Якщо пакет військової допомоги буде ухвалено Конгресом США на початку січня 2024 року, то Україна зможе закріпитися та відбити атаки Росії, а якщо американська допомога взагалі не прийде, тоді українські оборонні лінії, швидше за все, розваляться і це призведе до катастрофічних наслідків

Україна вражаюче захищається від Росії майже два роки. У той же час не менш вражаючим чином об’єдналася велика коаліція західних країн, які підтримують Україну. Але зараз ситуація в Україні погіршилася як у політичному, так і у військовому аспектах і перспективи на 2024 рік не кращі. Німецьке видання Die Zeit поспілкувалось із політиками, дипломатами, військовими та експертами у Вашингтоні, Брюсселі та Берліні і Foreign Ukraine пропонує ознайомитись, чому, на їх думку, 2024 рік стане вирішальним для військової допомоги Україні.

Понад рік тому, напередодні Різдва, президент України Володимир Зеленський вирушив до Вашингтона. Це була його перша офіційна поїздка після нападу Росії у лютому 2022 року. Зеленський виступав у Конгресі, і депутати вітали його тривалими аплодисментами. Він розгорнув український прапор, який йому подарували солдати у Бахмуті. То справді був тріумфальний жест. Його країна, яку багато людей на Заході «списали» у перші дні війни, вижила, деокупувавши значну територію у вересні 2022 року. Люди з надією чекали 2023 року. Президент США Джо Байден пообіцяв мільярдну допомогу.

12 грудня 2023 року Зеленський знову вирушив до Вашингтона. Він зустрівся з представниками Конгресу, зокрема з тими, хто ставить під сумнів американську допомогу Україні. Байден, мабуть, сподівався, що магія українського президента знову виявиться ефективною, адже напередодні його візиту у Вашингтоні тривали важкі переговори.

Білий дім запросив у Конгресу додаткові 61 мільярд доларів для України. Але республіканці вимагають поступок, коли йдеться про безпеку південного кордону Америки. За даними уряду, фінансовий пакет для України розрахований до осені 2024 року. Надалі у США буде обрано нового президента. Дональд Трамп хоче знову балотуватися; він не підтримує масштабну допомогу Україні. Зеленський повинен був допомогти Байдену переконати конгресменів. Але чаклунство не спрацювало. Зеленський знову поїхав без грошей та зброї у валізах. Переговори щодо пакету у 61 мільярд доларів мають продовжитися після різдвяних канікул – з невизначеним результатом. Те, на що сподівається Путін, відбувається: підтримка Заходу руйнується.

На початку листопада 2023 року головнокомандувач Збройних Сил України генерал Валерій Залужний описав військову ситуацію в інтерв’ю британському журналу The Economist. Особливий резонанс викликало одне його висловлювання: «глухий кут». Президент України усе спростував. Але за своєю суттю «патова ситуація» не є чимось неправильним.

Високопоставлений офіцер Бундесверу так аналізує тактичну ситуацію на полі бою в Україні:

«Контрнаступ на півдні зайшов у глухий кут. Мета досягнення «переломного моменту» не реалізована. Росія окупувала смугу української території вздовж Азовського моря, яка з’єднує захід Росії суходолом з Кримським півостровом. Українські війська з початку літа намагалися вклинитися в ці райони, напевно, з метою перерізати «сухопутний міст». Це не спрацювало. Вони застрягли на російських мінних полях поблизу невеликого населеного пункту Работине».

Проте, федеральний уряд Німеччини не хоче казати про «патову ситуацію». Як і багато військових експертів, представники уряду Німеччини підкреслюють успіхи України в атаках на російські маршрути постачання та військові бази на окупованій та російській території. Проте, факт залишається фактом: війна 2023 року так і не досягла точки, яка б могла переконати Путіна піти на поступки.

Ситуація у тилу

Спочатку були «завищені очікування». Українці сприяли цьому очікуванню, але цю історію охоче, навіть із вдячністю підхопили на Заході. Однак, Україна ніколи не мала багато солдатів для контрнаступу — емпіричне правило — втричі-п’ять разів більше. Але однією з причин є також характер цієї війни. Посол України у Німеччині Олексій Макєєв описує це так: «артилерійська війна, як у Першій світовій війні, та війна безпілотників, як у П’ятій світовій війні». Росія настільки широко та глибоко замінувала фронт і настільки ефективно контролює його за допомогою безпілотників, що сучасна бронетехніка із Заходу мало чим може допомогти і українцям доводиться розміновувати усе вночі та пішки.

Що це означає для 2024 року? З початком нового року здається, що західна коаліція у кращому разі підтримає Україну на нинішньому рівні. У той час, як допомога США у розмірі 61 мільярда доларів застрягла у Конгресі, прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан заблокував пакет європейської допомоги на суму 50 мільярдів євро на саміті ЄС у середині грудня 2023 року. Наступного року його доведеться переглянути. У Словаччині на виборах переміг лояльний до Росії Роберт Фіцо, а Герт Вілдерс незабаром зможе керувати Нідерландами. Якби Фіцо і Вілдерс досягли свого, ЄС радикально змінив би курс: більше жодної зброї та грошей Україні для боротьби з Путіним, з яким у них добрі стосунки. Незважаючи на бюджетну кризу, Німеччина подвоїла допомогу Україні на 2024 рік – до 8 мільярдів євро.

