом, який фактично апробували лише під час війни в Україні, є бомбардувальні мультикоптери. Вони володіють характеристиками як баражуючих, так і дронів-розвідників, а також постійно роблять те, що роблять дрони-камікадзе. Збройні сили України відпрацювали способи використання цього типу безпілотних літальних апаратів, які можуть нести навіть кілька бойових вантажів безпосередньо на ворога знизу.

І у цьому випадку українці не дотримуються принципу одноманітності , використовуючи як різноманітні типи безпілотників, так і велику кількість типів «бомб», які вони носять. Тому Росія відправляє як малі квадрокоптери, які закуплені на цивільному ринку, що несуть одне бойове навантаження, так і великі мультикоптери, що несуть кілька бойових навантажень.

Прикладом такого рішення є октокоптер Vampire, який спеціально пристосований для нічних операцій. Саме він отримав прізвисько «Баба-Яга», яке стали використовувати для опису цілого класу дронів. Vampire може перебувати у повітрі з повним бойовим навантаженням 15 кг протягом 22 хвилин, рухаючись на відстань до 10 км зі швидкістю до 40 км/год.

Як у випадку з малими гелікоптерами, так і з великими мультикоптерами, вони почали використовувати вже наявні дрони, додавши геніальні, хоча й інші, системи для кріплення та скидання «бомб» на ворога. Ці краплі вражають своєю простотою, винахідливістю та ефективністю. Прості гаки, які встановлені на невеликих квадрокоптерах, дозволяють навіть невеликим одиницям «закидати» ворога зарядами, які часто є стандартними боєприпасами, інноваційно адаптованими до такого роду завдань. Найпростішим рішенням є просто ручні гранати, які, всупереч видимості, не повинні бути ефективними лише проти живої сили.

Українці досягли такої досконалості, що вміють скидати корисний вантаж з безпілотника на танк, користуючись тим, що росіяни, втікаючи у паніці, дуже часто залишають відкритим люк. Кинувши всередину звичайну ручну гранату, можна у гіршому випадку викликати пожежу, а у кращому випадку – вибух просто знесе вежу танку.

Ручні гранати – не єдиний альтернативний засіб обстрілу ворога. Більші квадрокоптери та мультикоптери перевозять, наприклад, мінометні гранати та належним чином підготовлені боєприпаси для ручних гранатометів. На YouTube українці навіть опублікували відео, як модифікувати такі ракети, щоб їх можна було скидати з безпілотників. У цьому випадку до них також кріпляться баласти, які виготовлені з банок або надруковані на 3D-принтері.

3D-принтери стали в Україні своєрідною розподіленою промисловою лінією, яка доставляє точно визначені елементи у певні місця, де згодом вони збираються для створення смертоносної зброї. Часто це військові підрозділи з використанням безпілотників, які готують такі «бомби» біля фронту, а іноді навіть в окопах, щоб скинути їх на ворога.

Утім, такі заходи іноді виявляються неефективними, тому створюються більш потужні бойові навантаження, які спеціалізовані для конкретних цілей. Українці не публікують інформацію на цю тему, але відеоматеріали та світлини свідчать про їхню дедалі більшу ефективність.

Передусім, це різного роду міні-бомби, що містять специфічні заряди, наприклад, для знищення бронетехніки, а також для провокування пожежі (наприклад, маскувальна сітка, що захищає вогневу позицію чи окоп). Зафіксовані випадки, коли українці спалювали таке укриття, а потім різними боєприпасами влучали у правильну ціль.

Різноманітність у цьому полі величезна, і, ймовірно, самим українським збройним силам потім буде важко визначити, що було висипано на голови росіян. Однак, останні відео чітко показують, що такі бойові заряди уже створюють спеціалізовані виробники, які піклуються як про стабілізацію польоту «бомби» (що підвищує точність), так і про її вражаючу силу (що підвищує її ефективність).

Виявляється, такі заряди, навіть невеликі, які скидає якась «Баба-Яга», здатні топовим ударом, причому з першого заряду, знищувати навіть важку броньовану техніку, на кшталт танків Т-90.

