Протягом багатьох років географічне розташування Румунії вважалося її недоліком, але після нападу російських військ на Україну, погляди багатьох інвесторів зосередились на цій східноєвропейській державі і вона прагне отримати від цього економічний зиск

Келін Сілаг’ї останні кілька тижнів багато подорожував. Свої валізи він залишив у номерах готелів Берліна, Мюнхена, Дюссельдорфа, Люксембургу, Відня та неподалік Дубая в Об’єднаних Арабських Еміратах. Його мандрівка триватиме і у 2024 році. Він працює менеджером із розвитку, тому відвідує ярмарки, де сподівається зустрітися з інвесторами з метою залучення коштів для свого рідного румунського регіону Марамуреш. Цей провінційний регіон знаходиться менш ніж за 100 кілометрів від Угорщини та межує на півночі з Україною. Про це йдеться в аналітичній публікації німецького видання Wirtschafts Woche, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

За межами невеликих міст, час, здається, зупинився у багатьох долинах, оточених Карпатськими горами та густими лісовими пагорбами, в той час, коли кінні карети були звичайним засобом пересування, поля оброблялися здебільшого вручну, а жінки пряли овечу вовну на лавах біля своїх будинків. Але саме близькість до України може принести інновації і економічне зростання в регіон: коли завершиться війна, то розпочнеться відновлення і все має бути готове для компаній, які бажають брати участь у цьому процесі.

Сілаг’ї рекламує своїм співрозмовникам п’ять абсолютно нових комерційних майданчиків, податкові пільги та кваліфіковану, але дешеву робочу силу у Румунії.

«Якби я був інвестором, — каже він, — я двічі подумав би, перш ніж інвестувати безпосередньо в Україну. Війна, мабуть, триватиме ще кілька років. Тоді країна опиниться у руїнах і, ймовірно, буде політично нестабільною, принаймні, якийсь час».

Румунія, як держава-член Євросоюзу, не лише пропонує юридичну безпеку, але й фінансування із фондів ЄС.

Регіон Марамуреш не один із такими амбіціями у Румунії. Усюди вздовж 600-кілометрового кордону Румунії з Україною люди з нетерпінням чекають на закінчення війни.

«Румунія, ймовірно, є найкращим логістичним центром для відновлення України. Якщо ви не хочете ризикувати та інвестувати в країну, яка не входить ані до НАТО, ані до ЄС, то Румунія є оптимальним варіантом, адже Україна знаходиться неподалік і там відбуватиметься реконструкція», – підкреслив міністр економіки Румунії Штефан-Раду Опря на німецько-румунському економічному форумі у Берліні у вересні 2023 року.

Міністр енергетики Румунії Себастьян Бурдужа погодився зі своїм колегою по уряду та рекламував дешеву енергію, зокрема з газового родовища у Чорному морі, яке експлуатуватиметься з 2027 року.

«З певного моменту, ми всі готуємось до відновлення України. Румунія є закономірною стартовою точкою для цього. Разом із Польщею. Але, принаймні, для півдня України, Румунія — єдиний варіант», – зазначив Бурдужа.

Тривалий час географічне розташування Румунії на сході ЄС вважалося її недоліком. Бізнес шанує цю країну через її кваліфіковану, але дешеву робочу силу. Тільки у галузі автомобільної промисловості тут працюють близько 500 різноманітних компаній, а Німеччина є найбільшим інвестором й торгівельним партнером Румунії.

Але Румунія не привертала до себе великої політичної уваги. Ситуація кардинально змінилася 24 лютого 2022 року у день вторгнення російських військ в Україну. З того часу винищувачі НАТО стежать за Чорним морем з Румунії, українські пілоти винищувачів проходять підготовку у Румунії, а українське зерно експортується в інші країни світу через Румунію.

Країна також прийняла десятки тисяч українських біженців, які втекли від війни на своїй батьківщині, а румуни у прикордонній зоні спостерігають за бойовими діями: російські безпілотники кілька разів падали на румунську землю.