Але гроші самі по собі не допоможуть, якщо промисловість не вироблятиме достатньо зброї. У березні 2023 року ЄС пообіцяв протягом року надати Україні 1 мільйон артилерійських боєприпасів. Наразі доставлено лише близько 300 000. Це відбувається, головним чином, тому, що в ЄС немає достатніх обсягів виробництва. Документи уряду Естонії засвідчили, що за рік у Євросоюзі виготовляється близько 230 000 снарядів, з яких 40% йде на експорт. У розпал бойових дій Україна використовує до 7000 снарядів на день, що у понад 10 разів перевищує середньодобовий обсяг виробництва у всьому ЄС. Багато європейських оборонних компаній розширюють виробництво боєприпасів, зокрема і німецька компанія Rheinmetall.

«До кінця 2024 року нам доведеться виснажувати наші резерви і відправляти усе, що сходить з конвеєра», – зазначив неназваний високопосадовець з Бундесвера.

Утім, нещодавно уряд ФРН відмовився постачати крилаті ракети «Таурус», які можна було б використати для ураження цілей за сотні кілометрів за лінією фронту, наприклад шляхи постачання між Росією та окупованим Кримським півостровом.

Експерти також критикують відсутність політичної волі і навіть побоюються, що за слабкою підтримкою може ховатись якась стратегія Заходу.

«Схоже, що вони хочуть виснажити Україну, доки вона не повернеться до ідеї переговорів. Проте, ризик дуже високий. Війна – дуже складний, частково анархічний процес насильства, який може контролюватись таким чином», – вважає Клаудія Мейджор із Фонду науки і політики.

Деякі представники уряду Німеччини категорично відкидають той факт, що це робиться навмисно.

«Ми не дозуємо постачання зброї. Навпаки: значні зусилля витрачаються на розширення та прискорення виробництва», – зазначає неназваний німецький високопосадовець.

Посол України у Німеччині Олексій Макєєв у свою чергу додає:

«Ми не отримуємо жодних сигналів щодо припинення вогню. Жодного тиску на Україну з боку Німеччини немає».

Багато залежить від саміту НАТО у Вашингтоні у липні 2024 року

Насправді, представники німецького уряду намагаються зайняти набагато чіткішу позицію, аніж минулого року. Військова мета Путіна не змінилася, каже високопосадовець: він хоче кінця України як незалежної держави. Згідно з оцінкою, будь-яка мирна угода, за якою Росія відмовиться від окупованих територій Донбасу та Криму, «ймовірно, залишиться важливою віхою для Путіна». У чудовій статті для Politico у середині грудня 2023 року Єнс Плетнер, радник канцлера ФРН із зовнішньої політики, написав:

«Звичайне припинення вогню сьогодні було б рівносильне легітимізації путінського захоплення української території і призвело б до ще одного замороженого конфлікту – сценарію, який водночас є несправедливим, небезпечним і передусім, нестійким».

Цей текст він писав разом із керівником Офісу Президента України Андрієм Єрмаком.

Коаліція «Рамштайн» під керівництвом США працює над плануванням переозброєння України у довгостроковій перспективі, зокрема держави мають більш тісно координувати свої дії: хто які системи постачатиме у майбутньому, розширюватиме виробництво та підтримку з навчанням та логістикою – аналогічно процедурі в НАТО.

Союзники готуються до тривалої війни. Проте, у багатьох розмовах можна вловити певний фаталізм. У кращому разі, як ми продовжуємо чути, Україна зможе утримати нинішню лінію фронту упродовж 2024 року. Якщо трохи перебільшити, то можна сказати, що Володимир Путін чекатиме виборів у США у листопаді 2024 року в очікуванні перемоги Дональда Трампа. І лише тоді почнеться великий контрнаступ.

Щодо політичної підтримки України, Європейський Союз вирішив розпочати переговори щодо вступу на своєму грудневому саміті. Але багато чого залежить від саміту НАТО у Вашингтоні у липні 2024 року. На останньому саміті у Вільнюсі влітку 2023 року країни-члени Альянсу ще раз заявили: «Майбутнє України – у НАТО». Однак, запрошення так і не надали

З того часу генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг не втомлюється наголошувати на прогресі України.

«Україна ближче до НАТО, ніж будь-коли раніше», – заявив він у листопаді 2023 року.

Але й тут відсутня політична воля робити те, що сприймається як ризик, особливо захищати Україну в рамках статті 5. Ймовірно, так буде й у липні 2024 року. Німеччина та США виступають проти обов’язкових гарантій допомоги.

Одне можна сказати напевно: від 2024 року залежить багато, а можливо, і все. Першою віхою є надія на компроміс у Конгресі США щодо виділення Україні 61 мільярда доларів.

«Якщо пакет військової допомоги буде ухвалено Конгресом США на початку січня 2024 року, Україна зможе закріпитися та відбити атаки Росії, щоб підготуватися до власного контрнаступу. Якщо суперечки у Конгресі затягнуться до середини лютого 2024 року, команда Байдена, можливо, знайде креативні способи подолання розриву, але Україна відчує перевагу Росії на полі бою. А якщо американська допомога взагалі не прийде, тоді українські оборонні лінії, швидше за все, розваляться, що може призвести до катастрофічних наслідків», – прогнозує Пітер Раф з американського аналітичного центру Hudson Institute.