Урок, який не вивчили у НАТО і польській армії

Український досвід використання безпілотників має революціонізувати підхід країн НАТО до способів ведення операцій з російською армією. Як виявилося, одних тільки технологічних переваг може бути недостатньо, щоб зупинити натиск солдатів і техніки, відправлених Кремлем до сусідніх країн. Російська влада дотримується традицій Другої світової війни і, абсолютно не зважаючи на втрати, повторює атаки так довго і з такою силою, поки у захисників не закінчаться боєприпаси.

Безпілотники змінюють цю ситуацію, оскільки дозволяють дешево знищити ворога ще до того, як він наблизиться на відстань пострілу. Таким чином, українці захищаються від зимового наступу, який зараз проводять росіяни на сході України. Вони роблять це у безпрецедентних масштабах, бо такі умови їм нав’язав опонент. Тому маленькі квадрокоптери-камікадзе атакують усе, що потрапляє на камери розвідувальних дронів.

Українці за допомогою безпілотників також атакують цивільні транспортні засоби, які використовуються російською армією (вантажівки та легкові автомобілі, трактори та мотоцикли), антенні системи, встановлені на щоглах та будівлях (наприклад, радіоелектронна боротьба), оптико-електронні установки спостереження та навіть окремих солдатів. Виявилося, що, аби уникнути втрат від артилерії, росіяни підходили до районів бойових дій по одному і лише потім об’єднувалися у більші групи безпосередньо перед наступом.

Відповіді НАТО на такі дії поки що немає, незважаючи на чіткі сигнали з України. Таким чином, замість того, щоб думати про тисячі міні-камікадзе, які повинні бути призначені підрозділам на фронті, як ручні гранати, Захід досі замовляє лише складні, а отже дорогі спеціалізовані безпілотні системи, які жодним чином не можуть задовольнити усі потреби, що призводить до нинішнього способу ведення військових дій Російською Федерацією.

На жаль, це стосується і Польщі. Закуплені польською армією безпілотники-камікадзе Warmate і система Gladius, звичайно, необхідні, але їх потрібно використовувати для виконання чітко визначених завдань. Водночас Україна показала, що навіть із величезними фінансовими зусиллями неможливо ввести в експлуатацію таку кількість спеціалізованих безпілотних систем, щоб задовольнити всі потреби.

Чи хтось в НАТО врешті-решт усвідомить той факт, що у період посилення російських атак 4-11 вересня 2023 року на сході України, безпілотники знищили 25% усієї російської військової техніки, зокрема 42% танків і 47% бронетехніки.

Оцінки, опубліковані журналістом Володимиром Даценком, свідчать, наприклад, що FPV-камікадзе у 30 разів ефективніший у знищенні бронетехніки, аніж артилерія, і дає принаймні у 175 разів більшу проникаючу здатність, якщо порівнювати його вартість із вартістю самого дрона. Але це мають бути дешеві безпілотні системи, які впроваджуються масово. Командир ЗСУ Юрій Касьянов розповів, що українській армії потрібно 25 000 тактичних безпілотників на місяць.

Тепер виникає запитання: чи менше знадобиться безпілотників Польщі у можливому протистоянні з тим же суперником. Звичайно, ні. Тому квадрокоптери-камікадзе повинні бути дешевими і масовими. Про замовлення вантажів, які перевозяться цим типом безпілотних літальних апаратів, теж немає й думки. І у цій сфері країни НАТО (зокрема Польща) використовували вузькоспеціалізовані боєголовки, які призначені для конкретного типу носія. Тим часом, російським солдатам іноді достатньо гранати, прикріпленої скотчем до придбаного у крамниці китайського дрона.

Важливо, що такі дешеві рішення уже розроблені у Польщі, наприклад, у Технологічному інституті ВПС. Там були створені конструкції авіаційного кумулятивного осколкового патрона LNKO, який можна встановити на квадрокоптер ATRAX. Проте, такі корисні вантажі також можна прикріпити до набагато дешевших і простіших безпілотників. Але їх потрібно мати.

Також не вистачає загальної підготовки з тактики використання та експлуатації квадрокоптерів-камікадзе. Важко зрозуміти небажання навчити якомога більше солдатів використанню чогось, що могло б дати їм перевагу і шанс вижити у сутичці з росіянами. Тим паче, що нинішні системи керування польотом у дронах дозволяють людям керувати ними після кількох годин навчання.