Також часто можна почути бажання Румунії взяти участь в економічному відновленні України після закінчення війни. У Марамуреші, зокрема у 2024 році плануєтья збудувати новий двоплечий міст через річку Тиса та з’єднати місто Сігету-Марманію з Україною. Великий інфраструктурний проект вартістю близько 30 мільйонів євро замінить існуючий дерев’яний міст, яким десятки тисяч українців до Румунії після нападу російських військ.

За словами голови району Іонела Богдана, «стратегічне значення» мосту неможливо переоцінити.

«Він сприятиме економічному розвитку нашого району, інтенсифікації міжнародної торгівлі та покращенню якості життя у нашому районі», – наголошує Богдана.

Понад 40 мільйонів євро із фондів ЄС також будуть скеровані на розширення аеропорту у столиці румунського округу Бая-Маре до кінця 2024 року. Окрім іншого, в аеропорту збудують ще один пасажирський термінал. Після завершення будівництва, яке також заплановано на 2024 рік, керівник аеропорту Іонут Караба очікує збільшення кількості прямих авіарейсів, які є привабливими як для ділових мандрівників, так і для туристів.

Наразі авіарейси до Бухаресту виконуються щодня, рейси у Париж Бове і назад – двічі на тиждень, а влітку літаки будуть літати до Єгипту, Греції і Туреччини. Також анонсуються авіарейси до Мюнхену і Риму. Очікується, що протягом найближчих 5 років, кількість пасажирів збільшиться із нинішніх приблизно 75 000 до 250 000.

Мальовничі села у цьому районі, дерев’яні церкви XVII-XVIII століть, які внесені до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, а також близькість до традицій мешканців регіону – це лише одна сторона Марамуреша, що орієнтована на збереження багатої історичної спадщини.

Оскільки аеропорт у Бая-Марі має код IATA «BAY», тепер є надія – з невеликим відсиланням до «району затоки» Сан-Франциско – стимулювати успішне поселення стартапів та високотехнологічних компаній.

Європейський фонд відновлення та стійкості, створений після спалаху пандемії коронавірусу, а також можливості фінансування проектів, від яких ЄС загалом має отримати зиск, – так звані IPCEI – зробили це можливим.

Таким чином, малі та середні компанії з Румунії можуть отримати, щонайменше, 200 000 євро на стартову підтримку. Корпоративні податки може бути компенсовано на рівні до 100% інвестиційних витрат.

П’ять бізнес-парків загальною площею 69 га розташовані в таких румунських регіонах, як Фаркаші, Бая-Спрії, Шомкута-Марі, Тиргу-Лепуше та Джулештах.

«Коли я розповідаю, наскільки чудово ми географічно розташовані, наскільки кваліфіковані наші люди, багато з яких вже працювали за кордоном, і що у нас є дуже хороші технічні школи, які готові запропонувати програми подвійного навчання для забезпечення кваліфікованих робітників у майбутньому, тоді в інвесторів виникає інтерес. Підприємці також бачать як плюс той факт, що валова заробітна плата у Румунії рідко перевищує 1000 євро на місяць», – пояснює Келін Сілаг’ї.

Компанія Weidmüller із землі Північний Рейн-Вестфалія у Німеччині, яка займається електронікою й технологіями підключення, з 2005 року володіє дочірнім підприємством неподалік від Бая-Маре у Румунії і щойно ввела там в експлуатацію два нові виробничі цехи. Наразі місцевий завод є найбільшим у власності цієї групи. Компанія Varta також відкриває офіс у Румунії для свого авіаційного постачальника Universal Alloy Corporation (UAC).

Уряд Румунії також звернувся до Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР) із проханням купити Дунайський вільний порт у Джурджулешть на прикордонному трикутнику Румунії, Молдови та України у мажоритарного власника Danube Logistics.

«Це матиме стратегічне значення для експорту. Наша мета, як і раніше, — знайти авторитетного міжнародного інвестора для цього важливого активу для Молдови та сусіднього регіону», – повідомили у прес-службі румунського уряду.